ВООЗ як одна зі спеціалізованих установ ООН вирішує міжнародні проблеми у сфері охорони здоров’я населення планети та має досить складну і розгалужену систему функціонування. Вона побудована так, щоб кожна із 194 країн-учасниць була почутою, отримала підтримку в разі потреби, а також сприяла забезпеченню охорони здоров’я населення всіх країн світу. Але, як у будь-якій ієрархічній системі, тут є свої лідери думок і, на жаль, Україна в цьому переліку поки що відсутня.
У списку боржників
З 22 по 31 травня 2017 року в Женеві відбувалася 70-та сесія Всесвітньої асамблеї охорони здоров’я, на якій було обрано нового Генерального директора ВООЗ — 52-річного д-ра Тедроса Адханома Гебрейсуса з Ефіопії. Україна участі в голосуванні не брала, оскільки за останні 2 роки заборгувала ВООЗ 26 млн дол. членських внесків. Прем’єр-міністр України Володимир Гройсман пояснив, що державі просто не було із чого їх платити: «Наявність такого боргу зумовлена тим, що у 2014 році після хазяйновитих управлінців на державному рахунку України було 108 тис. грн. Уявіть, які виклики стояли перед Урядом, котрий очолив Арсеній Яценюк у 2014-2015 роках. Тому сплата 26 млн дол. відійшла на другий план. Але суть полягає в тому, що потрібно проінвентаризувати всі наші борги, у які заганяли країну, напевно, десятки років. Подивіться, як збільшувалися державні борги, як падала економіка, тоді коли вона мала зростати».
З одного боку, катастрофи в цій заборгованості немає: Україна — постійний член (або спостерігач) 79 міжнародних організацій, що є досить затратною справою, оскільки всюди треба платити членські внески. Станом на листопад 2016 року борги України перед міжнародними організаціями становили понад 20 млн дол. Крім того, не всі ці організації дають Україні бодай якусь користь. Деякі експерти з міжнародного права вважають, що вже прийшов час переглянути членство в деяких із них, а у МЗС пояснюють: для України в пріоритеті лише 5 організацій — ООН, Рада Європи, ОБСЄ, СОТ і ЮНЕСКО. З іншого боку, незважаючи на те що ВООЗ немає у «списку пріоритетів МЗС», позбавлення України права голосу під час вибору Генерального директора Організації — суттєва репутаційна втрата. По-перше, ВООЗ — спеціалізована установа ООН, дружбою з якою дорожить Україна. По-друге, допомагає державам-членам координувати діяльність урядів і партнерів, фондів, приватних структур, громадських організацій щодо досягнення їх цілей в охороні здоров’я (і має на них неабиякий вплив). Також виручає у боротьбі з інфекційними та неінфекційними захворюваннями, подоланні наслідків стихійних лих і сприяє реалізації національної політики й стратегій щодо розвитку та зміцнення мережі лікувальних закладів. По-третє, співпраця України з ВООЗ не раз рятувала нашу державу від негараздів у сфері охорони здоров’я (навіть без сплати членських внесків).
Співпраця України і ВООЗ під мікроскопом
З початком антитерористичної операції співпраця України із ВООЗ стала особливо актуальною. Крім рекомендацій і пропозицій держава почала отримувати від Організації гуманітарну допомогу, матеріальну підтримку та захист інтересів на світовій арені. Зокрема Європейське регіональне бюро ВООЗ, до якого належить Україна, взяло під опіку медичне забезпечення осіб, котрі постраждали внаслідок конфлікту на Сході України.
Так, ВООЗ — неприбуткова організація, що живе за рахунок обов’язкових і добровільних членських внесків, а також фінансової допомоги ООН, міжурядових і неурядових організацій, фондів, місцевих органів управління, приватного сектора та доходу від відсотків. У травні 2017 року делегати Всесвітньої асамблеї охорони здоров’я затвердили запропонований програмний бюджет Організації на дворічний період у розмірі 4,421,5 млрд дол., який передбачає збільшення обов’язкових внесків держав-членів на 3% (до 28 млн дол.) у 2018-2019 роках. Цих коштів, звісно, не вистачає на вирішення всіх проблем у сфері охорони здоров’я світу.
Проте не варто забувати, що ВООЗ — це одна з найвпливовіших організацій, яка має майже бездоганну репутацію (не враховуючи кількох скандалів із вакцинами проти пташиного грипу — «ВЗ» писала про це у №5-6 (1394-1395) від 10.02.2017 р.) і неабиякий вплив. Завдяки цьому, коли виникає потреба, вона просить кошти в країн-партнерів і зазвичай їх отримує. Наприклад, у 2016 році уряд Італії надав ВООЗ 250 тис. дол. для підвищення якості життєво необхідних медичних послуг і забезпечення стабільного доступу до якісної первинної та вторинної медичної допомоги для постраждалих від військового конфлікту на Сході України.
У 2015 році ВООЗ допомогла Україні зупинити епідемію поліомієліту, а у 2014-му — забезпечила свого партнера 300 тис. доз вакцин із протиправцевим анатоксином (ПА) для вакцинації осіб, які постраждали під час збройного конфлікту на Сході України. До того ж Україна зацікавлена у використанні потенціалу та накопиченого ВООЗ міжнародного досвіду, а також залученні через її канали міжнародної допомоги для вирішення проблем у таких напрямках: туберкульоз і ВІЛ-інфекція/СНІД; пташиний грип, рак, серцево-судинні захворювання та цукровий діабет; тютюнопаління; здоров’я матері і дитини; безпечність продуктів харчування; психічне здоров’я; безпечність крові. Заходи, що здійснюють у рамках співробітництва України з ВООЗ, узгоджуються з її національними пріоритетами та стратегіями у галузі охорони здоров’я, враховують специфіку ситуації у цій галузі в країні й особливості національної системи охорони здоров’я.
Міжнародна допомога є надзвичайно вигідною страховкою для економічно нестабільної України, але також не варто забувати: не можна завоювати авторитет на міжнародній арені, постійно виступаючи лише стороною, яка «приймає допомогу» і при цьому не виконує навіть елементарних домовленостей та зобов’язань. Це суттєво впливає на ставлення партнерів і місце України у світі. На жаль, зараз членство нашої держави у ВООЗ суто формальне — ми нічого не вирішуємо і не завжди використовуємо ті можливості, які нам воно дає. Навіть за кількісними показниками Україна доволі слабко представлена у ВООЗ, не говорячи вже про якісні.
Почнемо аналіз із верхівки: Всесвітня асамблея охорони здоров’я — найвищий керівний орган ВООЗ, який щорічно збирається в Женеві на конференції. Кожна із 194 держав — членів ВООЗ має право делегувати не більше 3 учасників, одного з яких призначають головним. Україна цього року теж відправила своїх представників на 70-ту сесію Всесвітньої асамблеї охорони здоров’я, головувала в. о. Міністра охорони здоровя Уляна Супрун. Вона звернулася до ВООЗ із проханням не обирати міністра охорони здоров’я Російської Федерації Вероніку Скворцову Головою Асамблеї, оскільки Росія «веде незаконну окупацію й війну». Проте у ВООЗ «не почули» українського делегата і призначили міністра охорони здоров’я РФ на цю посаду терміном на 1 рік. Неприємна ситуація, враховуючи, що світ постійно розповідає про санкції проти РФ, ЗМІ говорять про «великі репутаційні втрати Росії на світовій арені», а ВООЗ частково фінансує наслідки її агресії для осіб, які постраждали в зоні АТО.
У Виконавчому комітеті ВООЗ, який складається із 34 осіб, представників України взагалі немає. А це означає, що Україна фактично не має свого представництва на вищих щаблях керівництва в Організації — лише у Європейському регіональному бюро, до якого входять 54 держави-члени. Серед членів групи регіонального керівництва також немає представників України, як і серед членського складу Постійного комітету Європейського регіонального бюро (у 2009-2013 роках від України там працювала Олеся Гульчій, але це виборна посада, і політика ВООЗ у цьому питанні побудована так, щоб кожна держава-учасниця час від часу була представлена в Комітеті). По суті, у всій розгалуженій системі ВООЗ Україну зараз презентує лише крайовий офіс, створений в 1994 році, де працюють 25 співробітників, у тому числі 15 експертів з проблематики ВІЛ-інфекції/СНІД, імунізації і хвороб, вакцинації, здоров’я матері та дитини, неінфекційних захворювань, боротьби з тютюнопалінням, туберкульозу, комунікації та інформаційних технологій.
Це вкрай неприємні цифри. А коли врахувати, що ВООЗ — структурний підрозділ ООН, і до неї прикута увага світової спільноти, яка гарантує вирішення важливих питань у сфері світової політики, у тому числі питань миру і війни, то ще й не надто обнадійливі. Україні вже час зрозуміти: посилюючи свої позиції в Організації, ми автоматично посилюємо свої позиції на світовій арені, робимо наш голос впливовішим, завойовуємо авторитет і з об’єкта міжнародних відносин перетворюємося на суб’єкт.
Плани та перспективи
З 1 липня обов’язки Генерального директора ВООЗ виконує д-р Тедрос Адханом Гебрейсус — перший керівник ВООЗ з африканського регіону. На новій посаді він обіцяє реалізувати програму, яка складається з п’яти основних пунктів.
Перший — вирішення надзвичайних ситуацій у галузі охорони здоров’я. Його планують реалізувати за рахунок розширення повноважень і укріплення лідерської ролі ВООЗ у світі.
Другий — вирішення питань жінок, дітей і підлітків. Зокрема д-р Тедрос планує у своїй діяльності особливу увагу приділяти здоров’ю і благополуччю жінок, дітей і підлітків у глобальному масштабі, а також позиціонувати здоров’я основним пунктом порядку денного, пов’язаного із забезпеченням гендерної рівності.
Третій — боротьба з впливом кліматичних змін на здоров’я людини. Йдеться про підтримку національних органів охорони здоров’я у прагненні краще зрозуміти і навчитися правильно реагувати на наслідки змін навколишнього середовища в контексті впливу на здоров’я людини.
Четвертий — реформування ВООЗ, перетворення її в ефективнішу, прозорішу і відповідальнішу організацію, незалежну у своїй діяльності, що спирається на останні досягнення науки, орієнтована на результат і здатна швидко реагувати на виклики.
Реалізація останнього, п’ятого, пункту — здоров’я для всіх — безпосередньо стосується й України, яка прагне втілити в життя реформи у сфері охорони здоров’я. Д-р Тедрос обіцяє забезпечити підтримку національних органів охорони здоров’я для розвитку їх базової інфраструктури (медичних працівників, механізмів надання послуг охорони здоров’я й інформаційних послуг), а також запровадити принципи і правила, які забезпечать однакову доступність медичного обслуговування, включаючи охорону психічного здоров’я.
На думку керівника Організації, уніфікований підхід, розроблений з урахуванням потреби окремої країни або регіону, повинен поступитися місцем індивідуалізованим системам. Для реалізації цього пункту д-р Тедрос планує покращити надання первинної медико-санітарної допомоги, профілактику, підвищити загальну доступність до життєво важливих вакцин, видів діагностики і медикаментів, а також прискорити наукові дослідження і розробки, тобто сприяти партнерству між громадськими організаціями і приватним сектором з метою розробки нових продуктів для вирішення конкретних проблем охорони здоров’я.
За умови цілеспрямованої співпраці, системного втілення реформ, бажання, а також виконання членських зобов’язань, Україна має шанс не лише налагодити тісні стосунки з ВООЗ, посилити свої позиції на міжнародній арені, а й довести світу: зміни відбуваються не лише на папері.
Тетяна КОЛІСНИК, «ВЗ»
