Питання реформування медичної галузі, що відбувається зараз в Україні, давно вже минуло стадію дебатів. У життєвій необхідності змін у цій сфері упевнені як пацієнти, так і самі лікарі. Отже й українська дерматовенерологія також має зазнати певних змін, аби забезпечити гідний рівень профілактики та якісного лікування шкірних і венеричних захворювань в Україні. Саме ця мета об’єднала українських лікарів-дерматовенерологів у громадську організацію «Українська академія дерматовенерології» (УАДВ). Сьогодні пропонуємо Вашій увазі інтерв’ю з президентом УАДВ, професором, доктором медичних наук, головним позаштатним спеціалістом Хмельницької області зі спеціальності «дерматовенерологія», головним лікарем Хмельницького обласного шкірно-венерологічного диспансеру Олегом КАДЕНКОМ.
ВЗ Олеже Анатолійовичу, як би Ви охарактеризували сучасний стан української дерматовенерології?
— Попри те, що вітчизняна венерологія має гідну історію, значні здобутки, розвинену інфраструктуру та надпотужний кадровий потенціал, ми, нажаль, не можемо зараз похвалитися якістю надання медичної послуги європейського рівня. Отже, потрібно визнати: останніми роками накопичилося безліч проблем, які потребують негайного реагування. А хто, як не лікарі, які щодня стикаються з ними, можуть найкраще сприяти їхньому розв’язанню? Тому й виникла ідея створення такої організації з метою об’єднання лікарів-дерматовенерологів України для захисту їх професійних інтересів, поглиблення співпраці між дерматовенерологами в різних регіонах, підвищення рівня професійної підготовки та кваліфікації дерматовенерологів України, а також поліпшення міждисциплінарної взаємодії в дерматовенерології. Зараз кількість членів УАДВ перевищує тисячу фахівців з усієї України.
ВЗ Які напрямки діяльності УАДВ є, на Вашу думку, найактуальнішими і що вже вдалося зробити?
— Перш за все, це сприяння впровадженню високих європейських та світових стандартів діагностики, лікування та профілактики дерматовенерологічних захворювань в Україні. Новітні технології вже впроваджуються в багатьох профільних медичних закладах Києва, Донецька, Луганська, Рівного, Хмельницького, Одеси, Закарпатського регіону. Але хотілося б, щоб це відбувалося не в окремо взятих клініках, а повсюдно, адже наші співгромадяни повинні отримувати високоякісне сучасне, а головне — ефективне лікування.
Крім того, нагальним є питання підвищення рівня підготовки лікарів дерматовенерологів. Отже ми організовуємо наукові конференції, конгреси, симпозіуми, та інші освітньо-практичні заходи; видаємо журнал «Дерматолог», орієнтований на фахівців-практиків; сприяємо проведенню наукових досліджень у дерматовенерології. Приємно відзначити також, що успішно розв’язується питання забезпечення пільгового доступу молодих лікарів до навчальних програм стажування та науково-практичних конференцій. Так, серед інших заходів, 25 вересня 2012 року в рамках Міжнародного медичного форуму відбулася «Українська школа псоріазу». У жовтні планується чергова науково-практична конференція «Київські дерматологічні дні: дитяча дерматологія». Також великої популярності зазнали он-лайн-трансляції науково-практичних конференцій, що проводяться під егідою УАДВ. У такий спосіб сотні дерматовенерологів можуть обмінюватися інформацією та брати активну участь у високих наукових форумах, навіть не виходячи з кабінету.
Ще однією важливою місією є проведення санітарно-просвітницької та роз’яснювальної роботи серед населення щодо важливих соціально-значимих шкірних та венеричних захворювань (видаємо та розповсюджуємо друковані матеріали з цієї теми).
ВЗ Щодо підвищення рівня якості підготовки фахівців за спеціальністю «дерматовенерологія», які саме кроки слід зробити в цьому напрямку?
— Річ у тім, що в нас склалася така ситуація, за якої кількість бере гору над якістю. Із цього приводу доцільним було б планування (з метою контролю кількості спеціалістів) державного замовлення на підставі науково обґрунтованих запитів із кожного регіону України.
Ще одна проблема — терміни підготовки. Я сумніваюся, що за півтора року інтернатури, а тим більше за 3‑5 місяців спеціалізації, можна гарантувати належне засвоєння молодим лікарем теоретичних знань та практичних навичок. Отже, потрібно значно збільшити строки підготовки фахівців, доповнити програми сучасними медичними технологіями та більш ретельно обирати бази навчання. Такі кроки наблизять молодого вітчизняного дерматолога до його колег із Європейського союзу. Крім того, ці заходи сприятимуть забезпеченню достатнього навантаження профільних кафедр. Відповідні пропозиції з цього питання було направлено на розгляд у Міністерство охорони здоров’я України.
ВЗ Чи достатньо ефективним є діалог між профільним міністерством та професійною спільнотою в особі, наприклад, УАДВ?
— Приємно відзначити, що останнім часом відбувається досить конструктивний діалог із відповідними профільними департаментами Міністерства охорони здоров’я України. Нас чують, до нас прислухаються, з нами радяться. Це не може не вселяти оптимізму, адже мета, насправді, одна — наближення української дерматовенерології до європейських стандартів, яке має відбуватися паралельно з євроінтеграційними процесами. Цієї мети можливо швидше досягти, створивши в державі сприятливі умови розвитку професійних громадських об’єднань та ініціатив. Думаю, що в цьому сенсі і чиновники, і лікарі мають пам’ятати одну просту річ: усі ми — люди, а отже, час від часу, буваємо і пацієнтами. Тому інтереси пацієнтів — наші інтереси!
Інтерв’ю підготувала Тетяна СТАСЕНКО, «ВЗ»
