Пандемія стала перевіркою на міцність для систем охорони здоров`я и для медичних працівників. Адже за відсутність систем очищення повітря у лікарнях, неналежне забезпечення медиків засобами індивідуального захисту та, зрештою, постійні чергування в червоній зоні через дефіцит фахівців лікарі та сестри платять своїм здоров`ям та життям.
От лише 6 факторів, які суттєво знижують якість життя медпрацівників:
- професійне інфікування COVID-19 та іншими захворюваннями;
- ураження шкіри та тепловий удар від тривалого носіння ЗІЗ;
- вплив токсинів через інтенсивне використання дезінфекційних засобів;
- психологічний дистрес;
- хронічна втома;
- фізичне та психологічне насильство та переслідування.
Залишимо за дужками питання, наскільки (навіть з урахуванням «ковідних» коефіцієнтів) об`єктитвно держава оцінює та оплачує ці ризики – зупинимося на компенсаціях за втрачене здоров`я та життя. Кабінет Міністрів України ще влітку минулого року розробив такі «тарифи»: близько 1,6 млн грн сім’ям загиблих від хвороби і понад 650 тис грн – тим, хто перехворів і отримав інвалідність. Для того, щоб отримати таку компенсацію, має бути проведене розслідування, тобто зібрані докази, що медик заразився на робочому місці саме від пацієнта, якого лікував. Цілком справедлива вимога, такі самі вимоги працюють в більшості країн. Але, на відміну від нашої, там розслідування проводяться протягом 1-3 днів. В Україні ж все це працює за принципом «Обіцяного три роки чекають», бо немає прописаного алгоритму епідрозслідувань, а терміни, в які воно має вкластися, постійно скорочуються (вчергове його скоротили до 5 днів Наказом Кабміну 05.01.2021 р.) на бумазі, та непередбачувано збільшуються по факту «через обставини непереборної сили». Попри те, що на такі компенсаційні Фонд боротьби з COVID-19 виділив 233,3 млн грн, пройти шлях і отримати обіцяні компенсації вдалося дуже невеликій кількості медиків та їхніх родин. А протягом розслідування медичні працівники не отримують навіть «лікарняні» гроші…
А днями стало відомо, що буде переглянутий закон про державне страхування медичних працівників. Всі сподівалися, що нововведення посилять відповідальність за страхові виплати і тоді зрештою лікарі та медсестри не чекатимуть своїх грошей місяцями. Але сталося не так, як гадалося.
«Автори законопроєкту № 5315 свідомо скасували згадану норму(обов`яpзкове деравне страхування медичних працівників – ред). Більше того – вони пропонують внести відповідні зміни в інші закони: «Основи законодавства України про охорону здоров’я» (пункт «е» ст. 77), «Про психіатричну допомогу» (ст. 28), «Про захист населення від інфекційних хвороб» (ст. 39), «Про екстрену медичну допомогу» (ст. 11) тощо, тобто саме у ті статті, які дублюють положення про обов’язкове державне страхування медичних працівників. Тож і в них відповідна норма зникне. Чим це загрожує? Тим, що у разі прийняття нового закону в тому вигляді, який наразі запропоновано для обговорення, держава не буде зобов’язана страхувати медиків на випадок екстремальних ситуацій, яку ми маємо й сьогодні у зв’язку з COVID- 19. Скільки зусиль було докладено, аби медикам, котрі втратили життя чи працездатність внаслідок професійного захворювання на коронавірус, держава виплачувала страхові компенсації, як раптом вона вирішила самоусунутися від такого обов’язку!» – з обуренням каже Галина ГОЛЕУСОВА, експерт з регулювання соціально-трудових відносин Профспілки працівників охорони здоров’я України в інтерв`ю порталу «Ваше здоров`я».
