В Україні немає здорового населення

Нові сучасні методи лікування, про які в нас нині багато говорять та повсюдно намагаються впровадити, не зможуть значно покращити здоров’я українців, якщо й надалі не приділяти належної уваги профілактиці.

Гісса ГОЛЬДІНА, лікар-онкогінеколог вищої категорії, головний позаштатний онкогінеколог управління охорони здоров’я Чернігівської міської ради

Зараз ми із захопленням говоримо про нові методики лікування онкопатології, які застосовують у європейських клініках, при цьому сором’язливо замовчуючи, що на Заході ракові стани рано діагностують, і саме із цим пов’язані всі їх нововведення: не треба оперувати у великому обсязі, можна провести органозберігаючу операцію й використати дуже легку хіміотерапію. Наша ж онкологія вже дійшла до межі: обсяги вручань максимальні, хімія — теж по максимуму. Ми на краю безодні, і рухатися далі нікуди. Зараз наш єдиний резерв — профілактика та рання діагностика. Тільки так можна зберегти життя і здоров’я населення України.

Розмовляючи зі своїми колегами, я часто дивуюся: чому ми не хочемо зрозуміти і прий-няти настільки очевидну істину? Й усе більше схиляюся до думки, що профілактика нікому не вигідна: ані лікарям, ані фармацевтам, ані навіть благодійникам. Усім значно вигідніше лікувати, ніж запобігати захворюванням, тому що це — великі гроші, на яких паразитують тисячі людей. А що ж держава, чому вона не піклується про здоров’я своїх громадян? На жаль, доводиться констатувати, що держава усунулася від цієї проблеми: на сьогодні в Україні відсутня система профілактики захворювань, як первинна, так і специфічна.

Мене як онкогінеколога особливо турбує зростання випадків раку органів жіночої реп-родуктивної системи, що набуло загрозливих масштабів. На сьогодні за рівнем онкопатології цієї локалізації Україна посідає друге місце у світі. І найстрашніше те, що більша частина хворих жінок — дітородного віку. Якщо так піде й далі, то незабаром в Україні народжувати буде нікому… Варто зазначити і той факт, що велика частина хворих потрапляє до спеціаліста у вкрай занедбаному стані. Основна причина — та сама: відсутність профілактики й пізня діагностика.

Система профілактичних оглядів жіночого населення в нас повністю знищена. Уже багато років профогляди ми проводимо лише за зверненнями. Жінка прийшла до гінеколога — її оглянули, ні — і не треба. Обов’язковими проф­огляди лишилися тільки для працівників шкіл, дошкільних закладів і установ харчової галузі, але їх теж не завжди відправляють його робити, економлячи на цьому гроші.

Раніше, коли я тільки починала працювати гінекологом районної лікарні, ми їздили по селах, оглядали всіх без винятку жінок, і тоді справді траплялося значно менше вкрай занедбаних випадків. Зараз гінекологу доступні нові методи діагностики, сучасна апаратура, а рівень виявлення онкопатологій — на порядок нижчий, ніж 20-30 років тому.

Основна причина — жінки не ходять на проф­огляди до гінеколога. Не хочуть, не можуть, налякані, не довіряють лікарям… Хто винен у цій ситуації: хворі, лікарі чи наша медична система? Ми часто списуємо такий стан речей на низьку культуру нашого населення. Поки не турбує — до лікаря людина не йде, а приходить до спеціаліста вже із занедбаним раком. Але, на превеликий жаль, подібну ситуацію спос-терігають і серед медпрацівників, які теж не хочуть ходити на профілактичні огляди й часто потрапляють до гінекологічного відділення онкодиспансеру з раком ІІІ-IV стадії, хоча вони й знають, що рання діагностика — запорука успішного лікування ракових патологій. Лікар, який не піклується про своє здоров’я, формує хибний стереотип поведінки для пацієнта. Ось така пропаганда нездорового способу життя…

Другий момент — відсутність комплексного підходу до профілактики. На сьогодні в нас усі оглядові кабінети в поліклініках — лікарські. І це великий плюс: лікар під час прийому обов’язково оглядає лімфовузли (їх збільшення — перший візуальний прояв не лише генітального раку, а й раку крові або кишечника), молочні залози, пряму кишку (у загальній структурі онкозахворювань рак прямої кишки посідає друге місце після раку репродуктивних органів) і, зрозуміло, матку та придатки. Це дає можливість діагностувати окрім генітальних раків ще й захворювання, не пов’язані з гінекологією, у тому числі раки та передракові стани. Проте до цих кабінетів мало хто потрапляє вчасно, та й лікарі, варто визнати, часто оглядають жінку лише з приводу її скарг, не приділяючи належної уваги комплексному обстеженню.

По-третє, свою лепту вносить застаріле мислення. За доступності найширшої діагностичної бази лікарі досі більше покладаються на свою інтуїцію, очі та руки. Скільки випадків раку яєчників, передракових станів тіла матки вдалося б виявити на ранній стадії, якби пацієнткам своєчасно зробили УЗД органів малого таза! Це доступно, швидко, недорого і досить результативно. Зараз у нас тривають потужні агітаційні кампанії за проведення мамографії, з цього питання виступають політики, артисти, вчені… І це дуже правильно. Але хоча б один раз з екранів телевізорів чи зі шпальт газет ви чули або бачили заклик: «Подбай про своє здоров’я — зроби УЗД органів малого таза»? Я — ні.

А такий доступний метод обстеження міг би вирішити багато проблем. У тому числі й збільшити випадки раннього виявлення передракових станів тіла матки: саме цей вид онкопатології посідає перше місце серед генітальних та друге (після раку молочної залози) — серед захворювань жіночих репродуктивних органів. На жаль, гінекологи не завж­ди приділяють дос­татню увагу пацієнткам із перед­раковими захворюваннями тіла матки, хоча давно відомо, що такі непроліковані патології, як поліпи ендометрію, міоми, фібрози, міоматоз тощо, призводять до раку.

За умови вчасного й уважного огляду нескладно виявити і рак шийки матки — його візуальна форма добре діагностується, а передракові стани (лейкоплазія та дисплазія шийки) не є вироком, і якщо жінка вчасно звернулася до лікаря, то має шанс на одужання. На жаль, ми, як і 15-20 років тому, застосовуємо лаферобіон та інші антивірусні препарати, не виліковуючи ці патології. І проводимо таку терапію не тому, що не знайомі з європейськими протоколами, а з тієї простої причини, що в наших пацієнток часто не вистачає грошей на дорогі сучасні препарати, а державного забезпечення немає. Тому лікуємо не дуже ефективно, але досить економно. Це не зовсім правильно, але поки іншого виходу немає.

Звичайно, є недуги, які неможливо виявити під час звичайного огляду. Наприк­лад, рак яєчників. Однак тут лікарю допоможуть аналізи на онкомаркери й УЗД органів малого таза. Нині ми активно застосовуємо онкомаркери також на наявність раку шийки матки, є маркер на плоскоклітинний рак. На Чернігівщині досить ефективно організований скринінг. Усі лікарі-гінекологи, акушерки і медсестри оглядових кабінетів та жіночих консультацій вміють брати цитологічний мазок на атипові ракові клітини, і під час огляду жінок, котрі до них звернулися, зобов’язані це зробити. У нас впроваджена комп’ютерна програма, котра дає змогу вести статистику та простежити стан кожної пацієнтки: виявлені відхилення, зміни в динаміці, дообстеження тощо. Але і в цій начебто налагодженій системі є парадокс: цитологічний скринінг ми зобов’язані проводити жінкам до 60 років, а хворіють на рак у нас переважно жінки після 60. І саме цій категорії робити скринінг не обов’язково, тільки за зверненням, та чи багато таких жінок із подібним проханням прийде до гінеколога?

Безумовно, у системі первинної та специфічної профілактики провідну роль мають відігравати фахівці первинної ланки: сімейні лікарі та лікарі-терапевти. Адже саме до них пацієнти приходять найчастіше, і вони теж повинні турбуватися про здоров’я репродуктивної системи своїх пацієнток. Я ніколи не повірю, що жінки, у яких діагностують рак молочної залози III-IV стадії, протягом року жодного разу не відвідували сімейного лікаря чи терапевта. А хіба лікар, слухаючи серце, не бачив, що молочної залози у хворої вже практично немає? Лікар первинної ланки обов’язково повинен оглянути молочні залози пацієнтки, а також порекомендувати жінці після 45 років робити раз на два роки або за показаннями мамографію, молодим жінкам — УЗД.

На жаль, мушу констатувати: у нас немає здорового населення. У кожної жінки під час ретельного обстеження можна виявити якусь патологію. Так, дійсно, у європейських країнах або США частину обов’язків акушерів-гінекологів виконує лікар первинної ланки. Але їх до цього готують не один рік, ця система налагоджувалася десятиліттями. А в нас хочуть за півроку зробити сімейного лікаря професіоналом у різних галузах медицини… Тож впроваджувати інститут сімейних лікарів й усувати від профоглядів вузьких спеціалістів, зокрема акушерів-гінекологів, на мою думку, потрібно поступово і з розумом.