В Україні відсутній дієвий механізм направлення громадян на лікування за кордон

В Україні відсутня цілісна та прозора система реалізації права українських громадян на лікування за кордоном, оскільки МОЗ не забезпечило законного й ефективного використання коштів держбюджету. Зокрема, 286 млн грн Міністерство використало неефективно, а ще 24 млн грн — з порушенням чинного законодавства.

Наприкінці травня Рахункова палата України презентувала результати аудиту ефективності використання коштів державного бюджету на лікування громадян України за кордоном, під час якого виявили суттєві порушення та недопрацювання МОЗ у процесі реалізації прог­рами у 2016-2017 роках. Результати перевірки вже направлено до Національного антикорупційного бюро та Національної поліції України. І поки чиновники, активісти та користувачі Facebook сперечаються, як тлумачити слова заступника Міністра охорони здоров’я Олександра Лінчевського «Вони всі помруть. Вони всі помруть, без варіантів. І ефективність цієї програми є нуль відсот­ків», який опонував на засіданні Рахункової палати під час презентації результатів аудиту, поза увагою залишається головне — сам звіт. А документ власне свідчить про неефективність програми «Лікування громадян за кордоном», оскільки «команда реформаторів» не врахувала рекомендації попереднього аудиту 2015-2016 років, а наявна законодавча база не забезпечує ефективного, дієвого та прозорого регулювання процесів.

Зокрема, в аудиті зазначається:

МОЗ не забезпечило здійснення належного внутрішнього контролю за використанням коштів державного бюджету, а саме: не укладало двосторонніх угод із медичними закладами зарубіжних країн, не підтвердило відповідними калькуляціями вартість послуг із лікування громадян за кордоном, не зробило цінового аналізу вартості лікування під час вибору зарубіжних медичних закладів і не провело оцінку якості й результативності лікування. Унаслідок цього із 358 українців, яких відправили на лікування за кордон, Міністерство має інформацію про результати лікування лише 175 осіб, із яких 43 (25%) померли під час лікування або по його завершенні. Крім того, аудит показав: вартість лікування за кордоном значно вища, аніж аналогічне лікування в Україні;

МОЗ неефективно розпорядилося коштами держбюджету, які були виділені на лікування громадян України за кордоном, що призвело до порушень законодавства, непродуктивного, нерезультативного, неекономного та нецільового використання коштів. Зок­рема, у Міністерстві відсутня інформація щодо використання понад 422 млн грн, які у вигляді іноземної валюти були перераховані у 2016–2017 роках до медичних закладів. Також через неефективні управлінські рішення Міністерства майже 20 млн грн залишилися не використаними, а громадяни — без необхідного лікування;

МОЗ не забезпечило створення цілісної та прозорої системи реалізації права українських громадян на лікування за кордоном. У звіті говориться: нормативно-правові акти, які у 2016–2017 роках визначали порядок направлення громадян України на лікування за кордон, були недосконалими, мали правові прогалини та не мінімізували або не усували ризиків вчинення корупційних дій. Постанова КМУ від 27.12.2017 р. №1079 «Про забезпечення організації направлення громадян України для лікування за кордон» також не забезпечує ефективного, дієвого та прозорого регулювання відповідних процесів і не усуває корупційних ризиків, а профільне Міністерство вчасно не ініціювало внесення змін до жодного із цих документів;

МОЗ не організувало належного обліку звернень громадян і структурних підрозділів з питань охорони здоров’я обл(міськ)держадміністрацій щодо направлення на лікування за кордон та рішень, прийнятих за результатами розгляду таких звернень. Як зазначається у звіті, повноваження щодо ведення обліку МОЗ не надало жодному зі своїх структурних підрозділів, а Порядок обліку громадян, які потребують направлення на лікування за кордоном, — узагалі не розробило і не затвердило. Також профільне Міністерство не затвердило Положення про Комісію. «Таким чином, правила і норми її діяльності нормативно не врегульовано, отже, є ризик корупційних дій. Організаційна робота Комісії у 2016-2017 роках була неефективною і не забезпечила прозорості й об’єктивності прийняття рішень», — зазначається у звіті;

МОЗ не вживало дієвих заходів щодо використання і розвитку наявної в Україні медико-клінічної бази для проведення трансплантації органів і трансплантації гемопоетичних стовбурових клітин (ТГСК). У звіті Рахункової палати говориться: понад 90% громадян, які були направлені на лікування за кордон, потребували саме такого лікування. Для трансплантації органів в Україні наявна клінічна база, але у 2016-2017 роках вона використовувалася лише на 9-27% від можливої потужності, в окремих установах не використовувалася взагалі, а для проведення ТГСК — лише на 66,7-76,1%. Проблема в тому, що МОЗ і Київською міською державною адміністрацією впродовж багатьох років не вживаються належні заходи для вирішення питання надання Київським центром трансплантації кісткового мозку медичної допомоги всім українським громадянам, які її потребують, а також відновлення проведення в Україні алогенних ТГСК від родинних донорів дорослому населенню.

Також у звіті зазначається: через неналежне фінансування Київського центру трансплантації кісткового мозку, який надає відповідну медичну допомогу дорослому населенню, лікування переважно здійснюється за рахунок коштів спонсорської (благодійної) допомоги і громадян, а наявне в центрі медичне обладнання зношене та морально застаріле. Крім того, до окремого обладнання вже не виробляються витратні матеріали і запасні частини. Це призвело до виникнення ризику припинення його функціонування взагалі, що може зумовити втрату Україною можливості проведення автологічних ТГСК для дорослого населення. У результаті збільшиться кількість громадян, які потребуватимуть лікування за кордоном. Відповідно, зростуть фінансове навантаження на державний бюджет та соціальна напруга у суспільстві.

Аудитори також зазначають: із 6 центрів трансплантації органів 5 створені у складі обласних закладів охорони здоров’я та фінансуються за рахунок коштів місцевих бюд­жетів. Через неналежне їх фінансування у 2016-2017 роках і недостатній розвиток в Україні посмертного донорства завантаженість клінічної бази цих закладів порівняно з попередніми роками майже не змінилася. Операції з трансплантації серця і органокомплексу «серце—легені» не проводилися взагалі. За останні 23 роки в Україні виконано лише 8 трансплантацій серця.

Крім того, протягом майже 6 років МОЗ не вживало заходів щодо створення і функціонування єдиної державної інформаційної системи трансплантації, що має містити відомості про громадян, яким необхідна трансплантація, та про осіб, що заявили про свою згоду або незгоду стати донорами після смерті. Також Міністерство не організувало належного функціонування, не затвердило Положення і Порядок ведення вже створеного Реєстру. Як наслідок, не забезпечило його наповнення даними про донорів і не налагодило міжнародного обміну донорським матеріалом. Крім того, Міністерство не розробило порядку ввезення в Україну та вивезення за її межі трансплантатів гемопоетичних стовбурових клітин (кісткового мозку), не визначило порядку оплати за пошук і доставку цих трансплантатів із-за кордону та порядку компенсації українським донорам гемопоетичних стовбурових клітин (кісткового мозку) у зв’язку з виконанням ними донорських функцій. Проведення активної соціальної кампанії, спрямованої на роз’яснення необхідності розвитку трансплантації і суспільної користі посмертного донорства, Міністерство також не забезпечило.

За результатами аудиту Рахункова палата України рекомендувала КМУ:

• внести зміни до Порядку №1079 з метою врегулювання питань, пов’язаних з лікуванням за кордоном, на підставі пропозицій, наданих МОЗ;
• зобов’язати МОЗ визначити шляхи забезпечення розвитку трансплантації органів і клітин в Україні та належного фінансового забезпечення такого методу лікування;
• розглянути питання внесення змін до Постанови №117 у частині встановлення терміну попередньої оплати послуг з лікування громадян України за кордоном;
• зобов’язати МОЗ і Київську міську державну адміністрацію вжити невідкладних заходів для вирішення питання належного функціонування Київського центру та надання медичної допомоги громадянам з усіх адмініст­ративно-територіальних одиниць України.

Крім того, Рахункова палата України рекомендувала МОЗ:

• підготувати та подати на розгляд КМУ низку пропозицій щодо внесення змін до Порядку №1079 з метою врегулювання питань, пов’язаних із лікуванням за кордоном, розробити і затвердити порядок обліку громадян України, які потребують направлення для лікування за кордоном;
• затвердити Положення про Комісію, яке визначає її правовий статус і повноваження її членів, зокрема в частині оцінки перспектив направлення на лікування і його результатів;
• внести зміни до Положення про групи експертів МОЗ, затвердженого Наказом Міністерства від 21.03.2017 р. №302, доповнивши повноваження групи експертів у частині підготовки висновку щодо неможливості надання необхідної медичної допомоги закладами охорони здоров’я України;
• забезпечити дотримання бюджетного законодавства під час підготовки бюджетних запитів, складання паспортів бюджетних програм і внесення даних до звітів про їх виконання;
• під час вибору медичних закладів зарубіжних країн забезпечити аналіз їх цінових пропозицій і перевірку калькуляцій запропонованих послуг;
• провести взаємозвірку з медичними закладами зарубіжних країн для встановлення залишків невикористаних коштів державного бюджету, перерахованих на лікування громадян України;
• забезпечити дотримання вимог Порядку №175 при використанні коштів державного бюджету, виділених на лікування громадян України за кордоном;
• забезпечити здійснення контролю за результатами лікування громадян України за кордоном;
• налагодити співпрацю з благодійними організаціями з метою уникнення подвійної оплати за лікування громадян України за кордоном та зменшення фінансового навантаження на державний бюджет;
• створити єдину державну інформаційну систему трансплантації та забезпечити її функціонування;
• забезпечити належне функціонування Реєстру та затвердити положення про цей Реєстр і порядок його ведення;
• забезпечити належний внутрішній контроль за використанням коштів державного бюджету на програму «Лікування громадян України за кордоном»;
• розробити та затвердити порядок ввезення в Україну та вивезення за її межі трансплантатів гемопоетичних стовбурових клітин (кісткового мозку), порядок оплати за пошук і доставку цих трансплантатів із-за кордону та порядок компенсації українським донорам гемопоетичних стовбурових клітин (кісткового мозку) у зв’язку з виконанням ними донорських функцій;
• розробити комплекс заходів щодо ефективного використання наявних в Україні потужностей для проведення трансплантацій органів і ТГСК та забезпечити їх безумовне виконання;
• проводити активну соціальну кампанію, спрямовану на роз’яснення необхідності розвитку трансплантації і суспільної користі посмертного донорства;
• під час формування порядку використання коштів за бюджетною програмою «Реалізація пілотного проекту щодо зміни механізму фінансового забезпечення оперативного лікування з трансплантації органів та інших анатомічних матеріалів» передбачити механізм спрямування коштів на закупівлю медикаментів, витратних матеріалів, лабораторних реактивів та обладнання для Київського центру трансплантації кісткового мозку.

За матеріалами офіційного веб-сайту Рахункової палати України