Новітній метод, що передбачає трансплантацію лімбальних стовбурових клітин рогівки від ока другого пацієнта, був розроблений італійськими вченими під керівництвом професора Граціелла Пеллегріні.
Згідно з думкою експертів, трансплантація стовбурових клітин є найкращим методом відновлення зору у людей з ушкодженнями рогівки, викликаними термічними і хімічними опіками. Лімбальні стовбурові клітини, які відповідають за оновлення епітелію рогівки, знаходяться в базальному шарі лімбального епітелію (між рогівкою і білком очей) та допомагають правильно функціонувати тканинам рогівки. Однак, якщо ці клітини пошкоджені або втрачені в результаті травми чи хвороби, епітелій рогівки не може регенерувати і це в результаті може призвести до сліпоти.
Новітній метод, що передбачає трансплантацію лімбальних стовбурових клітин рогівки від ока другого пацієнта, був розроблений італійськими вченими під керівництвом професора Граціелла Пеллегріні з Університету Модени і Реджо-Емілії (Universita degli Studi di Modena e Reggio Emilia). Європейське агентство з лікарських засобів (ЕМА) присвоїло методу статус засобу провідної терапії (Advanced Therapy Medicinal Product – ATMP).
Метод отримав умовне схвалення ЕМА ще в 2015 року, але в лютому 2019 року з урахуванням нових даних про його застосування інформація була оновлена. На даний час даний метод вже використовується і відшкодовується (його вартість компенсується за рахунок державних коштів) в Італії, Франції, Великобританії, Нідерландах і Бельгії.
Суть методу полягає в наступному: для трансплантації проводиться забір 1-2 мм кв здорової рогівки. Клітини, присутні в ній, протягом півроку піддаються селекції і культивуванню. В результаті отримують культуру зі стовбуровими клітинами рогівки, які здатні регенерувати її епітелій протягом усього життя пацієнта.
Далі ці клітини поміщаються на спеціальний прозорий матрикс з фібрину, який переносять на поверхню ока. Пошкоджена поверхня рогової оболонки ураженого ока видаляється. Під впливом ферментів, що містяться у сльозах, відбувається гідроліз фібринового матриксу, а епітелій рогівки «сідає» на поверхню ока.
В результаті лікування спостерігається позитивна динаміка, прискорюється реепітелізація поверхні рогівки у пацієнтів з помірним або важким дефіцитом лімбальних стовбурових клітин, викликаним опіками.
У ретроспективному дослідженні з використанням медичних карт пацієнтів показано, що через рік після імплантації 75 із 104 пацієнтів (72%) мали стабільну поверхню рогівки без поверхневих дефектів. У пацієнтів спостерігалося зменшення таких симптомів, як біль і запалення, а також покращився зір.
Найбільш поширеним побічним ефектом методу є блефарит (запалення повік).
Джерело: ema.europa.eu
