У 2005 році в Україні запрацював пілотний проект по створенню університетської клініки — вона з’явилася як підрозділ нинішнього Одеського національного медичного університету. За 8 років своєї діяльності ця клініка (Центр реконструктивної і відновної медицини) стала відомою не лише в Україні, а й поза її межами, адже основною особливістю її роботи є використання високотехнологічних малоінвазивних, органозберігаючих технологій. Щороку центр надає амбулаторну допомогу понад 62 тисячам громадян, стаціонарно тут лікують ще понад 5 тисяч пацієнтів. Водночас університетська клініка зарекомендувала себе як база підготовки висококваліфікованих лікарів і осередок розвитку вітчизняної медичної науки. В той час як альянс науки, практики й освіти у стінах університету — норма для цивілізованого світу, в Україні це швидше виняток із правил. Про те, чи легко бути першим, як зламати стереотипи і стати прикладом для наслідування — наша розмова з людиною, зусиллями якої була створена і розвивалася університетська клініка, ректором Одеського НМУ, віце-президентом НАМН України, лауреатом Державної премії, доктором медичних наук, професором Валерієм ЗАПОРОЖАНОМ.
ВЗ У жовтні минулого року університетську клініку ОНМедУ відвідав Президент України, після чого він заявив про необхідність розвитку цього напрямку в Україні. Чим вам вдалося вразити Главу держави?
— Річ у тім, що саме Віктор Федорович Янукович у 2003 році, як тодішній прем’єр-міністр України, підписав Постанову Кабміну про започаткування пілотного проекту, в результаті якого і було створено нашу клініку. Тож, відвідавши її через 7 років, він переконався — ідея працює і за бажання та за відповідних умов ми можемо рухати нашу медицину в тому напрямку, яким іде весь світ. Адже коли проект лише започатковувався, у нашому розпорядженні була 1 лікарня. Нині ж на балансі університету знаходиться 3 повноформатні університетські клініки (2 стоматологічні й 1 багатопрофільна, де функціонують поліклініка, діагностичний центр, стаціонар на 220 ліжок). Працює 6 кафедр, задіяно найсучасніше обладнання, сформовано досвідчений професорсько-викладацький колектив, підготовлено висококваліфіковані кадри фахівців різних напрямків. ОНМедУ — перший в Україні університет, який має повний спектр усіх клінік на своєму балансі. Нашому закладу — 112 років, споруджували його за європейським взірцем: у вигляді університетського містечка, де все необхідне розміщувалося в одному кварталі. У 1956 році, коли після «справи лікарів» в Україні закрили всі університетські клініки, все це було передано у комунальну власність міста. Нині справедливість перемогла — рішенням сесії міськради всі клініки, які раніше належали університету, повернули. Відтепер ми маємо понад 1000 ліжок. І багато роботи попереду, щоб підняти передані нам лікарні до рівня університетської клініки.
ВЗ Одесити задоволені таким надбанням?
— Окрім жителів міста ми обслуговуємо мешканців області, інших регіонів країни, а також «медичних туристів» із ближнього і далекого зарубіжжя. Визнанням популярності є й те, що з нашою клінікою співпрацюють понад 20 страхових компаній. Ми докладаємо всіх зусиль, аби тримати «марку» університетської клініки як вершини розвитку медицини.
Первинний прийом у поліклініці здійснюють сімейні лікарі, ми широко впроваджуємо раціональні амбулаторні технології. У поліклініці діє денний стаціонар європейського рівня. До складу діагностичного центру входить клінічна і наукова лабораторії, сучасні рентген-відділення і відділення функціональної діагностики, оснащені найновішим обладнанням. Те ж саме можу сказати і про клінічний підрозділ лабораторій, де здійснюється широкий спектр досліджень (понад 150 позицій), налагоджено європейський контроль якості діагностики, впроваджено цитогенетичні, імуногістохімічні дослідження, існує можливість визначати вузькоспеціалізовані ранні маркери пухлинних захворювань різних органів тощо. У кабінетах функціональної діагностики здійснюється холтерівське моніторування, повний комплекс нейрофункціональної діагностики, всі види УЗД, дуплексне сканування судин нижніх кінцівок, мамографія, безболісні, гарантовані від передачі інфекцій, ендоскопічні дослідження бронхів, кишечнику, шлунка. До структури стаціонару входять багатопрофільні хірургічна, неврологічна та терапевтична клініки.
ВЗ І все ж «родзинкою» клініки стала хірургічна служба, де роблять малоінвазивні, ендоскопічні та реконструктивно-пластичні втручання?
— Всі наші хірурги володіють і відкритою, й ендоскопічною хірургією, при тому що у клініці проводять оперативні втручання гінекологічного, урологічного, онкологічного, проктологічного профілю, хірургічне лікування безпліддя, поєднані операції різних органів у рамках однієї анестезії (приміром, у разі онкологічної патології). До того ж ці втручання спрямовані на збереження органів, тобто на поліпшення якості життя пацієнта.
У клініці працює 6 ендоскопічних операційних з унікальним хірургічним інструментарієм та сучасною ендоскопічною, лазерною, ультразвуковою, радіохвильовою технікою, маємо у своєму розпорядженні апарат для зварювання живих тканин і мікроскоп для проведення мікро- та нейрохірургічних операцій, багатофункціональні операційні столи, надточне наркозне обладнання.
Майбутні лікарі мають можливість стежити за проведенням операцій (у режимі online їх транслюють з операційних у студентські аудиторії), тобто вчитися у кращих хірургів клініки, які виконують операції світового рівня. Це підтверджують і світила світової ендоскопічної хірургії, які приїздять до нас на міжнародні конференції та оперують спільно з нашими фахівцями. До речі, Всесвітня асоціація лікарів ендоскопістів, яка має на меті створити у Європі 4 навчальні центри ендоскопічної хірургії, вирішила організувати один із них саме на базі нашої університетської клініки. Передусім тому, що тут працює колектив висококваліфікованих хірургів різних спеціалізацій. Центр матиме статус міжнародного, його сертифікати будуть визнані і в Європі, і в США.
ВЗ Ви були першопрохідцем у поширенні ендоскопічної хірургії на теренах нашої країни, тож накопичили великий досвід того, як навчити своїх учнів нового і перспективного.
— У мене своє ставлення до цього. Я вважаю, що вчитель — не той хто вчить, а той — у кого вчаться. Неможливо змусити когось наслідувати тебе робити щось по-твоєму. Кожна людина — це особливий світ і тиснути на нього, вказувати як діяти — своєрідне рабство. Якщо ж тобі потрібні не раби, а учні, які підуть далі вчителя, зуміють стати кращими, то твоє завдання — не повчати, а закохати у справу, якій служиш. Тоді і тебе, і твій приклад вони наслідуватимуть. Я до цього прагну. Втім, я нікого не закликаю до такого напруженого ритму життя, який встановив сам собі (працюю без вихідних — в альма матер, у Національній медакадемії, задіяний у багатьох програмах МОЗ, пишу наукові статті, читаю лекції, доповіді, оскільки є почесним доктором понад 15 зарубіжних університетів та академій, щодня обов’язково знайомлюся в Інтернеті з новими науковими дослідженнями). Розумію, що трудоголізм — це захворювання, але воно у мені ще з юності, і я про це не шкодую. Окрім того я мінімум годину на день проводжу в тренажерному залі, оскільки розумію, що інтелектуальні можливості людини безпосередньо залежать від її фізичної активності. Коли мене запитують, чому я дотримуюсь такого жорсткого режиму, відповідаю: якщо академік від медицини, ректор університету не буде зразком підтримки інтелекту і здоров’я, тоді хто повірить у торжество науки і медицини?
ВЗ Університетська клініка — це унікальне поєднання освіти, науки і практики. У якій із цих сфер ви знайшли свою стихію?
— Я свідомо обирав професію лікаря, бо найбільше в ній приваблював ореол благородства. Втім, ще зі студентських років я знав, що буду займатися наукою — завжди відчував нестримне бажання пізнавати нове. Тому і пішов працювати у рідний медуніверситет, щоб глибше поринути у світ медичної науки. Із часом зацікавився ендоскопічною хірургією як високотехнологічним напрямком, захоплювався генетикою і молекулярно-генетичною медициною як особливо наукоємними та інтелектуальними галузями, що поєднують у собі знання хімії, фізики, біології. Адже найцікавіші відкриття відбуваються саме на стику наук. Можу сказати про себе, що я фанатик-учений і клініцист, але з часом пішов на адміністративну роботу, яка дає мені можливість втілювати власні ідеї, реально займатися і наукою, і практичною медициною, й освітою майбутніх фахівців. Якби я займався лише наукою (у класичному варіанті — це пізнання невідомого, коли вчений, переступаючи межу існуючих знань, створює якусь нову теорію, котра спочатку викликає дискусії і навіть несприйняття, а підтверджується лише з часом, іноді через сотню років, і тоді вже має право використовуватися послідовниками цієї теорії на практиці), я відчував би певне незадоволення від того, що одразу не бачу результатів своїх зусиль. Я не міг замкнути свій світ лише на практиці — хірургія перетворюється на ремесло, якщо її не підживлювати інноваційними ідеями. Я все життя працював біля операційного столу, втім, коли став ректором університету, мені довелося дещо змінити режим своєї роботи. Коли на твоїх плечах лежить відповідальність за 1,5 тис. співробітників і майже 7 тис. студентів, доводиться багато часу приділяти адміністративним питанням. Тож 5 років тому я зменшив кількість операцій, передавши здобуті практичні навички своїм учням — у мене їх понад 100. Не можна прооперувати хворого і полетіти на конгрес чи «забігатися» з організаційних питань — хірург повинен виходити пацієнта, адже від цього залежить 50% успіху хірургічного лікування. До того ж дуже важливо дати простір своїм учням, а не закривати їм підхід до операційного столу своєю нехай і авторитетною спиною.
ВЗ Що ви вважаєте найбільшою проблемою сучасної науки?
— На мій погляд, це точка сингулярності. І те, що світом править капітал, а не мораль, наближає нас до того, що людина в певний момент не в змозі буде контролювати свої творіння і цивілізація може загинути внаслідок відтворення якихось незвичайних вірусів або від виробництва нанороботів, що зможуть самовідтворюватися, використовуючи її природну енергію. Це теорія фізиків і математиків, яка має під собою серйозне підґрунтя. Нині розум став зброєю масового ураження, тому що деякі ідеї в галузі нанотехнології, кібернетики, інформатики можуть стати причиною ліквідації всього людства, якщо воно знехтує мораллю і духовністю. Саме тому, захоплюючись роботами Вернадського, який описав сферу інтелектуальної діяльності людини, я прийшов до ідеї створити таку науку як нооетика — етика інтелектуальної діяльності людини, правила поведінки в ноосфері. Ця проблема актуальна для науки в цілому і для медицини зокрема. Ще Гіппократ сказав, що лікар-філософ Богу подібний. Стародавні лікарі були мудрецями і філософами. І європейська школа медицини, батьком якої вважають Гіппократа, повинна цей принцип сповідувати.
ВЗ А якими ви бачите наукові та практичні перспективи університетської клініки?
— Перспективи давно визначені у світі. Університетська клініка — це кластер, біомедичний інноваційно-технологічний концерн, який займається впровадженням нових технологій, де налагоджено нерозривний ланцюжок від ідеї до наукової розробки та практичного її втілення і при цьому відбувається підготовка високоякісних кадрів. Усе це має бути зосереджено в одному місці і під єдиним началом.
Бесіду вела Світлана ТЕРНОВА, «ВЗ»
