Науковці з Фрайбурзького університету провели дослідження, у якому виявили, чому деякі люди страждають від постковідного синдрому, пише Inscience з посиланням на журнал Immunity.
Автори, які працювали з аутопсійним матеріалом померлих від COVID-19 пацієнтів, показали, що важка запальна реакція може розвинутися у центральній нервовій системі людини за участю різних імунних клітин (як мікроглії, так і Т-клітин) навколо судинної системи й в мозковій тканині.
«Не дивлячись на те, що вже були докази участі центральної нервової системи у COVID-19, ступінь запалення у мозку здивувала нас», – наголосив перший автор статті Енріке Саліе.
За словами доктора Маріуса Швабенланда, одного з авторів дослідження, багато мікрогліальних вузликів, які виявили у мозку хворого на коронавірус, в нормі не можна зустріти у мозку здорової людини.
Щоб визначити різні типи клітин, а також заражені вірусом клітини і їх просторову взаємодію у раніше невидимих деталях, дослідники застосували новий метод вимірювання, що візуалізує масову цитометрію.
До цього часу запальний патерн при COVID-19 був погано вивчений. Навіть у порівнянні з іншими запальними захворюваннями мозку, запальні реакції, викликані COVID-19, є унікальними та вказують на серйозне порушення імунної відповіді мозку.
«Зокрема, основні захисні клітини мозку, відомі як клітини мікроглії, особливо сильно активовані, і ми також спостерігали міграцію Т-кілерів і розвиток вираженого нейрозапалення у стовбурі мозку. Імунні зміни особливо помітні поблизу дрібних судин головного мозку. У цих областях експресується вірусний рецептор ACE2, до якого може пристикуватися коронавірус, і вірус також був безпосередньо виявлений там», – підкреслив керівник всієї наукової групи, професор Марко Принц.
Вчені дійшли висновку, що імунні клітини розпізнають там інфіковані клітини та атакують їх, а потім запалення поширюється на нервову тканину. Всі характерні ознаки процесу наявні у стовбурі мозку – астроцитоз, пошкодження гематоенцефалічного бар’єра та аксонів. При цьому сценарії запалення відрізнялися у стовбурі мозку, який вивчався спочатку і в нюхових цибулинах (на них автори свої дослідження провели пізніше).
