Відомо, що гліобластома відноситься до найбільш агресивних і резистентних злоякісних новоутворень, до того ж розташованого в неприступному місці. Крім того, ця пухлина дуже пізно виявляється: зазвичай на момент постановки діагнозу вона уже розвивається в мозку протягом тривалого періоду часу, що в середньому складає близько 7 років.
Вчені сумнівалися в тому, що ця статистика пов’язана з неймовірно швидким ростом гліобластоми, проте багато років у них не було іншого пристойного пояснення даному феномену. При цьому було відомо, що у випадку розвитку гліобластоми багато злоякісних пухлин на початку гинуть, й їхня швидка проліферація починається лише в певний момент.
Також була популярна теорія, що пояснювала неймовірну резистентність цього раку: мовляв, клітинам гліобластоми дозволяють пережити променеву та хіміотерапію певні мутації – саме вони потім перетоворюють такі пухлини в стійкі субклони.
У недавньому дослідженні фахівці з Німецького онкологічного дослідницького центру з’ясували певні суттєві моменти, що можуть пояснити таємниці темпів розвитку гліобластоми. Передусім вони виявили, що ранній розвиток цих злоякісних пухлин тільки визначають три хромосомні мутації – принаймні один з цих генетичних «ґанджів» фігурував у всіх досліджуваних зразках гліобластоми. На момент свого початкового розвитку все вивчені зразки мали принаймні одну з трьох характерних генетичних пошкоджень, а саме збільшення хромосоми 7, зменшення хромосом 9p і 10 – так звані драйверні мутації
Також з’ясувалося, що незважаючи на те, що в ініціації розвитку гліобластоми відповідають драйверні мутації, до їхнього швидкого зростання призводить інший чинник – активація одного із промоторів теломерази, що відбувається згодом. Цей чинник змушує хромосомний фермент сприяти необмеженому поділу клітин, й під час експоненціального росту злоякісних клітин в них накопичується безліч інших генетичних мутацій.
Крім того ця робота показала, що пухлини гліобластоми, котрі рецидивували після променевої та хіміотерапії, практично не мають мутацій – генетично вони подібні до початкового новоутворення. Рецидиви можуть розвиватися з ракових клітин з будь-якими мутаціями.
Джерело: Science Daily
