Науковці провели дослідження та змогли спрямувати назад фіброз на моделі ідіопатичного фіброзу легень (IPF). Про це пише видання Science daily з посиланням на роботу вчених у журналі Cell Death and Differentiation.
Науковці провели дослідження на мишах, яким давали блеоміцин протягом 12 днів для виявлення фіброзу легень, а потім щодня протягом 21 дня лікували препаратом ABT-199 (Venetoclax), що схвалений американським регулятором для використання при деяких формах лейкемії.
Повідомляється, що у контрольній групі гризунів з блеоміцином був фіброз легень з великим відкладенням колагену. Миші з блеоміцином, яким вводили ABT-199, мали нормальну архітектуру легень на 21 день і не мали відкладення колагену.
Керівник дослідження, професор відділення легеневої медицини, алергії і реанімації Університету Алабами при Департаменті медицини Бірмінгема, доктор Брент Картер зазначив, що ці результати припускають нову терапевтичну мету – зворотне фіброзне ремоделювання в легенях.
Вчені зауважили, що ABT-199 діє та індукує апоптоз або запрограмовану загибель клітин в макрофагах, отриманих з моноцитів у легенях. Дослідники прагнули краще зрозуміти механізм, як макрофаги легень стають стійкими до апоптозу. Фахівці з’ясували, що у цьому процесі мітохондрії також грають ключову роль.
Використовуючи лаваж легень, дослідники ізолювали макрофаги від людей з ідіопатичним фіброзом легенів (IPF). Вони виявили помітне збільшення мітохондріального білка макрофагів Bcl-2 (регулятор апоптозу) в порівнянні з макрофагами легень людей без IPF. Картер і його колеги виявили, що два білки – MCU і Cpt1a також показали аналогічне збільшення експресії.
Дослідники з’ясували, що Bcl-2 регулюється MCU, а пригнічення MCU викликає значне зниження рівня Bcl-2 в мітохондріях макрофагів легень. Вони виявили, що MCU модулює зв’язування Cpt1a з конкретним доменом Bcl-2, який закріплює Bcl-2 в мітохондріях, щоб послабити апоптоз. Ця взаємодія залежала від активності Cpt1a.
Вчені придивилися до макрофагів легких людей з IPF та помітили пряму кореляцію між рівнями Cpt1a і Bcl-2; кількість макрофагів від різних людей варіювалося в тандемі.
«Узяті разом, ці спостереження припускають, що окислення жирних кислот викликає стійкість до апоптозу шляхом стабілізації Bcl-2 в мітохондріях внаслідок зв’язування з Cpt1a», – наголосив Картер.
Він додав, що за даними дослідження, макрофаги необхідні для прогресування фіброзу легень та вони пропонують нову терапевтичну мішень для запобігання прогресивного аберантного фіброзного ремоделювання.
Нагадаємо, що COVID-19 вражає легені більше, ніж вважалося раніше. Коронавірусна інфекція може спричиняти пошкодження легень, що будуть помітні навіть через три місяці після того, як пацієнт інфікувався.
