Минулого року ВООЗ оголосила відмову від вакцинації однією із десяти основних загроз здоров’ю людства, і пандемія 2020 підтвердила актуальність цієї проблеми. Недостатньо отримати ефективну і безпечну вакцину – потрібно ще й провести успішну кампанію вакцинації. Тому питання про довіру до вакцин та авторитетність антивакцинального руху виходять на перший план.
Глобальний феномен
Антивакцинальний рух з точки зору масовості та глибини можна порівняти із однією з основних світових релігій – він дуже поширений, і, як і всяка релігія, заснований на вірі, а не знаннях. Тим не менше, незважаючи на спекуляції антивакцинальників , довіра до вакцин в різних країнах зростає і падає внаслідок впливу інших факторів. Зокрема, такі тенденції можуть бути пов’язані із:
- помилками дослідників або медичних працівників,
- «своєрідно» інтерпретованою інформацією про реальні побічні ефекти вакцинації,
- із поточною епідеміологічною обстановкою – наприклад, антивакцинальники починають набагато толерантніше ставитися до вакцинації, коли потрапляють в осередок епідемії або ж коли спалах інфекційної хвороби відбувається недалеко від місця їх проживання,
- з упередженістю уряду тієї чи іншої країни та з політичною ситуацією загалом.
Ще десять років тому фахівці із Лондонської школи гігієни і тропічної медицини запустили масштабний довгостроковий проєкт «Довіра до вакцин» (VaccineConfidence Project, VCP). Його основними завданнями було визначено моніторинг ставлення населення різних країн світу до вакцинації, а також інформування влади про фактори, що впливають на цей показник, і про тенденції в цій галузі.
Для виконання цих завданьбуло розроблено спеціальний інструмент під назвою «Індекс довіри до вакцин» (VaccineConfidenceIndex, VCI), який дозволяє оцінювати уявлення людей про безпеку, ефективність і важливість вакцинації, а також про її сумісність із релігійними поглядами населення. Простіше кажучи, це анкета, що являє собою набір показників й індексів, які застосовуються для вимірювання ступеню довіри чи, навпаки, недовіри громадян до вакцин. Ступінь довіри оцінювалася за допомогою запитань-тверджень, що стосуються важливості, безпеки та ефективності вакцинації.
Великомасштабне ретроспективне дослідження проводилося з вересня 2015 по грудень 2019 року і об’єднало 290 загальнонаціональних репрезентативних опитувань, в яких загалом взяв участь 284 381 респондент у віці понад 18 років із 149 країн світу. Країни сортувалися згідно регіональної класифікації Всесвітньої організації охорони здоров’я. Проводити опитування дослідникам допомагали Європейська комісія, глобальна дослідницька організація ORB International та регіональні некомерційні організації. У кожному опитуванні, щопроводилося по телефону, онлайн і при особистій зустрічі,було задіяно у середньому близько 1000 чоловік.
Демографія недовіри
В результаті дослідники отримали доволі цікаві й частково несподівані результати. Серед ключових факторів, що знижують довіру до вакцин, опинилися:
- приналежність до чоловічої статі;
- брак \ недоліки природничо-наукової освіти;
- похилий вік.
У той же час підвищують довіру до вакцин:
- доступні та достовірні дані проці препарати;
- здатність (і бажання) громадян шукати і знаходити позитивну інформацію про щеплення;
- пріоритет думки медичних працівників перед іншими джерелами інформації (сім’я, друзі, знайомі тощо).
Дуже цікаво, що рівень фінансового благополуччя (доходи) та релігійні погляди, поширені серед населення, виявилися не такими значущими, як перелічені вище фактори.
Від Аргентини до Бангладеш
ТОП-10 країн світу, де більший відсоток респондентів категорично не погоджується з тим, що вакцини безпечні, важливі чи ефективні, виглядає досить строкато:
- Афганістан,
- Азербайджан,
- Боснія і Герцеговина,
- Грузія ,
- Індонезія,
- Японія,
- Малайзія,
- Нігерія,
- Пакистан,
- Сербія.
Слід зазначити, що в Афганістані, Азербайджані, Індонезії, Нігерії, Пакистані та Сербії спостерігалося все більше побоювань щодо безпеки вакцин. Далі країни розподілялися за трьома основними параметрами: безпека, значущість і ефективність.
Рейтинг країн, які найбільш лояльно ставилися до вакцинації та переважно визнавали безпеку щеплень, очолили Аргентина (89,4% опитаних вважали, що вакцини безпечні), Ліберія (86,1%) та Бангладеш (86,1%).
На протилежному кінці шкали опинилися Японія (8,9%), Франція (8,9%) та Монголія (8,1%).
За визнанням значущості вакцинаціїдо тріо лідерів увійшлиЕфіопія (96,3% учасників опитування згодні з тим, що вакцинація важлива), Аргентина (95,7%)та Бангладеш (95,1%).
Найнижчі показники з цього параметру продемонстрували Туреччина (22,1%), Марокко (15,8%) та Грузія (2,7%).
Зрештою, ефективність вакцин масово визнавали в Ефіопії (86,6%), Аргентині (86,3%) і в Мавританії (81,9%).
А от вважали щеплення неефективними найбільше респондентівіз Японії (14,7%), Монголії (13,0%) і Марокко (10,3%).
За період спостережень з 2015 по 2019 рік довіра до вакцин за всіма трьома показниками значно зменшилася в Індонезії, Пакистані та Південній Кореї, а також за двома показниками з трьох – в Афганістані та В’єтнамі.
І навпаки, за той же період довіра до вакцин зросла у традиційно скептичній Франції, а також Індії, Мексиці, Румунії та Таїланді. В цілому, дослідники відзначили, що хоча в Європі цей показник у порівнянні з іншими континентами залишається на досить низькому рівні, проте поступово все ж зростає. Найбільше позитивна тенденція відзначається у Фінляндії, Франції, Ірландії, Італії та Великобританії.
Що стосується європейських пострадянських країн, то Україна та РФ демонструють деяку позитивну динаміку уявлень про важливість, ефективність та безпеку вакцин, а от у Білорусії, на жаль, змін на краще у цьому питанні не спостерігалося.Так само довіру до щеплень поступово втрачають у сусідній Польщі.
Причини сумних наслідків
Причини негативного ставлення до щеплень здебільшого доволі очевидні. Наприклад, Японія, котра опинилася серед країн із найнижчим рівнем довіри до вакцин, сумнівається у доцільності та безпеці такої профілактики через ставлення уряду. В червні 2013 році Міністерство охорони здоров’я, праці та соціального забезпечення Японії прийняло рішення про припинення рекомендацій з масової вакцинації громадян щепленням проти вірусу папіломи людини (ВПЛ) через те, що безпека вакцини викликала сумніви. Побоювання з цього приводу привели до падіння охоплення вакцинацією проти ВПЛ із 68,4-74,0% серед людей 1994-1998 року народження до 0,6% (!) серед народжених у 2000 році. Більше того, рішення японського мінздраву мало глобальний вплив: інформація про ставлення їхнього уряду до вакцини проти ВПЛ швидко поширилася серед противників щеплень по всьому світу!
В Індонезії мусульманські лідери висловили сумнів у безпеці комбінованої вакцини проти кору, паротиту та краснухи (КПК). Більш того, вони випустили фетву, згідно якої ця вакцина була оголошена «харам», тобто продуктом, який містить заборонені до вживання компоненти. Сусідня Малайзія демонструє негативну тенденцію дещо з інших причин – там панує тотальна дезінформація.
Подекуди значну роль у зниженні довіри до вакцинації відіграє інтернет-спільнота. Зокрема, у Південній Кореї зростає авторитет руху ANAKI (корейський акронім «вирощування дітей без ліків»), котрий пропагує тотальну відмову від препаратів.
Активні інтернет-кампанії противників імунізації також негативно відзначилися на вакцинальному покритті у деяких інших країнах Південно-Східної Азії, де інтернет є основним джерелом медичної інформації. До речі, тим самим чинником дослідники пояснюють втрату довіри до вакцинації у Польщі.
У той же час падіння довіри до щеплень у таких країнах, як Афганістан, Азербайджан, Пакистан і Нігерія інтерпретується дослідниками як наслідок тривалої політичної нестабільності й релігійного екстремізму, властивих цим державам. Результати вже важко не помітити: у Пакистані та Нігерії почастішали спалахи поліомієліту, що пов’язано з дезінформацією про відповідну вакцину.
Місцеві цілителі, які пропагують природні альтернативи лікарським засобам, також сприяли зменшенню довіри до вакцин у цих країнах.
Важливо, але… небезпечно
А от у випадку Філіппін все ще більш прозоро: там основною причиною катастрофічного падіння довіри до вакцин, яке тривало у період із 2015 по 2018 рік, стала історія із Dengvaxia. Низка численних скандалів з наступними розслідуваннями змусила компанію Sanofi визнати, що її препарат, який мав би захищати від лихоманки денге, викликає небезпечні ускладнення у серонегативних осіб. Ця заява спричинила вибух паніки, оскільки на той момент їм встигли прищепити майже 850 000 філіппінських дітей.
Проте в цій країні відзначилася цікава тенденція – респонденти хоча й визнавали вакцинацію небезпечним заходом, у той же час вважали, що це робити все ж таки потрібно. Подібна закономірність простежується не лише у Філіппінах: у більшості країн європейського континенту, де спостерігається підвищеннярівню визнання важливості вакцинації, паралельно виріс відсоток респондентів, які вважають вакцини більшважливими, аніж безпечними чи навіть ефективними.
Любомира ПРОТАСЮК , спеціально для «ВЗ»
Джерело: The Lancet
