Зазвичай молодим талантам не вистачає досвіду для здійснення кроку від теорії до практики, тим більше в Україні, де ці площини часто не перетинаються. Де шукати талановиту молодь і як допомогти їй стати на ноги? Про це наша розмова із співзасновником і Головою Громадської спілки «Центр інновацій “Сходи в майбутнє”» Ігорем Найдою.
ВЗ Ваша команда оголосила своїм основним завданням пошук перспективних проектів і стартапів у галузі біотехнологій, фармації та медицини з метою подальшої їх підтримки. Як реалізуєте задум?
Ігор Найда, співзасновник та Голова Громадської спілки «Центр інновацій “Сходи в майбутнє”»Маємо значний досвід співпраці із вищими навчальними закладами та науково-дослідними установами України, підтримуємо конкурси студентських наукових робіт, зокрема в галузі медицини, фармації і напрямів, дотичних до питань громадського здоров’я. Оскільки нинішня наука (у тому числі й медична) розвивається на стику різних напрямків досліджень, ми створили платформу молодих вчених у сфері біотехнологій.
ВЗ Чим відрізняється ваш проект від інших, котрі також націлені на пошук молодих талантів?
― За даними статистики, у Польщі до впровадження не доходять 90% наукових розробок. Деякі з них не помічають, а про частину забувають після того, як вщухли оплески на конкурсах наукових ідей. Зрозуміло, що в Україні ситуація не краща. Наша організація вирізняється тим, що окрім пошуку цікавих інноваційних пропозицій та проведення конкурсів молодих дослідників (у якості партнерів залучаємо такі солідні інституції, як, наприклад, НАМН України, Міністерство економічного розвитку і торгівлі, Міністерство освіти і науки України, Інститут модернізації змісту освіти, що входить до сфери управління згаданого відомства) створюємо програми підтримки ідей конкурсантів, допомагаємо їм оцінити, чи варті впровадження їх розробки, яку економічну цінність вони мають. Потім наші експерти навчають конкурсантів, як розробити бізнес-план, комунікувати зі своїми партнерами щодо втілення результатів дослідження.
Інновації ― це не просто продукування ідей, передусім це їх впровадження в практику. Тому конкурсанти мають орієнтуватися, наскільки їх ідеї цікаві споживачу, потрібні державі чи окремому підприємству, важливі для здоров’я населення та розвитку суспільства в цілому.
Ми готові надати додаткові ресурси, аби молодь могла реалізувати власні інноваційні проекти. Для цього і забезпечуємо консультативну та інформаційно-методичну допомогу, співпрацюючи з вітчизняними й іноземними державними і громадськими організаціями, фондами, науковими установами, підприємствами, компаніями. Досвід засвідчує, що без єднання зусиль менеджменту і науки не варто очікувати на успішні результати.
ВЗ Чи можуть молоді вчені, які вважають свої напрацювання гідними впровадження, звернутися до вас по допомогу?
― Так. Ми здійснюємо як активний, так і пасивний пошук, тобто самі виявляємо молоді таланти на конкурсах чи олімпіадах (зокрема й у співпраці з Малою академією наук України). Крім того, очікуємо, що й вони до нас прийдуть. Нікому не відмовимо в попередній оцінці проекту нашими експертами, підготовці бізнес-плану, пошуку інвесторів, організації перемовин з ними тощо.
Безперечно, ми не зможемо гарантувати, що будь-який проект молодого дарування тут же «підхоплять» практики ― іноді те, що сьогодні нікому не цікаве, завтра може стати надзвичайно затребуваним. Тому важливо, аби бізнес-спільнота бодай дізналася про такі напрацювання, а вже час покаже. До того ж ми часто в такий спосіб стаємо «кузнею» кадрів для бізнес-компаній, рекомендуючи їм взяти на роботу талановиту молодь, яка проводить результативні дослідження в конкретному напрямку. Важливо довести цінність такого кандидата менеджменту компанії. Нам довіряють. Крім того, ми юридично оформляємо всі робочі моменти й стосунки з партнерами. І що важливо ― надаємо таку допомогу абсолютно безкоштовно, тобто ніхто не робить бізнесу на молодих талантах.
ВЗ Однак такі клопоти обходяться недешево…
― Для того разом з партнерами, зокрема з Малою академією наук України, Фундацією «Україна-США», й створюємо платформи ― коли об’єднуються кілька структур, витрати зменшуються, і вдається пришвидшити події в часі. Хтось бере на себе організаційні моменти, хтось забезпечує методичні аспекти, інші дбають про умови проживання та харчування учасників конкурсів тощо. Тобто робимо спільну справу, а виграють усі. Принаймні сподіваємося на власні сили, а не на державу.
Буквально нещодавно (3-6 червня) разом з Фундацією «Україна-США» представляли доробки українських вчених на Біотех-конвенті у Філадельфії, участь у якому беруть понад 4 000 організацій із більше ніж 60 країн світу.
У багатьох науково-дослідних інститутах України існують відділи трансфер-технологій, однак вони обмежені як своїми бюджетами, так і різними нормативними документами, у рамках котрих діють. Здебільшого вони ведуть формалізовану діяльність. Оскільки наша Спілка є окремою юридичною особою, ми набагато швидше вирішуємо юридичні й фінансові питання. На жаль, в Україні бізнес ще мало вкладає в науку. А коли й фінансує якісь дослідження, то переважно потрібні для власних цілей.
Пора усвідомити, що турбота про науку ― це важливий елемент соціальної корпоративної відповідальності бізнесу та сприяння розвитку держави й суспільства.
В усьому світі поважають людей, яких називають бізнес-ангелами. Це приватні інвестори науки, котрих в Україні обмаль. Водночас коли спілкуєшся з керівниками науково-дослідних установ, розумієш, що особливої довіри до меценатів у них також не сформувалося. Бо до них не один раз приїздили «розумники», котрі розповідали про переваги співпраці, клялися в любові до науки, а потім «кинули» всіх і зникли. Тож завоювати довіру й не втратити її ― велике досягнення. Тому ми не ставимо за мету заробити на проектах.
ВЗ А чого хоче і кому довіряє чи не довіряє молодь?
― Молоді люди хочуть, аби їх поважали як вчених і громадян країни, котрій вони готові віддати свій талант. Однак спустившись на землю, вони часто бачать зверхнє ставлення навіть з боку старших колег ― директорів науково-дослідних інститутів, ректорів університетів тощо. У нас немає традиції спілкування на рівних між учителем і учнем, зате вказівок хоч відбавляй!
З іншого боку, у нашої молоді не завжди вистачає відповідальності, вихованості та поваги до своїх наставників, що також не на користь партнерству. Молодь хоче, щоб її помічали, а там, де потрібно (наприклад, у фінансуванні досліджень), ― підтримали. Однак портрет сучасного молодого вченого ― це не зовсім про гроші, передусім це завзяття, світлий розум, бажання вчитися, розвиватися, наполегливість, критичне мислення. Тому не треба звинувачувати молодь у прагматизмі. Дослухайтеся до їх мрій і бажань, і ви зрозумієте, що їм потрібно і як їм допомогти.
Нещодавно я побував на всеукраїнських олімпіадах у Львові, слухав виступи майже 40 доповідачів-студентів. Практично всі вони добре володіють своєю темою і готові до подальшої роботи. Тоді я подумав, що половина з них точно може виїхати з України, якщо ми не створимо кращого інноваційного клімату в державі. Коли ж досягнемо цього, багато хто захоче повернутися на батьківщину. Я в цьому переконаний.
Наша Спілка у партнерстві з Національною академією медичних наук України започаткувала конкурс інноваційних розробок молодих науковців у сфері охорони здоров’я та фармацевтики. Нещодавно відбувся фінал, нагороджено переможців. Ми всіляко сприятимемо тому, аби їх ідеї були реалізовані в Україні, і щоб наші молоді вчені стали гордістю рідної держави.
Світлана Тернова, «ВЗ»
