Від кого залежить доля відомчих лікарень?

Понад три роки тому в Україні гостро постало питання подальшого функціонування галузевих, або відомчих, закладів охорони здоров’я. Оскільки фінансування таких лікарень з державного бюджету було обмежене, їх утримання переклали на плечі місцевої влади, яка мала вирішувати, потрібні на місцях ці заклади чи ні та що з ними робити. То як нині живуть ці, свого часу далеко не найгірші за рівнем оснащення та кадровим потенціалом, поліклініки й лікарні?

Вінниччина

Ольга ЗАДОРОЖНА, начальник управління лікувально-профілактичної допомоги населенню Департаменту охорони здоров’я Вінницької ОДА

Інтеграції закладів медичної служби «Укрзалізниці» в систему охорони здоров’я області передувала потужна аналітична робота всіх зацікавлених структурних підрозділів Вінницької облдержадміністрації. Необхідно було вивчити матеріально-технічну базу, кадровий склад вказаних закладів, провести аналітику фінансового забезпечення. Адже за кожним цим кроком стояли живі люди — і не тільки пацієнти відомчих закладів, а й медичні колективи, досвідчені дипломовані фахівці. Украй важливо було забезпечити діяльність закладів, продумати шляхи їх інтеграції. У результаті вдалося розробити план реорганізації лікарень, який задовольнив би вимоги всіх зацікавлених структур, передусім пацієнтів.

Після аналізу й обговорення було вирішено передати на баланс Вінницької міської ради ДЗ «Вузлова клінічна лікарня станції Вінниця Південно-Західної залізниці», який у 2015 році отримав статус Вінницької міської лікарні №2. ДЗ «Лінійна лікарня станції Вапнярка державного підприємства «Одеська залізниця» було включено до переліку закладів, власниками яких є громади району, сіл, селищ Томашпільського району.

Відділкові лікарні станції Жмеринка та станції Козятин Південно-Західної залізниці взято на утримання за рахунок коштів обласного бюджету. Оскільки ці два заклади були достатньо потужними як за матеріально-технічним, так і кадровим потенціалом, а їх паралельне функціонування нарівні із центральними районними лікарнями для обслуговування населення Жмеринського та Козятинського районів було б надмірним, обласна державна адміністрація ухвалила рішення про включення їх до закладів охорони здоров’я обласного підпорядкування. Таким чином, на базі Козятинської та Жмеринської відділкових лікарень були створені дві обласні лікарні відновного лікування, що відповідали потребам населення області, потужністю по 100 ліжок кожна.

Але життя не стоїть на місці. Децентралізація сприяє створенню спроможних ОТГ. І торік Козятинська міська рада надала згоду на прийняття Козятинської лікарні відновного лікування на баланс Козятинської ОТГ — заклад набув статусу Козятинської міської лікарні Козятинського ОТГ. Реорганізовано і Лінійну лікарню станції Вапнярка ДП «Одеська залізниця» у Вапнярську міську лікарню Вапнярської ОТГ. А ДЗ «Відділкова лікарня станції Жмеринка Південно-Західної залізниці» продовжує функціонувати у вигляді Жмеринської лікарні відновного лікування та перебуває на балансі обласної ради. Основною метою її діяльності є надання висококваліфікованої спеціалізованої медичної допомоги з реабілітації та відновного лікування судинно-мозкових хвороб для збереження здоров’я населення, запобігання переходу захворювань у хронічні форми й інвалідності неврологічного профілю. У складі лікарні функціонує відділення реабілітації для пацієнтів із захворюваннями опорно-рухового апарату, що дає змогу зменшити навантаження на лікарні в селі Печора та місті Хмільник. У найближчій перс­пективі в лікарні заплановано створення умов для реабілітації пацієнтів із серцево-легеневою патологією, відкриття залів кардіореабілітації, кінезотерапії (механотерапії) та кабінету галотерапії (соляної кімнати). Найкращий показник роботи закладу — позитивні відгуки пацієнтів. І вони є, а це не може не тішити!

Щодо передачі на утримання місцевих бюд­жетів інших відомчих медичних закладів (СБУ, управління Міністерства внутрішніх справ тощо), то про це наразі говорити не доводиться, бо на рівні Уряду питання не розглядалося.

Буковина

Ігор НЕЗБОРЕЦЬКИЙ, начальник управління охорони здоров’я Чернівецької міської ради

У Чернівцях доти не було єдиної центральної лікарні, певні відділення розташовувалися в різних медичних установах: лікарнях №2, №3, №4. А хірургічну, урологічну, травматологічну допомогу надавали в Чернівецькій обласній клінічній лікарні та Лікарні швидкої медичної допомоги — Університетській лікарні.

До передачі в комунальну власність ДЗ «Вузлова клінічна лікарня станції Чернівці ДТГО «Львівська залізниця», у складі якого функціонувало поліклінічне відділення, обслуговував 11 тис. мешканців Чернівців і 10 тис. населення області (контингент залізничників, пенсіонерів-залізничників, членів їх сімей і студентів залізничного коледжу та профтехучилища). Після реорганізації поліклінічне відділення КМУ «Міська лікарня №1» приєднали до КНУ «Міська поліклініка №2». І, оскільки відомчих медустанов у країні вже немає, медики поліклініки надають допомогу всім пацієнтам, які належать до зони обслуговування або підписали декларації із сімейними лікарями.

На базі Міської лікарні №1 ми створюємо один потужний міський лікувальний заклад. Раніше в стаціонарі було 120 ліжок: 60 — хірургічних, у тому числі гінекологічних, і ще 60 — терапевтичних, у тому числі неврологічних. Ліжко-місця ми всі зберегли, проте сама структура лікарні змінилася, відкрилися нові відділення. Зокрема, тепер маємо 30 ліжок терапевтичного профілю, 30 — вертебрологічних, 40 — хірургічного напрямку, 20 — гінекологічного. Також завершується ремонт у новоствореному відділенні анестезіології з ліжками інтенсивної терапії. Діє консультативно-діагностичний підрозділ і параклініка. Створене і вже працює відділення невідкладних станів.

Окрім цього, сесією Чернівецької міської ради ухвалене рішення про приєднання Міської лікарні №2 до КМУ «Міська лікарня №1». Таким чином, структуру медустанови незабаром поповнять ЛОР-відділення і відділення дитячої та дорослої офтальмології. До речі, таку оптимізацію проводимо з повним збереженням медичного персоналу.

Перед нами ще чимало викликів: передусім потрібно вирішити побутові проблеми. Приміщенню лікарні понад 30 років, тож тут необхідно повністю замінити інженерні комунікації, облаштувати нову вентиляційну систему, капітально відремонтувати дах, замінити вікна, утеплити фасад, провести реконструкцію харчоблоку тощо.

Рівненщина

Вікторія ПОКОЄВЧУК, заступник начальника управління охорони здоров’я виконавчого комітету Рівненської міської ради

Ситуацію дещо ускладнювало те, що ДЗ «Відділкова лікарня станції Рівне ДТГО «Львівська залізниця» мала своє поліклінічне відділення, яке розташовувалося у м. Здолбунів, тож спочатку ми мали узгодити питання передачі приміщення на баланс Здолбунівської районної ради (відділення, до речі, наразі реорганізовано в амбулаторію ЗПСМ №5 КНП «Здолбунівський районний центр первинної медичної допомоги»). Після цього розпочали процес реорганізації тієї частини лікарні, яка розташовується в Рівному. Зрештою 23 грудня 2015 року рішенням сесії міської ради на базі «залізничної» лікарні було створено Міську лікарню №2. Варто наголосити, що, незважаючи на тривалий організаційний процес, медичні працівники закладу жодним чином не постраждали — весь цей час вони працювали й отримували заробітну плату.

Відтоді, як заклад став одним із міських, у ньому проведено оптимізацію шляхом скорочення 20 ліжок. Ми переглянули напрямки надання медичної допомоги, і сьогодні у нас є чітке розуміння того, яку функцію надалі виконуватиме Міська лікарня №2. Зокрема, плануємо розділити планову й екстрену медичну допомогу. У повноваження Міської лікарні №2 входитиме забезпечення пацієнтів плановою медичною допомогою, тоді як екстрену переважно надаватиме Рівненська центральна міська лікарня. Також у закладі тривають ремонтні роботи, ми плануємо оснастити його обладнанням, що дасть нам згодом можливість обслуговувати пацієнтів, які потребують реабілітації після серцево-судинних захворювань. Це саме той напрямок, котрого не вистачає в нашому місті.

Так, із «залізничною» лікарнею ми пройшли складний шлях, але результат виявився успішним. І тепер маємо свій алгоритм дій на випадок, якщо така ситуація виникне знову. У Рівному функціонують ще три відомчі лікувальні заклади — ДУ «Територіально-медичне об’єднання МВС України по Рівненській області», військово-медична служба управління СБУ в Рівненській області та Рівненський військовий (базовий) госпіталь. Проте вони залишаються в підпорядкуванні своїх міністерств, і про їх реорганізацію сьогодні не йдеться. Реформа медичної галузі лікарень вторинного рівня торкнеться лише в 2020 році, тоді й побачимо, якими будуть рішення уряду щодо цих відомчих закладів.

Олександр ШЕГЕРА, головний лікар Міської лікарні №2 Рівненської міської ради

Сьогодні, ставши міським лікувальним зак­ладом, ми зберегли всі відділення, необхідні для забезпечення цілісної медичної допомоги — консультативної та стаціонарної. Як і раніше, у закладі функціонують терапевтичне, неврологічне, хірургічне, гінекологічне, офтальмологічне, отоларингологічне відділення та відділення АІТ. На базі неврологічного невдовзі буде створено реабілітаційне відділення на 30 ліжок для раннього та пізнього відновлення пацієнтів після інсульту й інфаркту.

За останніх два роки ми відремонтували хірургічне відділення, операційну залу, поліклінічне відділення, у якому, до речі, облаштували туалет для пацієнтів з особливими потребами. Придбали новий операційний стіл, дві операційні лампи, наркозно-дихальний апарат екстра-класу, якого досі в лікарні не було. За кошти місцевого бюджету закупили також спостережні монітори, гематологічний і біохімічний автоматичні аналізатори, завдяки чому підвищили рівень лабораторної служби закладу.

Також на базі лікарні було відкрито віддалену амбулаторію ЗПСМ №5 від Центру ПМСД «Ювілейний», і наразі тут успішно відбувається підписання декларацій. Двоє лікарів-терапевтів, які раніше працювали в нашій лікарні, а нині — в амбулаторії, уже уклали угоди з 1500 пацієнтами кожен.

Водночас Міська лікарня №2 не тільки отримує медичні субвенції та кошти з міського бюджету, а й самостійно заробляє гроші. Ми відкрили кабінет психофізіологічної експертизи, встановили комп’ютерне обладнання, навчили персонал й уклали відповідні угоди із центрами експертизи в Києві та підприємствами Рівного, працівники яких потребують професійного відбору. Підписано таку угоду і з «Львівською залізницею» та іншими підприємствами щодо проведення проф-оглядів на платній основі відповідно до чинних наказів. Виручені кошти витрачаємо на поліпшення матеріально-технічної бази лікарні.

Можна сказати, що протягом 2 років у нашому закладі зроблено стільки, скільки не вдалося зробити за 20. Зміни, які відбулися, тільки позитивні. Працюємо, як і раніше, але охопили медичною допомогою значно більше мешканців міста. Нещодавно ухвалили рішення про перетворення лікарні в комунальне некомерційне підприємство й зараз очікуємо на відповідь міської ради.

На майбутнє маємо ще багато ідей, тож упевнений, що Міська лікарня №2 посяде належне місце в процесі надання медичної допомоги рівнянам.

Чернігівщина

Володимир ТАРАСОВСЬКИЙ, начальник КЗ «Обласний центр інформаційно-аналітичних технологій та пропаганди здорового способу життя» Чернігівської обласної ради

Зокрема, ДЗ «Вузлова поліклініка станції Ніжин Південно-Західної залізниці» — єдиний в області заклад ПАТ «Укрзалізниця», який не підлягав передачі в комунальну власність району або міста. Тут працюють 6 лікарів (3 терапевти, стоматолог, педіатр, головний лікар).

ДУ «Територіальне медичне об’єднання Міністерства внутрішніх справ України по Чернігівській області» має стаціонар і поліклінічне відділення. Тут працюють 105 осіб, із них 25 лікарів. Лікарня дуже популярна в місті завдяки гарному обладнанню й досвідченим спеціалістам. Протягом минулого року в стаціонарі проліковано 2083 пацієнти, з них 201 — сільський житель. Заклад надає медичні послуги співробітникам і ветеранам Міністерства внутрішніх справ України по Чернігівській області, а також їх родинам. Крім того, на договірній основі надаються платні послуги, зокрема медичні огляди, й іншим категоріям населення.

Поза структурою системи охорони здоров’я області працюють також Центр медико-соціальної реабілітації дітей-інвалідів «Відродження», Обласний центр соціальної реабілітації дітей-інвалідів Департаменту соціального захисту населення, медична частина Академії державної пенітенціарної служби Міністерства юстиції України, ДП «Чернігівський експертно-технічний центр Держпраці» Державної служби України з питань праці, спеціальний авіаційний загін Оперативно-рятувальної служби Цивільного захисту державної служби України з надзвичайних ситуацій. Крім того, на території області діють 2 військові госпіталі (у м. Чернігів і смт Десна Козелецького району) та поліклініка СБУ, які не звітують про свою роботу нашому центру.

ДЗ «Вузлова поліклініка станції Бахмач Південно-Західної залізниці» Міністерства інфраструктури України рішенням Бахмацької районної ради від 02.11.2017 р. передано на фінансування районному бюджету Бахмацької районної ради, і з 01.01.2018 р. він функціонує як КЗ «Бахмацька поліклініка». Тут працюють 38 осіб, з них 7 лікарів. Наразі поліклініка обслуговує не лише залізничників і членів їх сімей, а й інших мешканців Бахмача.

ДЗ «Вузлова лікарня станції Чернігів Південно-Західної залізниці» Міністерства інфраструктури України як лікувально-профілактичний заклад не працює, триває процес його передачі. На сьогодні ця лікарня ще є в реєстрі медичних закладів, але вже із середини 2016 року медичних послуг вона не надає. Протягом 3 останніх років її так ніхто й не прийняв на баланс. За рішенням суду цей заклад упродовж вказаного періоду утримувала Чернігівська міська рада, але з 1 січня 2018 року фінансування було припинено. Зараз лікарня перебуває чи то в стадії ліквідації, чи передачі на баланс області. У штаті лікарні — 1 посада лікаря (виконувач обов’язків головного лікаря), 2 посади медсестри (обидві — у декретній відпустці), бухгалтер, завгосп, сестра-господиня, сторожі, тобто особи матеріально-відповідальні, які не можуть залишити своїх посад, не передавши майна. Протягом 7 місяців вони не отримують заробітної плати.

Ще один відомчий заклад — ДЗ «Лінійна лікарня станції Щорс Південно-Західної залізниці» ліквідований. Майновий комплекс лікарні переданий Сновській районній раді, і 24 лютого 2017 року лікарню виключено із загального реєстру.

Петро ГАРМАШ, начальник управління охорони здоров’я Чернігівської ОДА

Щодо ДЗ «Вузлова лікарня станції Чернігів Південно-Західної залізниці», то зараз її передають на баланс обласної ради. Два-три роки тому пропонували, щоб місто Чернігів взяло на своє утримання цю лікарню як єдиний майновий комплекс, аби вона продовжувала далі працювати та надавати медичні послуги населенню. Але потім депутати міськради зважили всі «за» та «проти» і дійшли висновку, що вузлова лікарня не матиме жодного навантаження. Отже, з огляду на те, що місто володіє досить потужною мережею лікувальних закладів із 4 лікарень з поліклініками, Чернігівська міська рада ухвалила рішення про недоцільність функціонування на території міста ще одного лікувального закладу первинного рівня надання допомоги з деякими елементами вторинного (станом на 1 січня 2015 року до складу вузлової лікарні входили терапевтичне відділення на 30 ліжок і поліклініка). Проте протягом 3 років Чернігів утримував цю лікарню, і лише 1 січня 2018 року Чернігівська міська рада припинила її фінансування.

Виходом із цієї ситуації виявилося рішення передати лікарню на утримання обласного бюджету. Зараз триває процес передачі матеріальних цінностей. Після будуть визначена структура закладу і виплачені працівникам лікарні борги із заробітної плати. Дуже прикро, що ця заборгованість сформувалася.

Після ліквідації ДЗ «Лінійна лікарня станції Щорс Південно-Західної залізниці» усе її майно, у тому числі й приміщення, перейшло у власність районної ради. Наскільки мені відомо, минулого року порушувалося питання про реконструкцію приміщення колишньої лікарні під житловий будинок для медиків й освітян.

Волинь

Валентин ПОДОЙЛОВ, начальник ДУ «Територіальне медичне об’єднання Міністерства внутрішніх справ України по Волинській області»

Три роки тому на Волині виникла гостра проб­лема, пов’язана з подальшою долею ДЗ «Вузлова лікарня станції Ковель ДТГО «Львівська залізниця». За новим Бюджетним кодексом заклади охорони здоров’я ПАТ «Укрзалізниця» перестали дотуватися з державного бюджету, як було раніше. Натомість їх фінансування перекладалося на органи місцевого самоврядування, на території яких вони розміщені. Таким чином, ДЗ «Вузлова лікарня станції Ковель ДТГО «Львівська залізниця» перейшов у юрисдикцію Ковельської міської ради.

Однак утримувати таку установу, де працювало майже 300 медиків, міській владі Ковеля виявилося не під силу, і вона звернулася по допомогу до Волинської обласної ради. Майже 2 роки тривало перманентне протистояння, оскільки важко було вирішити, хто ж має фінансувати медичний заклад — місто чи область. Були різні пропозиції: залишити заклад лікарнею залізничників, створити там хоспіс або лікарню для реабілітації учасників АТО… Після тривалих дискусій у червні 2017 року на базі цього державного закладу створено КЗ «Ковельська поліклініка» Волинської обласної ради», де об­луговуються як залізничники, так і мешканці Ковеля та області.

Єдиний багатопрофільний заклад відомчого типу, котрий залишився в області, — ДУ «Територіальне медичне об’єднання Міністерства внутрішніх справ України по Волинській області». В установі — 130 медичних працівників, які обслуговують близько 17 тис. осіб. До них належать співробітники поліції, Національної гвардії України, пенсіонери МВС, члени їх сімей, працівники Державної міграційної служби України. На обслуговуванні також перебувають ліквідатори наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, учасники бойових дій, АТО, курсанти вищих навчальних закладів системи МВС.

У структурі відомчої лікарні МВС в області функціонують кілька підрозділів. Основними є лікарня з поліклінікою, розрахованою на 250 відвідувань за зміну, і стаціонар на 60 ліжок терапевтичного та неврологічного профілів. Працюють лабораторія, фізіотерапевтичне відділення та стоматологічний кабінет. Іншим важливим структурним підрозділом установи є Центр психіатричної допомоги та психологічного відбору, який вивчає психологічну готовність кандидатів до служби в поліції. Одним із його завдань є тестування співробітників поліції, які несуть службу в зоні АТО та повертаються після виконання антитерористичних завдань, зазнають переміщень по службі.

Ще один підрозділ — медична (військово-лікарська) комісія, котра визначає придатність співробітника до певного виду служби. Центр превентивної медицини виконує функції, майже аналогічні колишній санітарно-епідеміологічній станції, тобто забезпечує профілактичний нагляд за ізоляторами тимчасового утримання при відділах поліції області та центром тимчасового утримання іноземних громадян.

Для працівників поліції медичні послуги безкоштовні. Безоплатними лікарськими засобами забезпечують учасників бойових дій, інвалідів війни, учасників ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС. Є певна категорія співробітників, які несуть службу практично цілодобово, і лікарі нашої установи мають можливість виїздити до них і надавати допомоги на місці. Основне наше завдання — постійне перебування в лавах атестованих співробітників поліції.

Слід також зазначити, що чимало членів підрозділів, які належать до структури МВС, беруть участь у воєнних діях. На Волині це батальйон «Світязь». Ми постійно надаємо медичну допомогу його бійцям, їздимо з ними на Схід.

Наразі в лікарні обслуговується прикріплений контингент. Але ведуться розмови про надання платних медичних послуг стороннім особам. Проте механізм цього поки не розроблений і не затверджений.

Сумніваюся в доцільності переведення відом­чого закладу нашого типу з державної у комунальну власність. Адже не існує комунальної поліції, та й чи буде здатне місто утримувати таку установу?

Кіровоградщина

Олександр СКРИПНИК, заступник директора Департаменту охорони здоров’я Кіровоградської ОДА

ДЗ «Вузлова лікарня станції Помічна ДП «Одеська залізниця» також передали на баланс місцевої влади. Щоправда, шлях був досить заплутаним. Свого часу тодішній міський Голова пообіцяв виборцям, що це буде міська лікарня, а потім заявив про платіжну неспроможність міського бюджету. Тоді лікарню взяв на свої плечі район, а коли в місті створили ОТГ, районна рада передала лікарню назад уже як міську лікарню міста Помічна.

Цікава ситуація склалася в смт Смоліне Маловисківського району, де функціонує МСЧ №13 МОЗ України. Ця відомча лікарня фінансується з Маловисківського районного бюджету, але її власником досі є Міністерство. Документи на погодження про передачу цілісного майнового комплексу готуються з 2015 року. Отож, і заклад, і медики вже котрий рік перебувають у підвішеному стані.

У тому самому році на баланс обласної ради передали ДЗ «Відділкова лікарня станції Знам’янка ДП «Одеська залізниця». Ще до минулого року вона функціонували «через паркан» зі Знам’янською центральною районною лікарнею. Але цьогоріч здоровий глузд усе-таки переміг, і їх об’єднали в один заклад — Знам’янську міську лікарню імені А. В. Лисенка. Процес ре­оганізації триває й досі.

Щодо відомчих медичних закладів МВС, СБУ, то єдине, на що я хочу звернути увагу, — це зайве подвійне фінансування, котре виділяється на лікування співробітників цих відомств як звичайних громадян, приписаних до певного ЦПМСД, і як службовців-силовиків, що лікуються в окремих медзакладах. На мою думку, це недоцільне використання державних коштів.

Тернопільщина

Петро ЛЕВИЦЬКИЙ, директор КП «Тернопільський міський лікувально-діагностичний центр», кандидат медичних наук

Наразі ми надаємо медичні послуги мешканцям Тернополя, але не залишили поза увагою й пацієнтів колишньої «залізничної» лікарні — працівників залізниці. Проводимо медичні та проф­огляди за тими самими критеріями, що і раніше, ці люди мають змогу отримати всі діагностичні та лікувальні процедури в нашому закладі.

Впроваджуючи сучасні механізми додаткового фінансування, зокрема елементи страхової медицини, уклали угоди про співробітництво з благодійним фондом «Лікарняна каса м. Тернопіль» та ГО «Лікарняна каса Львівської залізниці». Це дає змогу застрахованим особам і працівникам залізниці отримати діагностичні та лікувальні процедури, а також медпрепарати безкоштовно. Безоплатна для членів цих організацій й така дороговартісна процедура, як комп’ютерна томографія.

Нині наш лікувально-профілактичний центр надає медичну допомогу понад 170 тис. пацієнтів на рік. Головне питання, яке постало перед нами на етапі перепрофілювання закладу: чи буде новостворена установа затребуваною на ринку надання медичних послуг? Адже в Тернополі нині доволі широка мережа лікувальних закладів як державної, так і приватної форм власності, котрі, по суті, задовольняють потреби його мешканців. Отож, ми мали виконати доволі непросте зав­дання — знайти власну нішу. Хочу зауважити, що відчутне сприяння отримали від управління охорони здоров’я Тернопільської ОДА, відділу охорони здоров’я та медичного забезпечення Тернопільської міськради, керівників медичних закладів, які допомогли нам інтегруватися в систему охорони здоров’я міста.

Відповідно до концепції реформування галузі охорони здоров’я міста Тернопіль, кожний медичний заклад визначив свій пріоритетний напрямок надання медичної допомоги. Це допомогло й нам окреслити власне поле діяльності, яке охопило сферу діагностування та надання амбулаторної спеціалізованої допомоги вторинного рівня. Наразі тернополяни отримують у нашому центрі кваліфіковану допомогу «вузьких» спеціалістів, а також мають змогу пройти інструментальні та лабораторні діагностичні обcтеження за європейськими стандартами.

Скажімо, у січні цього року за виділені з міської скарбниці кошти ми придбали комп’ютерний томограф. Обрали техніку найвищої якості, і нині це — один із найпотужніших апаратів у Західній Україні. Новий статус дає нам змогу надавати цю послугу і тернополянам, і навіть мешканцям інших міст, щоправда на комерційній основі. Для деяких категорій пацієнтів обстеження на комп’ютерному томографі ми зробили безкоштовним. Нам же частину коштів за цей вид діагностики компенсує міська рада. Зокрема, ці послуги безоплатні для учасників бойових дій та інвалідів війни І групи. Пройти обстеження за собівартістю можуть інваліди І та ІІ груп, інваліди війни ІІ та ІІІ груп, учасники бойових дій у зоні АТО (ООС), ліквідатори наслідків аварії на ЧАЕС І та ІІ категорій.Проналізувавши діяльність закладу в новому статусі впродовж останніх 2 років, ми вирішили зосередитися на ефективному менеджементу та якості надання медичних послуг. Сучасні умови вимагають нових підходів до організації роботи, отож, ми постійно шукаємо можливості для росту. Приміром, останнім часом налагодили співпрацю з провідними лікувальними закладами світу. Підписали угоди про співробітництво з одним із найпотужніших закладів медицини Ізраїлю — клінікою Іхілов, турецькою клінікою Medistate.

Ще один вектор діяльності, який ми активно розвиваємо, — стаціонар денного перебування. Ця форма медичної допомоги користується попитом у мешканців міста, бо не потребує цілодобового перебування в лікувальному закладі, та й підприємство має можливість зекономити значні кошти, звісно, за умови раціонального використання грошей і ефективного господарювання.

Заклад продовжує розвивати такий напрямок, як надання стоматологічної допомоги. Цей вид послуг затребуваний у пацієнтів, але обладнання колишньої «залізничної» лікарні було морально застарілим. Тому ми вирішили звернутися до нового власника, і міська рада виділила нам кошти на придбання сучасного стоматологічного устаткування, інструментарію й обладнання для зубопротезного кабінету. Відтак з’явилося ще одне джерело позабюджетних надходжень.

Узагалі ж хочу сказати, що нова форма власності відкрила перед нами значно більші можливості для розширення спектра надання медичних послуг, самостійного впровадження ефективних засобів менеджементу медичного закладу. Лікувальна установа отримала право відкривати рахунки в комерційних банках, брати кредити та працювати за фінансовим планом. Це і є ті чинники економічної автономізації, що дають змогу самостійно планувати свою діяльність, визначати кількість працівників, функціональних підрозділів, пріоритетні напрямки роботи тощо. Нова форма господарювання дає нам змогу обрати комерційно вигідні проекти, перепрофільовувати неефективні підрозділи в ті, що користуються попитом на ринку медичних послуг.

Приміром, ми плануємо активніше розвивати напрям фізіотерапевтичного та відновного лікування, бо сьогодні це актуально. Маємо намір відкрити відділення альтернативних методів лікування. Окрім цього, новий статус неприбуткового комунального підприємства дає нам змогу отримувати замовлення на певний вид послуг і від міської ради, яка нині є замовником амбулаторних послуг вторинного рівня. А пацієнтів, котрі не входять до Тернопільської об’єднаної громади, обслуговуємо на комерційній основі, і це ще одне додаткове джерело надходжень для потреб закладу.

Львівщина

Андрій ВАСЬКО, т. в. о. заступника директора Департаменту охорони здоров’я Львівської ОДА

Нині передача цих закладів на комунальний баланс не стоїть на порядку денному. Лише 2 відомчі заклади, які колись належали ПАТ «Українська залізниця», було передано на утримання місцевих бюджетів, адже щодо доцільності їх функціонування виникало найбільше запитань. Зокрема, ДЗ «Вузлова лікарня станції Стрий ДГТО «Львівська залізниця» та аналогічний заклад у м. Самбір передали на баланс Стрийської районної та Самбірської міської рад відповідно.

Усі заклади, котрі залишилися в структурі відомчих установ, й надалі виконують свої прямі функції в межах штатного розпису та матеріально-технічного забезпечення. Якщо діяльність цих установ не визначена іншими нормативними актами певних силових структур, то члени сімей усіх службовців також мають право отримувати в них медичні послуги. =

Жодних проблем із переведенням згаданих відомчих закладів у комунальні не виникало, адже це були взаємно узгоджені та виважені рішення. Зазвичай, якщо місцева влада вбачає доцільність у прийнятті такого закладу на баланс, а відповідне міністерство через брак фінансування чи нерентабельність утримання бажає його віддати, такі дії є раціональними. Передані заклади підлаштовуються під потреби кожної окремої території. Для прикладу, у колишній залізничній лікарні м. Стрий функціонує відділення гемодіалізу Стрийської районної центральної лікарні. Проблеми може спричинити лише невиважене рішення про прийняття на баланс установи, яку згодом місцевий бюджет просто не матиме можливості утримувати.

Черкащина

Наталія КОГУТ, заступник головного лікаря КНП «Центр первинної медико-санітарної допомоги» м. Христинівка

У залізничній лікарні працювало близько 140 осіб. Після скорочення залишилося 35. А зараз — іще менше, оскільки багато хто із молодшого медперсоналу не витримав наслідків цієї реформи, непомірних навантажень і сам звільнився. У нас була повноцінна лікарня, функціонували рентген-, фізкабінет, лабораторія, кабінет функціо­нальної діагностики, кухня, господарча частина, а відтак працювали люди, які обслуговували ці підрозділи. Усіх їх теж скоротили.

Із 35 співробітниками надавати медичну допомогу третинного рівня було неможливо, адже належне функціонування медичного закладу залежить від кількості лікарів, та й обслуговуючий персонал теж необхідний — не може ж лікар і хворих приймати, і підлогу мити.

Зрозуміло, що повноцінної лікарні, де проводитимуться медогляди, лікування в стаціонарі, надаватимуться послуги страхової медицини, із таким малим штатом не може бути, тож вирішили шляхом ліквідації вузлової лікарні зробити амбулаторію. Тепер ми підпорядковані КНП «Центр первинної медико-санітарної домомоги Христнівського району» і обслуговуємо північну частину міста та ближнє село Христинівка. Усі терапевти, які залишилися в нас працювати, нині перевчаються на сімейних лікарів. Вузькопрофільні спеціалісти (хірург, лікар функціональної діагностики, невропатолог) перейшли на роботу в районну лікарню. Лікаря-офтальмолога чекаємо із декрету, але й вона працюватиме сімейним лікарем. У нас залишилося також кілька ліжок денного стаціонару.

Залізнична лікарня розміщувалася у двох корпусах. Амбулаторія ж не може утримувати «стіни» обох приміщень — дуже дорого обходяться комунальні послуги. Так, минулої зими в приміщеннях було холодно, тому цього року ми вирішили переїхати в менший, двоповерховий корпус. Сподіваюся, це дасть змогу поліпшити умови роботи і суттєво заощадити: якщо раніше комунальні послуги обходилися приблизно в 1 млн грн, то тепер, маю надію, витрати зменшаться на третину.

Яка доля чекає на триповерхове приміщення, що звільнилося, — не знаю. Тепер це майно належить Христинівській районній раді, котра й вирішуватиме, що робити з корпусом. Нині частину приміщення вони віддали під штаб цивільної оборони. Два вільні поверхи пропонували переобладнати під житло для медиків — це потрібна справа, оскільки молоді лікарі не залишаються в районі через його відсутність. Але для такого кроку необхідні великі фінансові вливання, тому питання зависло.

Поки наш заклад утримує районна рада. Захищені статті фінансуються повністю, люди зарплату отримують. Комунальні послуги ми оплачуємо самостійно, і це дуже важко. Забезпечити бензином автомобілі допомагають сільські ради. Тож ми повністю залежимо від спроможності громад нам допомогти. Договір із НСЗУ ми вже підписали, однак на що саме вистачить фінансування і як воно надходитиме, поки що незрозуміло.

Спеціалізоване обладнання для обстеження залізничників після реорганізації закладу передали в кабінет функціональної діагностики центральної районної лікарні, тож нині вони проходять медогляди й отримують стаціонарну медичну допомогу на базі ЦРЛ — «Укрзалізниця», страхові компанії уклали із цим закладом відповідну угоду. Передрейсові медичні огляди машиністи і помічники тепер проходять у медпункті локомотивного депо — єдиному закладі, що залишився на утриманні ДП «Одеська залізниця», тепер його вважають підрозділом Одеської дорожньої лікарні.

З ліквідацією нашої залізничної лікарні багато медиків залишилося без звичної роботи. Умови їх праці змінилися, вимоги збільшилися. Я оптиміст і хочу вірити в краще, але, на жаль, поки від цих змін не бачу позитиву. Фінансування, яке дало б змогу налагодити належну систему сімейної медицини за зразком Великої Британії, відсутнє. Лікарі, котрі залишилися працювати, здебільшого пенсійного віку, і їм важко змінювати свої погляди та звички. Не знаю, чи довго вони витримають.

Реформа системи охорони здоров’я реалізується дуже повільно. Нині актуальною є вимога швидко укласти договори з населенням, а в нас немає ані людей, ані техніки, ані швидкісного інтернету. Складним виявилося і питання надання персональних даних — не всі мешканці погоджуються це робити, а без такої інформації підписати декларації про обслуговування неможливо. Ми стали заручниками ситуації, і допомоги від держави поки що не відчуваємо.

Микола СТУЖЕНКО, начальник відділу охорони здоров’я виконавчого комітету Смілянської міської ради

Процес реорганізації відбувався болісно. Найскладнішим, напевно, було несприйняття таких змін людьми. Вони працювали стабільно, планово, знали, яку зарплату отримують. Але законодавство раптово змінилося, і в людей з’явилася страшенна недовіра до влади, вони боялися втратити робочі місця, тому не приставали на жодні пропозиції. Ми зустрічалися з працівниками відомчих закладів і вели перемовини. До ДЗ «СМСЧ №14» й досі «не достукалися». Також на заваді стало нерозуміння з боку місцевих депутатів, які, усвідомлюючи, що потрібні будуть додаткові видатки, теж неохоче долучалися до вирішення вказаних проблем.

Із залізничною лікарнею усе склалося простіше. У червні 2015 року відповідно до рішення сесії Смілянської міської ради №69-5/VI було надано згоду на прийняття в комунальну власність територіальної громади міста цілісного майнового комплексу ДЗ «Відділкова лікарня станції ім. Т. Шевченка ДП «Одеська залізниця». У вересні рішенням виконкому міської ради було створено комісію для здійснення приймання-передачі цілісного майнового комплексу установи.

Зрештою залізничну лікарню було реорганізовано у КЗ «Смілянська міська лікарня ім. Т. Шевченка». На сьогодні тут функціонують 60 стаціонарних ліжок терапевтичного профілю, 35 ліжок денного стаціонару та працюють цехові терапевти, котрі обслуговують залізничників. Загальна чисельність працівників — 149.

На базі цієї лікарні додатково було створено міський і районний центри первинної медико-санітарної допомоги, дві амбулаторії загальної практики-сімейної медицини, міський кабінет замісної підтримувальної терапії для хворих з опіоїдною залежністю та пункт швидкої допомоги. У 2018 році згідно з пілотним проектом по Черкаській області відкрито територіальний профілактичний скринінговий центр «Здоров’я жінки», центр швидкої допомоги. Також на днях розпочинає роботу сучасний гемодіалізний центр, розрахований на 10 діалізних місць, для надання послуг замісної ниркової терапії. Тож ми навіть наростили кількість необхідних для міста медичних підрозділів.

За рахунок здачі в оренду своїх площ Смілянська міська лікарня ім. Т. Шевченка вдвічі зменшила витрати. Заклад фінансується за рахунок субвенції з державного бюджету — 70% та з міського бюджету — 30%.

А от із ДЗ «Спеціалізована медико-санітарна частина №14» Міністерства охорони здоров’я України виникла проблема — він так і залишився державним закладом, підпорядкованим МОЗ. Медики категорично відмовилися від переходу закладу в комунальну власність, і на сьогодні вирішується питання переведення медчастини до складу філії «Центр охорони здоров’я ПАТ «Укрзалізниця». Свого часу було прийнято рішення про створення на її базі Національного центру реабілітації інвалідів-учасників антитерористичної операції, але Міністерство охорони здоров’я повністю його проігнорувало. Виходить нонсенс, оскільки в місті спочатку розформували лікарню «Укрзалізниці», яка, до речі, досі обслуговує залізничників і працює за страховими угодами, завдяки чому заклад самостійно забезпечує себе медикаментами. Натомість планують створити лікарню «Укрзалізниці» на базі медичного закладу, який перебуває у стані банкрутства, з величезними боргами із зарплати, енергоносіїв та інших видатків. Така «непохитність» колективу ДЗ «СМСЧ №14» дорого коштує. У серпні 2015 року з державного бюджету надійшла додаткова медична субвенція в розмірі понад 9 млн грн для нарахування заробітної плати працівникам державного закладу, а у 2017 році — 8,8 млн грн для погашення заборгованості з виплати заробітної плати з нарахуваннями.

Відділ охорони здоров’я неодноразово звертався до адміністрації державного закладу з пропозиціями щодо виходу останнього з кризової ситуації (останній лист — від 11.05.2018 р. №01-11/148). 22 травня 2018 року відділ отримав відповідь із зазначенням, що надані пропозиції належать до компетенції Міністерства охорони здоров’я України, та інформацією, що на теперішній час вирішується питання відносно передачі державного закладу філії «Центр охорони здоров’я «ПАТ «Укрзалізниця». Складається враження, що ліва рука не знає, що робить права, і навпаки.

Підготували Олеся ШУТКЕВИЧ (м. Вінниця), Ольга КАМСЬКА (м. Чернівці), Дана РОМАНЮК (м. Рівне), Олена БЕРЕЗКІНА (м. Чернігів), Петро ГЕРАСИМЕНКО (м. Луцьк), Марія ЛАРЧЕНКО (м. Кропивницький), Лариса ЛУКАЩУК (м. Тернопіль), Юлія МАСЮКЕВИЧ (м. Львів), Інна ХІМІЧУК (м. Черкаси), спеціально для «ВЗ»