Реформування первинного рівня надання медичної допомоги відбувалося дуже непросто. Але на Полтавщині крок за кроком все-таки вдалося створити сучасну дієву модель первинної ланки. Цьому посприяли і досвід регіону у впровадженні сімейної медицини, і прийняті минулого року закони, що забезпечили фінансові гарантії. Тож процес становлення сімейної медицини триває, долаючи труднощі та перешкоди, без чого не обходяться жодні новації.
ВЗ Полтавщину вважають родоначальницею сімейної медицини в Україні. Як це сталося?
Іван ШУМЕЙКО, головний терапевт Департаменту охорони здоров’я Полтавської ОДАПерший кабінет сімейного лікаря на базі міської лікарні міста гірників та перша сімейна амбулаторія в прилеглій сільській місцевості з’явилися на Полтавщині 1997 року. На місцевому рівні було прийнято програму «Сімейна медицина міста Комсомольська на 1998-2000 роки». Наказом МОЗ України тоді ж лікувально-профілактичні заклади Комсомольська були визначені експериментальною базою з впровадження сімейної медицини.
ВЗ Як далі відбувався процес реформування первинки в регіоні?
— Уже 2000 року з прийняттям Постанови №989 «Про комплексні заходи щодо впровадження сімейної медицини в систему охорони здоров’я» розпочалося створення системи первинної медичної допомоги на засадах сімейної медицини по всій державі. А Закон України від 07.07.2011 р. №3612-VI «Про порядок проведення реформування системи охорони здоров’я у Вінницькій, Дніпропетровській, Донецькій областях та місті Києві» визначив організаційні й правові засади реформування галузі з метою підвищення ефективності та доступності медичного обслуговування населення. І хоча Полтавщину не включили до пілотного проекту, ми продовжували роботу в цьому напрямку, рухались уперед, покладаючись на власні сили, до того ж суттєву фінансову та політичну підтримку надавали органи місцевої влади.
В області були розроблені комплексні заходи з впровадження сімейної медицини в систему охорони здоров’я. Відбувалася дуже серйозна, цілеспрямована робота. Ми розрахували потребу сімейних лікарів для міст і сільської місцевості, ретельно проаналізували демографічні показники, стан здоров’я населення, визначили ресурсне забезпечення, узгодили з органами влади поетапний процес відкриття закладів загальної практики-сімейної медицини, розробили план з підготовки медичних працівників за фахом «Загальна практика-сімейна медицина», оцінили можливості та порядок взаємодії закладів ПМСД з установами спеціалізованої медичної допомоги, вивчили думку населення і медичних працівників щодо реформування. І якщо на початку 2012 року в області функціонували лише 2 юридично самостійних ЦПМСД — у Комсомольську та Лубенському районі, то вже в грудні ЦПМСД були створені в усіх містах і районах: спочатку як структурні підрозділи ЦРЛ і міських лікарень, а з 2013 року — як юридично самостійні медичні установи.
ВЗ Скільки тривав процес автономізації закладів первинного рівня і в чому його переваги?
— Розмежування установ первинного та вторинного рівнів відбувалося увесь 2012 рік, і часом дуже болісно, адже заклади охорони здоров’я перебували у власності міських, сільських та селищних рад, але іншого методу не було. Адже автономізація ЦПМСД — це ефективний шлях до отримання господарської та економічної свободи, зміни принципів управління активами на ефективніші, створення сприятливих умов для мотивації роботи персоналу й оплати його праці. Це шанс співпрацювати на підрядних умовах з іншими медичними закладами тощо. Але повністю самостійними центри ПМСД стали пізніше, коли в грудні 2017 року після виходу низки законів, які започаткували нові підходи до фінансування медичної галузі («Про державні фінансові гарантії медичного обслуговування населення», «Про внесення змін до Бюджетного кодексу України»), вони набули статусу некомерційних медичних підприємств.
Варто зазначити, що навіть до здобуття повної самостійності юридичне відокремлення первинної ланки дало великий поштовх до позитивних змін. Так, уже 2014 року профілактична складова порівняно з минулим періодом у нас значно активізувалася: на 6,4% збільшилася кількість профілактичних оглядів, на 22,7% — відвідувань удома.
ВЗ Чи можна сьогодні стверджувати, що в регіоні вже створено дієву систему сімейної медицини?
— Без сумніву, можна. Про те, що на Полтавщині діє нова модель первинної медичної допомоги, свідчать такі цифри: 34 із 35 ЦПМСД стали некомерційними медичними підприємствами, причому 2 з них — на територіях об’єднаних територіальних громад (Пришибський ЦПМСД — у Кременчуцькому районі та ЦПМСД Засульської ОТГ — у Лубенському). Останній, до речі, — перший у державі лікувальний заклад, який пройшов автономізацію за рішенням об’єднаної територіальної громади.
Ще один важливий факт: 33 ЦПМСД уклали угоди з Національною службою здоров’я України й отримують від неї фінансування. Тішить те, що на сьогодні понад 800 тис. (58,1%) мешканців області обрали сімейного лікаря. Нині в процесі підписання декларацій із громадянами перебувають також 9 приватних лікувальних установ.
ВЗ Чи задовольняє потреби населення області нинішня модель сімейної медицини?
— Скажу відверто: на сьогодні в жодній країні світу існуюча модель охорони здоров’я не може задовольнити потреб населення повною мірою. Не є винятком і ті системи, які в нас були раніше, й та, що розбудовується нині.
У реформі первинної медичної допомоги враховано давно пройдений європейський шлях і набутий при цьому досвід багатьох країн
пострадянського простору. Для досягнення успіху реформування найголовніше — послідовність стратегічного курсу в обраному напрямку: перехід від бюджетної медицини до медицини ринкових відносин.
Йдеться також і про абсолютно нову філософію взаємовідносин: сімейний лікар — пацієнт, і про зміну ставлення самої людини до власного здоров’я. Сімейну медицину як модель запозичено з багатого зарубіжного досвіду, і вона ґрунтується на економічній доцільності, подоланні бюрократичних механізмів, зменшенні невиправданого витрачання часу на ходіння по кабінетах. Бо віднині один лікар має стати господарем і твого здоров’я, і здоров’я твоєї сім’ї — не випадково ж він називається сімейним. Я наведу такий позитивний приклад. У місті Горішні Плавні є сімейний лікар Олександр Остапенко. За 18 років, протягом яких він працює на дільниці, достеменно вивчив кожну сім’ю та її родовід: хто чим хворів, яка в кого спадковість, у кого які фактори ризику тощо. Сьогодні з ним декларації уклали вже майже 1,8 тис. пацієнтів і продовжують приходити. Бо Олександр Іванович не тільки лікує, а й запобігає хворобам, роблячи акцент саме на профілактиці.
Я думаю, що «сімейники» мають виконувати дуже важливе завдання — змінювати ставлення населення до власного здоров’я, коригувати чинники ризику неінфекційних хвороб, зокрема закликати пацієнтів до зменшення надмірної маси тіла, акцентувати увагу на правильному харчуванні, здоровому способі життя, позбавленні шкідливих звичок. У цій профілактичній складовій нам слід заручатися підтримкою влади, громадських, пацієнтських організацій.
Ми щоп’ятниці проводимо брифінги для журналістів з питань реформування охорони здоров’я. Започаткували практику спілкування з представниками місцевих ЗМІ на базі закладів первинної ланки, де в обговоренні беруть участь і лікарі-практики, і пацієнти, і місцеві депутати. Аби зрозуміти, чи задоволене населення рівнем медичної допомоги, залучили громадську організацію «Інститут аналітики та адвокації». Дуже важливо, щоб люди знали свої права й обов’язки, усі тонкощі реформування медичної галузі. Тоді буде легше і пацієнтам, і лікарям.
ВЗ Питання кадрів є одним із головних у будь-якій справі. Наскільки первинна ланка забезпечена спеціалістами? Який рівень їх підготовки?
— На сьогодні забезпеченість закладів ПМСД фахівцями становить 70%. Свого часу багато говорили про перекваліфікацію терапевта чи педіатра на сімейного лікаря. Звичайно ж, у ті стислі терміни, що були на це відведені, виконати таке завдання складно, особливо якщо йдеться про представників старшого покоління, котрі працювали в медичній системі Семашка, — їм непросто подолати стереотипи минулого й опанувати сучасні підходи, комп’ютерні програми тощо. Надію покладаємо на молоде покоління медиків. Добре, що у ВДНЗУ «Українська медична стоматологічна академія» сімейних лікарів через інтернатуру готують щороку більше: якщо у 2016-му таких фахівців було 16, то у 2017-му — уже 37. На циклах спеціалізації 2016 року підготували 24 сімейних лікарів, а от 2017-го, на жаль, лише 8.
Не залишу поза увагою й іншу актуальну проблему: не зрозуміло, чому вищі медичні навчальні заклади І-ІІ рівнів акредитації не випускають сімейних медичних сестер? Чому в медичних вишах не затребувана вища освіта медсестер? Здається, у державі не надають належного значення цій професії, також чітко не визначені функції медсестри.
Може, через це і пацієнти недостатньо довіряють вказаним фахівцям у питаннях організації догляду, консультування з приводу здорового способу життя. Навіть часто просять саме лікаря виміряти артеріальний тиск, хоча кваліфікована медсестра виконає цю процедуру не гірше… Гадаю, ще не відпрацьовані й економічні важелі командної роботи лікаря та медсестри, які посилили б відповідальність кожного з них за виконану роботу.
ВЗ Як впливає на технічне оснащення первинної ланки та підвищення кваліфікації медичних кадрів участь регіону в проекті Світового банку в Україні «Поліпшення охорони здоров’я на службі у людей»?
— Ця участь неоціненна! Субпроект на Полтавщині спрямований на раннє виявлення артеріальної гіпертензії у сільського та міського населення вікової категорії 40-60 років, і його реалізація триває вже четвертий рік. Заклади вторинного і третинного рівнів отримали сучасне потужне обладнання: УЗД-апарати останнього покоління, ангіографи, навігаційно-абляційні системи тощо, а медперсонал первинної ланки — крім новітнього устаткування ще й численні засоби якісного технічного обстеження пацієнтів. А нещодавно в область в рамках субпроекту надійшло 35 автомобілів марки Citroen Berlingo — для кожного ЦПМСД. Ці автівки призначені для доставки біологічного матеріалу з ФАПів і амбулаторій до оснащених сучасними біохімічними, гематологічними аналізаторами центральних районних лікарень.
Також за кошти субпроекту Світового банку нещодавно придбано 7 пересувних амбулаторних кардіологічних комплексів марки Isuzu. Бригади кращих фахівців Полтавської обласної клінічної лікарні
ім. М. В. Скліфосовського та ВДНЗУ «Українська медична стоматологічна академія» виїжджатимуть на них до найвіддаленіших сільських районів області. Названі комплекси оснащені ехокардіографами з функцією дистанційної передачі даних, електронними вагами, ростомірами, офтальмоскопами, лабораторною центрифугою, портативним дефібрилятором, УЗД-апаратом з повним набором кардіологічних датчиків.
Для навчання персоналу первинної ланки за європейськими стандартами на базі Полтавської обласної клінічної лікарні ім. М. В. Скліфосовського відкрито Центральний навчально-тренінговий центр. А в районах працюють 6 міжрайонних тренінгових центрів і 26 тренінгових класів. Завдяки цьому 90% лікарів і медсестер первинки освоять європейські підходи надання медичної допомоги пацієнтам із хворобами системи кровообігу за темами «Артеріальна гіпертензія», «Гострий коронарний синдром», «Невідкладні стани» тощо. На мою думку, це «золотий час» для наших медиків, аби досягти досконалості в роботі! Завдяки такій підготовці, звичайно ж, підвищиться і рівень обізнаності нашого населення щодо профілактики серцево-судинних захворювань, корекції факторів ризику цих хвороб, уміння їх розпізнавати й правильно діяти в разі невідкладних медичних подій.
ВЗ Чи налагоджена співпраця між сімейними лікарями та вузькопрофільними спеціалістами, чи ефективно діє маршрут пацієнта?
— Зазначу, що регулювати це питання до впровадження нового Порядку надання первинної медичної допомоги було досить складно. Навіть затверджені клінічні маршрути пацієнтів мало впливали на ситуацію: останні в 25-30% випадків потрапляли в заклади вторинного рівня самостійно, про що свідчать дані експертних оцінок.
Звичайно ж, це стереотип минулого, і його треба долати. Адже є патології, з якими впорається сімейний лікар, тож не варто його обходити. Та й після лікування пацієнт повертається під спостереження цього самого фахівця. Вважаю, що з впровадженням автономізації закладів вторинного рівня ситуація неодмінно зміниться на краще.
ВЗ Які проблеми в процесі реформування первинної ланки вирішувати найважче?
— Насамперед, це питання відносин наших закладів охорони здоров’я з органами місцевого самоврядування. Відомо, що державний бюджет фінансуватиме програму медичних гарантій. Водночас кошти з місцевих бюджетів спрямовуватимуть на утримання медичних закладів, підвищення якості їх роботи, впровадження місцевих програм. Але, на жаль, рівень фінансування на утримання закладів охорони здоров’я та їх розвиток з боку місцевих бюджетів у бюджетному законодавстві чітко не прописаний. Відсутній і досвід планування розвитку медичних закладів, напрацювання окремих місцевих програм. Це ті підводні рифи, що виникають на шляху реформування.
Зазначу, що багато залежить від усвідомлення органами влади на місцях міри відповідальності за стан охорони здоров’я населення. Наведу два протилежні приклади. Селище Решетилівка може похвалитися тісною співпрацею ЦПМСД із місцевою владою. Так, за розпорядженням однієї з її структур лікарі центру щоночі чергують у машині невідкладної допомоги, аби прийняти виклик пацієнта. Натомість у Нових Санжарах влада тривалий час не ухвалювала рішення про автономізацію центру ПМСД, і лише нещодавно на сесії районної ради його таки прийняли. Що це: байдужість чи нерозуміння?
У нас на місцевому рівні люблять критикувати реформу, але не всі здатні запропонувати щось краще, виявити ініціативу, своєчасно підставити плече. Вважаю, що назріло питання створення програмно-цільової стратегії влади щодо підтримки закладів охорони здоров’я на місцях. І держава має сказати тут своє вагоме слово.
Ніна КОНДРАТЮК, спеціально для «ВЗ»
