Аварія на Чорнобильській АЕС негативно позначилася на здоров’ї мільйонів громадян України. Чи можна сьогодні стверджувати, що чорнобильський слід став історичним минулим і не впливатиме на наше майбутнє?
ВЗ Сьогодні вже визначено остаточні наслідки аварії на ЧАЕС. Що втратила Україна?
Володимир БУЗУНОВ, директор Інституту радіаційної гігієни та епідеміології Національного наукового центру радіаційної медицини НАМН України, Заслужений діяч науки і техніки України, доктор медичних наук, професорПрактично все населення України тією чи іншою мірою отримало внутрішнє опромінення щитоподібної залози радіоізотопами 131І та 137Cs. Станом на 1 січня 2015 року статус постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи в Україні мали понад 2 млн осіб, 11% з них — учасники ліквідації наслідків аварії, 89% — потерпілі (кожен п’ятий з яких — дитина). Безперечно, їх чисельність постійно зменшується, однак проблем, пов’язаних зі здоров’ям цих категорій, навпаки, більшає. Даються взнаки постаріння населення, хронізація патологічних процесів, розвиток ускладнень, зростання інвалідності. Наприклад, упродовж 2014 року медико-соціальні експертні комісії розглянули понад 8 тис. медичних експертних справ постраждалих.
ВЗ По чому найбільше «вдарив» Чорнобиль?
— Найвагомішим з точки зору радіаційного впливу й очікуваних радіоіндукованих наслідків було внутрішнє опромінення щитоподібної залози в дітей радіоактивним ізотопом йоду— переважно він надходив із забруднених молочних продуктів та листової зелені в травні-червні 1986 року. Найбільші дози опромінення отримали діти молодших вікових груп Київської, Житомирської, Рівненської, Черкаської та Чернігівської областей.
Після аварії на ЧАЕС радіоактивні елементи (йод, цезій, стронцій, плутоній) осіли в ґрунті. Йод розщепився за 3 місяці після аварії. А от для того, аби з ґрунту зник радіоактивний цезій (шляхом природного напіврозпаду цього елемента), потрібно 300 років. У 1986 році він випав з радіоактивними дощами, рознісся вітром по всіх 25 областях України, найменше дісталось східним регіонам. Для природного розпаду стронцію також потрібно приблизно 300 років, плутонію — тисячоліття. Слід зазначити, що радіоізотопи стронцію, плутонію осіли переважно в 30-кілометровій зоні, зокрема в лісових масивах. Необхідно зробити все можливе, аби вони звідти не «мігрували», у тому числі з повітрям унаслідок пожеж, з поверхневими та підземними водами (із 30-кілометрової зони витікає 13 річок, які впадають у Дніпро!).
ВЗ Про що свідчать епідеміологічні дослідження стану здоров’я потерпілих?
— В Інституті радіаційної гігієни та епідеміології виконуються такі дослідження щодо трьох основних контингентів постраждалих: учасників ЛНА на ЧАЕС 1986-1987 років, населення, евакуйованого з 30-кілометрової зони, та мешканців РЗТ.
У цілому стан здоров’я згаданих категорій можна оцінити як «незадовільний» та «вкрай незадовільний». Основний внесок у погіршення стану здоров’я зробили непухлинні захворювання, які обумовили зростання інвалідності та смертності. Для прикладу, частка здорових і практично здорових ліквідаторів знизилася із 70% (на момент участі в ліквідації аварії) до 5% у 2012 році, натомість частка осіб із хронічними непухлинними захворюваннями зросла з 30 до 95% відповідно. Так само суттєво збільшився і рівень інвалідності серед цієї категорії: з 0 до 250‰! У структурі інвалідності переважають хвороби системи кровообігу (63%), органів травлення (7%), ендокринні захворювання (4-5%), насамперед щитоподібної залози та цукровий діабет. За післяаварійний період суттєво зріс показник смертності ліквідаторів від непухлинних захворювань — з 2‰ у 1988 році до 17,5‰ у 2012-му (у структурі причин смерті 82% становлять хвороби системи кровообігу).
Такі самі закономірності спостерігаються й щодо погіршення стану здоров’я евакуйованого населення. Частка здорових і практично здорових серед них зменшилася із 67% у 1988 році до 12% у 2012-му, частка пацієнтів із хронічними непухлинними захворюваннями зросла з 31 до 88%. Та й структура причин інвалідності подібна: хвороби системи кровообігу — 58%, нервової системи — 14%, ендокринної системи — 7%, органів травлення — 6%.
У динаміці рівня непухлинної захворюваності ліквідаторів та евакуйованого населення визначаються три основні періоди: ранній — перші 6 років, віддалений — наступні 7-21 рік і пізній — 22-26 років з моменту аварії. Пік захворюваності припав на ранній і віддалений періоди (особливо в проміжку 12-21 рік). У пізній період рівень захворюваності знизився — на тлі суттєвого зростання смертності серед цих категорій постраждалих.
Результати досліджень свідчать про те, що підвищення показника непухлинної захворюваності серед ліквідаторів та евакуйованого населення пов’язано з впливом двох основних чорнобильських факторів: психосоціального стресу та радіаційного опромінення так званими малими дозами.
Щодо мешканців РЗТ (під спостереження у 1988-2011 роках підпали 98 тис. осіб віком від 0 до 60 років, які отримали сумарні ефективні дози радіаційного опромінення 134Cs і 137Cs), то високий показник непухлинної захворюваності у них встановлено в ранній післяаварійний період; підвищений, однак достатньо стабільний — у віддалений період; зниження захворюваності відбулося в пізній період. Найвищий рівень непухлинної захворюваності зареєстровано в осіб, вік яких на момент аварії становив 0-18 або 40-60 років. У структурі непухлинної захворюваності в ранній період переважали хвороби системи кровообігу — 30%, органів травлення — 18%, опорно-рухового апарату — 9%, ендокринної та нервової систем — 8 і 7% відповідно, психічні розлади — 7% і хвороби органів дихання — 6%. У віддалений і пізній періоди основна частка в структурі непухлинної захворюваності також припадає на хвороби системи кровообігу — 29%, органів травлення — 19%, опорно-рухового апарату — 12% й органів дихання — 11%.
ВЗ Натомість суспільство переконане, що Чорнобиль призвів до збільшення частоти онкологічних хвороб. Чи підт-верджено такий зв’язок?
— Аварія на ЧАЕС обумовила зростання захворюваності на рак щитоподібної залози в усіх контингентів постраждалих, лейкемії в осіб, що ліквідовували її наслідки в 1986-1987 роках, та раку молочної залози у жінок-ліквідаторів. Нині спостерігається тенденція до зростання частоти солідних форм раку. Можливо, ще реєструватимуться додаткові випадки раку щитоподібної залози, передусім у мешканців РЗТ. Не виключено підвищення рівня захворюваності на рак молочної залози в постраждалих жінок. Однак на сьогодні перше місце серед причин інвалідності та смертності серед потерпілих посідають не онкологічні, а саме непухлинні захворювання. Практично у 95% ліквідаторів 1986-1988 років і 88% евакуйованих із зони відчуження спостерігають хронічні непухлинні захворювання, через що вони потребують систематичної лікувально-профілактичної, оздоровчої та реабілітаційної допомоги. До того ж, варто очікувати на підвищення непухлинної захворюваності в усіх мешканців РЗТ. На особливу увагу заслуговує стан здоров’я першого покоління дітей, які народилися від опромінених батьків, а також тих, які зазнають внутрішньоутробного опромінення (мешканці РЗТ).
ВЗ Що пропонуєте для подолання медичних наслідків Чорнобильської катастрофи?
— У цілому, усі ці питання мають бути систематизовані в Загальнодержавній цільовій програмі подолання наслідків Чорнобильської катастрофи, яку необхідно наповнити конкретним змістом і належним чином фінансувати. На жаль, з 2006 року в Україні такої взагалі не існує. Хоча й створено систему медичного забезпечення населення, яке постраждало внаслідок Чорнобильської катастрофи (це понад 300 медичних закладів), й розроблено комплекс відповідних заходів, однак через вкрай обмежене бюджетне фінансування медичної допомоги цьому контингенту приблизно 96% витрат на діагностику, лікування та реабілітацію лягає на плечі хворих. Як можна щось «подолати», коли на 1 ліжко-день для дорослих держава виділяє приблизно 10 грн (це і діагностика, і лікування) та 6 грн на харчування; на лікування дітей — 1 грн, харчування — 10 грн. Також потрібно розробити низку профілактичних заходів, спрямованих на зменшення онкологічної захворюваності. Дуже важливо забезпечити ефективну диспансеризацію різних контингентів і категорій постраждалого населення (у тому числі й щодо пухлинної захворюваності). Необхідно забезпечити ефективне функціонування Державного реєстру постраждалих (потерпілих) осіб, перетворивши його з банку пасивного односпрямованого накопичення даних на інструмент оперативного аналізу верифікованої інформації, потрібної для прийняття стратегічних і тактичних управлінських рішень. Такі зміни можливі за умови стабільного та достатнього фінансування, оновлення технічної бази реєстру й кадрового забезпечення на всіх рівнях його функціонування, науково-методичного, дозиметричного та інформаційно-аналітичного супроводу.
Щоб убезпечити майбутнє населення країни, держава повинна фінансово підтримати наукові дослідження детерміністичних і стохастичних медико-біологічних ефектів радіаційного опромінення внаслідок аварії на ЧАЕС, виконання науково-прикладних програм з вивчення та профілактики медичних наслідків Чорнобильської катастрофи у віддалений і пізній періоди, особливо на РЗТ, де населення зазнає хронічного зовнішнього та внутрішнього радіаційного опромінення, хоча і в малих та надмалих дозах.
Оскільки за 30 років екологічні наслідки Чорнобильської катастрофи в Україні ще не ліквідовано, потрібно внести відповідні зміни до законів України «Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи», «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», а також до Бюджетного кодексу. Натомість влада планує взагалі скасувати статус так званої четвертої зони, а після цього відмінять і всі спостереження за здоров’ям населення, яке там проживає (а це приблизно 1,5 млн громадян України).
Ці заходи не мають ані соціального, ані економічного, ані медико-біологічного обґрунтування. До того ж, існує концепція безпорогової дії іонізуючої радіації, прийнята Міжнародною комісією з радіаційного захисту (це офіційна доктрина, на підставі якої створюються всі рекомендації щодо радіаційного захисту). Відповідно до цього документу навіть надмала доза радіаційного опромінення може спричинити порушення в організмі. Скасування статусу четвертої зони суперечить і міжнародним нормам, і результатам медичних досліджень. Чому Японія не відміняє соціального захисту та медичних спостережень за станом здоров’я постраждалих внаслідок ядерних бомбардувань упродовж 70 років? Там держава опікується цими людьми ось вже в четвертому поколінні, а в нас — лише у першому, посилаючись на нестачу коштів. Також в Японії створено електронний реєстр постраждалих від наслідків бомбардувань, який ведуть з 1957 року. До речі, японці не виявили відхилень розумового та фізичного розвитку в цієї категорії осіб, які б передавалися спадково. Чи розвинеться хвороба в постраждалого внаслідок аварії, залежить від різних причин: радіочутливості організму, ступеня його опірності, типу нервової системи, генетичних особливостей людини тощо.
ВЗ Скільки років українці відчуватимуть відлуння Чорнобиля?
— Пожиттєво. І це стосується ще багатьох поколінь. Через 300 років, коли «зникнуть» цезій і стронцій, проблема Чорнобиля перестане існувати для території України, за винятком 30-кілометрової зони, яка залишатиметься забрудненою впродовж невстановленого терміну. На жаль, Чорнобильська трагедія зумовлюватиме віддалені медичні наслідки для мешканців всієї України, а не тільки уражених територій. Єдине, що втішає: майбутнім поколінням не загрожують генетичні дефекти. Адже вони можливі лише в разі ушкоджень яйцеклітин у жінок та сперматозоїдів у чоловіків. Але природа нагородила їх достатньо високою стійкістю до дії малих і надмалих доз радіації. Тож генофонд нашої популяції збережеться.
Наталія ВИШНЕВСЬКА, спеціально для «ВЗ»
