«Зі складу Ради громадського контролю при Національному антикорупційному бюро України 9 червня 2016 року були виведені професійні «громадські активісти», прізвища яких стали синонімом шахрайства, брехні та несамовитого натоптування власних кишень, — заявив відомий журналіст Володимир Бойко у Facebook. — Йдеться про ватажків псевдогромадської організації «Центр протидії корупції», що являє собою, по суті, конвертаційний центр, через який переводяться на рахунки приватних підприємців і знімаються з них колосальні суми, котрі виділяються Україні західними філантропами й урядами США та європейських країн».
«Звісно, не з власної волі пішли з Ради Голова правління ЦПК Віталій Шабунін, члени правління ЦПК Дмитро Шерембей і Олександра Устінова, а також ще три їх соратники, — пояснив В. Бойко. — Це було зроблено на прохання директора НАБУ Артема Ситника, який вмовив Шабуніна і Ко більше не ганьбити організацію своєю присутністю і не балотуватись до Ради громадського контролю при НАБУ на чергових виборах. Бо рік тому, вступаючи до цієї Ради, Шабунін подав декларацію про доходи, забувши зазначити в ній земельну ділянку, придбану на гроші, отримані від посольства Нідерландів «на боротьбу з корупцією», а Шерембей забув вказати в автобіографії, які посади він обіймав у виправних колоніях, куди тричі потрапляв за квартирні крадіжки.
Тому А. Ситник, котрий через рахунки ГО «Центр протидії корупції» проганяє кошти американської урядової допомоги, опинився в дуже пікантному становищі. З одного боку, відповідно до Положення про Раду громадського контролю при НАБУ він зобов’язаний був припинити повноваження не тільки Шабуніна та Шерембея, а й інших представників ГО «Центр протидії корупції» та «Трансперенсі Інтернешнл Україна». А з іншого, як же він міг образити товаришів по бізнесу?»
Як повідомив В. Бойко, боротьбу з цими «активістами із сумнівною репутацією» розпочав народний депутат Ігор Луценко, направивши директору НАБУ Артему Ситнику вимогу виконати настанови Положення про Раду громадського контролю при НАБУ. А. Ситник її проігнорував, що змусило Ігоря Луценка звернутися до Генпрокуратури із заявою про відкриття щодо нього кримінального провадження, а потім і до Печерського райсуду зі скаргою на бездіяльність Генпрокуратури.
Лише після цього Генпрокуратура надала відповідь депутату, підтвердивши, що Шабунін дійсно не зазначив у декларації про доходи, яку подав до НАБУ, балотуючись до складу Ради громадського контролю, свою земельну ділянку. Але Генпрокуратура не вважає, що Шабунін щось приховав, оскільки Положенням про Раду передбачено одну форму декларації, а він, як і всі інші члени Ради громадського контролю при НАБУ, заповнив зовсім іншу форму.
«Тому це не декларація, а фільчина грамота, котра не має жодних правових наслідків, — коментує відповідь ГПУ В. Бойко. — Конгеніально. Але в такому разі Рада громадського контролю при НАБУ, що впродовж року погоджувала призначення на посади співробітників НАБУ та виконувала інші функції, передбачені ст. 31 Закону України «Про Національне антикорупційне бюро України», є нелегітимним органом, позаяк не була сформована у встановлений законом спосіб, а її члени не подали декларацію про доходи встановленої форми».
Але ця розповідь буде неповною без згадки про людину, котра керує основними грошовими потоками, що омивають кишені полум’яних «борців з корупцією», — Володимира Івановича Курпіту, помічника народного депутата Ольги Богомолець.
Володимир Іванович не входить до складу Ради громадського контролю при НАБУ, він узагалі — людина не публічна. Однак саме він стоїть за спинами «борців із корупцією», контролюючи закупівлю препаратів для ВІЛ-інфікованих українців за гроші розташованого в Женеві Глобального фонду для боротьби зі СНІДом, туберкульозом і малярією (The Global Fund to Fight AIDS,Tuberculosis and Malaria). Йдеться про десятки мільйонів доларів міжнародної фінансової допомоги, які потрапляють не на рахунки урядових установ України, де їх легко можна було б проконтролювати, а на рахунки псевдогромадських організацій, заснованих кількома пов’язаними між собою особами.
Саме так. Шабунін і Ко, насправді, основний дохід отримують не від «боротьби з корупцією», а від лобіювання інтересів транснаціональних фармацевтичних корпорацій, які виготовляють ліки для хворих на ВІЛ-інфекцію/СНІД, та кількох українських фармацевтичних виробників, пов’язаних з Борисом Литовським.
Безпосередньо Курпіта разом із тричі судимим Дмитром Шерембеєм очолює громадську організацію «Всеукраїнська мережа людей, що живуть з ВІЛ», котра отримує гроші, зокрема, від Глобального фонду завдяки зусиллям менеджера цього фонду Георгія Сакварелідзе (це, між іншим, пояснює, звідки в екс-заступника генпрокурора Давида Сакварелідзе куртки вартістю 180 тис. грн, сорочки по 20 тис. грн і оформлений на іншу особу автомобіль «Тойота-Лендкрузер»).
Частина ж грошей потрапляє на рахунки псевдогромадської організації «Пацієнти України» (засновники — Дмитро Шерембей і помічники-консультанти народного депутата Ганни Гапко Інна Бойко й Ольга Стефанишина) та створеної як відгалуження «Пацієнтів України» псевдогромадської організації «Центр протидії корупції». Головою правління останньої є Віталій Шабунін, членами правління — Дмитро Шерембей, Олександра Устінова та Дарина Каленюк. Усі четверо були членами Ради громадського контролю при НАБУ, при цьому В. Шабунін очолював її, а О. Устінова була секретарем.
Пишномовні назви на кшталт «Центр протидії корупції» та плескання язиком про необхідність створення якогось «антикорупційного суду» слугують винятково прикриттям справжньої діяльності «громадських активістів».
За матеріалами Facebook
