До відкриття власного кабінету акушер-гінеколог Вікторія Бугро готувалася дуже давно. Весь час, який пішов на навчання, самовдосконалення, пошук своєї унікальності, лікарка мріяла про одне — аби ніхто не заважав її професійному та відвертому спілкуванню з пацієнтом. Тож у затишному куточку столичного Печерська з’явилася вивіска Gynline.
ВЗ Назва вашої клініки народилася разом з ідеєю відкрити власну справу?
— Насправді то був десь 35-й варіант, на якому ми з інвестором зупинилися просто від утоми. Перебрали безліч версій: від «Фрау Віта» до роздумів на тему жіночого здоров’я. Однак щодо «Фрау Віта», інвестор мав однозначну думку: це занадто фривольно, і ми обрали нейтральний сюжет із зазначенням спеціалізації.
ВЗ Тобто інвестор мав певний вплив на вашу діяльність та політику? А хто він і як ви його знайшли?
— Мабуть, це чи не єдина історія, коли інвестор не те що втрутився, а взяв участь у процесі становлення бізнесу. Узагалі-то він сам запропонував мені фінансову підтримку (це людина із кола моїх знайомих), коли побачив мої палаючі очі та щире бажання. Цього ж не приховаєш! Рішення було прийняте. Я пройшла доволі стандартну процедуру: відшукала приміщення, зробила ремонт, закупила медичні меблі й обладнання. На повністю готовий кабінет отримала дозвільний документ, потім ліцензію.
Цікаво, що я навіть не вийшла за межі запланованого кошторису — вклалася в приблизно 50 тис. дол. І жодних корупційних схем на моєму шляху не трапилося, можливо, не було до чого присікатися.
ВЗ Скажіть, а як стають фанатиками своєї справи?
— Звісно, про приватну практику я не думала із самого дитинства. Але медичне майбутнє мені було гарантоване, адже виросла в лікарському середовищі, і вибір майбутньої професії не викликав у батьків заперечення. Я почала впевнено торувати свій шлях у медицину: закінчила перший медичний коледж, потім медичний факультет №1 Національного медичного університету ім. О. О. Богомольця й зрештою інтернатуру з акушерства та гінекології, потім навчалася в клінічній ординатурі. Уже тоді я визначилася: оперувати не хочу, а от гінекологічна ендокринологія — це моє, тому поглиблювала знання саме із цього напрямку.
Згодом пройшла дієву практику в хороших приватних клініках. Навіть головним лікарем одного зі столичних медичних центрів встигла попрацювати. І весь цей час, особливо свідомо з 2014 року, виношувала ідею про власний кабінет гінеколога. Подумала, що додаткова підготовка не завадить, і закінчила курси з УЗ-діагностики й організації охорони здоров’я.
Мені дуже сподобався формат прийому «лікар-пацієнт» — без зайвих очей і вух, із яким познайомилася під час роботи в клініці, дружній до молоді. Так пацієнти легше розкриваються, стають відвертішими й це однозначно йде на користь лікувальному процесу. Як лікар я входжу до спільноти FriendlyDoctor, і моїм особливим пацієнтам дуже важливий саме такий — інтимний — прийом.
Я хочу і можу бути абсолютно автономною. Мене жодним чином не зачіпає, коли ніхто не розстелює серветки або не подає пінцетом ватку. Я спокійніша, коли сама стерилізую інструменти, оформлюю матеріали на аналізи, веду запис на прийом, тим більше, що з останнім дуже допомагають інтернет і соцмережі.
А найкращою рекламою такого мого підходу є «сарафанне радіо». Дуже вразили слова однієї пацієнтки: «Знайти нову хорошу лікарку — це як почати нові стосунки».
ВЗ Наскільки важливо бути публічним для розвитку власної справи?
— Я активна учасниця телевізійних і радіопередач, читаю лекції та проводжу семінари, активно веду сторінку у Facebook. Розповідаю про репродуктивне здоров’я, аборти, інфекції, що передаються статевим шляхом, рух ЛГБТ… Кожна моя участь у таких заходах має велике значення для мене і для слухачів, впливає на потік клієнтів. Я отримую задоволення та створюю власний імідж. Хочу щоб пацієнти розуміли: лікар — це різнопланово ерудована людина, із якою можна говорити на будь-які теми, й це буде цікаво.
І не раджу економити на емоціях, особливо якщо вони з екологічним чи гуманним акцентом. Жарт, звичайно, але в ньому — певна частка істини. Наприклад, нещодавно замовила та придбала для своїх пацієнтів багаторазові бахіли життєствердних кольорів. На сторінці у Facebook розмістила допис, мовляв, не хочу, аби кити давилися моїми синіми пластиковими бахілами. Трохи згодом одна із пацієнток прокоментувала: «Тож тепер на прийомі в лікарки я не почуватимуся вбивцею китів!» Дрібниця, а приємно!
ВЗ Зазвичай власники бізнесу докладають безліч зусиль, аби привернути якомога більше уваги до своїх об’єктів. А ви замість того, щоб розмістити вивіску на фасаді й зробити помітним вхід до клініки, сховалися у дворі. Це концептуально?
— Так! Я завжди мріяла про створення не просто кабінету, а затишної території довірливих стосунків із пацієнтами. Слова клієнта: «Почуваюся у Gynline, як удома» — найкращий комплімент для мене. Ми із чоловіком чимало попрацювали над інтер’єром, аби той наповнився внутрішнім світлом. І за це йому окреме «дякую»: саме він придумав дизайн, створив проект перепланування приміщення. Він узагалі геній у раціональному використанні невеликих площ, усе робить красиво та зі смаком. Саме за його проектами втілено багато рішень у столичних квартирах і будинках. Тобто практично все матеріально-технічне оснащення мого робочого місця площею 32 кв. метрів він узяв на себе.
Тож мені дуже хочеться сказати, що в нас сімейний бізнес. Але він, у першу чергу, мій, і я несу за нього особисту відповідальність.
Олена Жога, «ВЗ»
