Реформа системи охорони здоров’я зазнала нищівної критики з боку громадськості, лікарів та пацієнтів, які не розуміють змін, що супроводжуються непопулярними кроками зі скорочення медичного персоналу і закриття стаціонарів. Та поки «первинка» отримує хоча б якісь «пігулки-підказки» щодо того, як слід рухатися вперед, окремі високоспеціалізовані медичні напрямки майже випали з поля зору реформаторів. Особливо «хворіє» онкологія, що фактично залишилася без державного фінансування, адже профільної програми досі немає. А це призводить до переходу хвороби у хронічну стадію, і нині галузь виживає лише за рахунок коштів місцевих бюджетів.
ВЗ Вінниччина — одна з небагатьох областей, яка має дієву регіональну програму з онкології. Якими результатами вже можете похвалитися?
Володимир ШАМРАЙ, головний лікар Подільського регіонального центру онкології, Заслужений лікар України, доктор медичних наукЗагалом потреба у коштах на хіміопрепарати становить близько 120 млн грн на рік. На жаль, у 2017 році від Міністерства охорони здоров’я ми не отримали жодної позиції, хоча й була передбачена квота на суму 17 млн грн. Більше того, лише на 95% закрили надходження за 2016 рік. Обіцяють, що буде поставка у січні-лютому 2018 року. Однак нам від цього не легше, адже препарати потрібні зараз, і пацієнтам не скажеш, щоб вони приходили через місяць-другий…
В умовах постійного дефіциту хіміопрепаратів увесь час доводиться економити. Ми ж поставили собі завдання знаходити можливість кожному онкохворому провести як мінімум два безкоштовні цикли хіміотерапії, й у більшості випадків нам це вдається. Крім того, якщо пацієнт належить до соціально незахищених верств населення, ми намагаємося забезпечити йому і наступні цикли лікування. Скажу відверто: виконати це завдання на 100% важко, тому що протягом року різної кількості циклів хіміотерапії (від 4 до 6) потребують майже 2,5 тис. онкохворих із різними локалізаціями недуги. Якби поставки МОЗ були вчасними, двома безкоштовними циклами хіміотерапії можна було б забезпечити всіх наших пацієнтів.
ВЗ Коли розроблялася програма, чи залучалися до участі в ній районні органи місцевої влади?
— Із 27 районів відгукнулися одиниці. Зараз у розрізі децентралізації більшість громад не зацікавлені брати участь в обласних програмах. Слід зазначити, що на сьогодні онкологія на місцях потребує чималої підтримки. Штатного онколога немає в Піщанському, Чернівецькому і Тиврівському районах. Повноцінну ставку онколога в області мають тільки 17 лікарів, із них 15 працюють у районах і двоє у Вінниці. Ще 10 онкологів обіймають свої посади за сумісництвом. Але який із такого фахівця може бути онколог, якщо його основна спеціальність — хірург, уролог чи терапевт? На жаль, половина працюючих онкологів — пенсіонери. У лікарів немає мотивації, їм не створено належних умов для роботи. Тому підготовка висококваліфікованих кадрів — одне з головних завдань програми.
ВЗ Чи поліпшилася завдяки програмі матеріально-технічна база закладу, котрий ви очолюєте? Яке обладнання придбали і чого бракує?
— У 2017 році на технічне оснащення було передбачено 30 млн грн. Із них 20 млн грн планували витратити на придбання комп’ютерного томографа, 8 млн грн — на рентгенапарат, 1,5 млн грн — на апарати для штучної вентиляції легень. З цього переліку ми закрили всі позиції. Але вартість придбаної апаратури завдяки тендерній процедурі вдалося зменшити. Наприклад, за КТ ми заплатили 12,4 млн грн, із яких майже 10 млн грн — це кошти обласного бюджету. Ще 2 млн грн надійшли як субвенція із районних бюджетів, і лише 500 тис. грн використали з державного бюджету.
Окрім того, ми отримали два сучасні УЗ-апарати від спонсорів та меценатів. А устаткування для штучної вентиляції легень закупили за рахунок спецфонду, котрий наповнюється завдяки оплаті за клінічні дослідження, лікування пацієнтів з інших регіонів, яких у нас приблизно 5-6% від загальної кількості.
ВЗ А чи прораховували ви, наскільки збільшився б спецфонд закладу, якби в Україні діяла страхова медицина?
— У 2017 році бюджет спецфонду становив 7 млн грн, за які ми мали можливість покращити харчування хворих, виконати поточні ремонти в лікарні, а також придбати деяке медичне обладнання, у тому числі й згадані вище апарати штучної вентиляції легень. Щодо страхової медицини, то онкологія не може працювати винятково на страховій основі, бо жодна страхова компанія не зайде на ринок лікування онкохворих — вона миттєво збанкрутіє. В усьому цивілізованому світі страхова медицина в галузі онкології діє за участі держави, адже лікування таких хворих за сучасними стандартами дуже дороговартісне. Наразі без правової бази — ухвалення закону про обов’язкове медичне страхування — вести мову про страхову медицину зарано.
ВЗ На останній у 2017 році сесії Вінницької обласної ради депутати ухвалили рішення про перейменування Вінницького обласного онкодиспансеру в Подільський регіональний центр онкології. Що змінює новий статус?
— Ми отримали більше можливостей для розвитку лікувального закладу. Насамперед буде збільшено кількість ліжок, бо на сьогодні, за розрахунками Національного інституту раку, дефіцит ліжкового фонду у Вінницькому онкодиспансері становить 31,4% (відповідно до розрахунків має бути щонайменше 500 ліжок, а зараз — 360). Більше того, нині 5-6% пацієнтів Вінницького обласного клінічного онкодиспансеру — мешканці інших регіонів. Завдяки створенню Подільського регіонального центру онкології кількість хворих з інших областей збільшиться. Буде змінено структуру лікувального закладу та з’явиться можливість відкрити необхідні підрозділи.
У 2018 році плануємо розпочати реконструкцію поліклініки, яка передбачає будівництво нового корпусу, де будуть розміщені додаткові й украй необхідні відділення, зокрема хіміотерапії, яке терміново потребує поліпшення умов перебування для пацієнтів і лікарів. Окрім того, у планах перевести зі старого корпусу онкогематологічне відділення, організувати сучасний денний стаціонар, облаштувати додаткові операційні. Будівництво відбуватиметься за рахунок коштів державного бюджету, зокрема Державного фонду регіонального розвитку. На сьогодні ми реалізуємо проект з реконструкції урологічного відділення, 90% вартості якого покриває вищезгаданий фонд. А днями де-юре уже створене мамологічне відділення, але де-факто запрацює з березня.
Центр також матиме право відкривати філії та відокремлені підрозділи на території Вінницької області. Крім того, заклад отримає ширші фінансові повноваження та можливість самостійно налагоджувати комунікацію з іншими центрами на міжнародному рівні. Більше уваги приділятимемо підготовці кадрів. Уже зараз деякі фахівці активно беруть участь у профільних конференціях, майстер-класах, розвиваються і вдосконалюються, щоб не залишитися за бортом, коли в розрізі реформування медицини ми змушені будемо змінити статус і стати комунальним некомерційним підприємством. Це буде гарний шанс залучити до закладу професіоналів, «зірок» онкології. Окрім посилення кадрового потенціалу ми мусимо максимально наситити центр технікою. 2017 рік став рекордним для закладу щодо технічного забезпечення. У 2018-му в рамках обласної програми заплановано придбання найнеобхіднішого на сьогодні апарату — лінійного прискорювача, бункер для якого вже збудовано і підключити установку готові хоч сьогодні.
Олеся ШУТКЕВИЧ, спеціально для «ВЗ», м. Вінниця
