Минулої осені на базі Вінницької міської клінічної лікарні №3 відкрили хоспісне відділення. На повну потужність воно запрацювало із січня цього року. Це — перший медичний заклад у регіоні, який спеціалізується на наданні паліативної допомоги тяжкохворим. Медична громада Вінниці вважає відкриття хоспісу початком створення нової ланки медичної допомоги — паліативної служби регіону.
ВЗ Наскільки впровадження системи паліативної допомоги, на вашу думку, є важливим для України загалом і Вінниці зокрема?
— Розвитку паліативної медицини вимагають і час, і обставини. Україна вже багато років поспіль належить до демографічно старих країн світу. У 2005 році частка людей віком 60 років і старше становила 20,4%, а до 2026 року передбачається збільшення цього показника до 24,7%. Кількість осіб віком понад 70 років за останні десять років збільшилася із 7,7 до 11%. Майже 4 млн осіб — люди віком понад 75 років. Ці цифри свідчать, що паліативної допомоги, на жаль, потребуватимуть усе більше наших співгромадян.
Дмитро ФОСТАКОВСЬКИЙ, головний лікар Міської клінічної лікарні №3 м. ВінницяУ хоспісі надається не тільки медична, а й соціальна, психологічна, навіть духовна допомога, забезпечується належний медсестринський догляд за пацієнтами.
ВЗ Хоспісний рух досить молодий, він набув поширення лише в 70-х роках минулого століття. У кожній розвиненій країні діють такі заклади, але вони відрізняються один від одного. Чим керувалися при відкритті такого відділення на базі лікарні ви?
— Ідея відкрити хоспіс у Вінниці належить не мені, а місцевій владі. На щастя, керівництво міста має прагматичні погляди на розвиток медицини і розуміє своєчасність запровадження світових медичних практик. Ми провели колосальну роботу з вивчення цієї теми. Я особисто впродовж року ретельно досліджував і опрацьовував усі методичні рекомендації. Потім презентував розроблену концепцію депутатському корпусу Вінницької міської ради. Велосипед вигадувати не довелося, керувався законодавчою базою Міністерства охорони здоров’я України (зокрема наказами «Про організацію паліативної допомоги в Україні», «Про затвердження табелів матеріально-технічного оснащення та примірних штатних нормативів закладу охорони здоров’я «Хоспіс», виїзної бригади з надання паліативної допомоги «Хоспіс вдома», паліативного відділення», «Про затвердження примірних положень про заклади охорони здоров’я» тощо), Міністерства соціальної політики України, управлінь охорони здоров’я й управлінь праці та соціальної політики обласних державних адміністрацій, місцевих органів влади.
Зрештою на початку 2014 року Вінницька міська рада виділила 4 млн грн на реконструкцію приміщення хоспісу — 4-го поверху лікарні. Усі ремонтні роботи проводилися відповідно до рекомендацій Європейської хартії з паліативної та хоспісної медицини. Палати розташовані поблоково (у кожному блоці є окремий санвузол і душова), оснащені системою виклику медичного персоналу. Це кнопка, розміщена в зручному для пацієнта місці, під час натискання на яку виклик надходить не на сестринський пост, а на браслет медичної сестри. Окрім того, у палатах змонтовано систему відеоспостереження, дані з якої виводяться на центральний пост. У кожній кімнаті є телефон і можливість доступу до інтернету. Ліжка багатофункціональні, зручне положення для пацієнта можна підібрати за допомогою пульта.
На поверсі ми відкрили молитовню, де кілька разів на тиждень проводяться церковні служби. Пацієнти причащаються, соборуються — духовна допомога, як показує досвід, потрібна і хворим, і їх родичам. Одним словом, при реконструкції приміщення ми виконали одне з головних завдань хоспісу — забезпечення комфорту в найскладніший період життя людини.
ВЗ Гроші на реконструкцію приміщення виділили з міського бюджету, а за які кошти придбали устаткування, меблі для палат?
— На етапі відкриття хоспісу ми отримали суттєву благодійну допомогу (понад 500 тис. грн) від Церкви Ісуса Христа Святих Останніх Днів в Україні. За ці кошти придбали медичне обладнання й устаткування (протипролежневі матраци, три переносні кардіографи, пульсоксиметри, пересувні концентратори кисню тощо). Від громадської організації «Нова свідомість» одержали 23 функціональні ліжка з електроприводом. Підтримали й місцеві підприємства, забезпечивши нас зокрема паркетною дошкою, оргтехнікою, постільною білизною. Вінницькі художники презентували 20 картин, якими ми прикрасили коридори й палати.
ВЗ Зараз хоспіс фінансується за рахунок міського бюджету, благодійних організацій чи з інших джерел?
— Хоспіс — це структурний підрозділ Міської клінічної лікарні №3, яка є комунальним закладом. А отже, його фінансування здійснюється з міського бюджету. Поки що на це відділення ми заклали такі самі видатки, як і на інші. На 100% забезпечені витрати на зарплати працівникам і комунальні платежі. Решта статей недофінансовані, але така ситуація характерна, на жаль, для всієї системи охорони здоров’я.
ВЗ Чи забезпечене відділення підготовленими кадрами?
— Пацієнтів хоспісу обслуговують терапевт, психотерапевт, медичні сестри та молодші медичні сестри. Усі вони пройшли спеціалізацію з паліативної медицини, з кожним працювали викладачі Національної медичної академії післядипломної освіти ім. П. Л. Шупика. Штат повністю укомплектований відповідно до рекомендацій МОЗ.
ВЗ Які хворі звертаються по допомогу? Скільки зараз пацієнтів у відділенні?
— На сьогодні у відділенні, яке розраховане на 30 пацієнтів, перебуває 14 тяжкохворих, третина з них — з онкопатологією. Наркотичного знеболювання потребують 15–20% з них. Та проблема не лише в цьому, головне — забезпечити пацієнту нормальні умови перебування, і це завдання комплексне. Тому ми широко залучаємо волонтерські й релігійні організації, які спеціалізуються на роботі з такими хворими.
Пацієнти до хоспісу звертаються за направленнями сімейних лікарів. Відділення в нас планове, тобто ургентних хворих не приймаємо. Під час прийому визначаємо статус паліативного пацієнта, призначаємо терапію. Хтось може перебувати у відділенні кілька днів, а дехто — місяць. Наше завдання — зробити все можливе, щоб полегшити страждання хворих. Право достойно померти має кожен.
ВЗ Що було найважчим у процесі створення хоспісу?
— Найважче — це зробити перший крок, наважитися на цю нелегку роботу. Необхідно скласти план дій: у якому напрямку рухатися, навіщо і заради чого. Але скажу відверто — без підтримки і розуміння міської влади ми не впоралися б. Місто виступило з пропозицією відкрити хоспіс, бо він був необхідний вінницькій громаді. Ми мали можливість втілити цей задум на базі нашої лікарні. Спільними зусиллями нам вдалося наблизити медицину Вінниці до світових стандартів. Але зупинятися на досягнутому ніхто не збирається.
ВЗ Що іще у планах?
— Хоспіс має стати базовою ланкою для розвитку і налагодження системи паліативної допомоги в регіоні. Ми плануємо створити служби патронажних медичних сестер, які забезпечуватимуть догляд за хворим та навчатимуть цьому його родичів. При центрах первинної медико-санітарної допомоги (ЦПМСД) добре було б відкрити так звані кабінети контролю болю. А в ідеалі хочемо сформувати спеціалізовану мультидисциплінарну мобільну бригаду з паліативної допомоги, фахівці якої обслуговуватимуть хворих за місцем проживання.
Тобто прагнемо досягти найвищого рівня надання хоспісної допомоги, яка має на меті задоволення всіх потреб пацієнта — фізичних, емоційних, соціальних, духовних тощо. Удома, у ЦПМСД, у хоспісі допомога має бути комплексною. А медичний персонал, лікарі та волонтери повинні працювати разом як одна професійна команда.
Олеся ШУТКЕВИЧ, спеціально для «ВЗ», м. Вінниця
