Вірус Епштейна-Барр, кузен оперізуючого лишаю та простого герпесу, давно відомий чинник канцерогенезу: інфекційний мононуклеоз пов’язують із майже 200 000 щорічних випадків раку, здебільшого лімфомами Ходжкіна та Беркітта. Наразі встановлений зв’язок цього вірусу зі ще одним важким захворюванням – розсіянним склерозом.
Наприклад, нещодавно проведений мета аналіз виявив, що перенесений інфекційний мононуклеоз асоціюється із дворазовим збільшенням ризику захворіти на розсіяний склероз(РС). В іншому дослідженні було показано, що високі титри антитіл до вірусу Епштейна-Барр(ВЕБ) у здорових людей значною мірою корелюють з високим ризиком розвитку PC в майбутньому.
Чи викликає вірус Епштейна-Барр розсіяний склероз?
Підвищений ризик розвитку розсіяного склерозу асоціюється з інфекційним мононуклеозом в анамнезі і підвищеним рівнем сироваткових антитіл проти цього збудника – тема, яку почали обговорювати останні роки, і це частково пов’язано з розробкою нових препаратів від РС, які впливають на В-лімфоцити.
Але взагалі, перші натяки на те, що вірус Епштейна-Барр може бути задіяним у патогенезі РС, з’явилися ще у минулому столітті, коли вчені відзначили (in vitro) підвищену тенденцію до спонтанної ВЕБ-індукованої трансформації периферичних В-лімфоцитів крові пацієнтів із загостренням РС. Згодом це припущення було підкріплено низкою незалежних досліджень, що вказували на поголовну присутність ВЕБ-інфекції у пацієнтів із РС і наявність високих титрів сироваткових антитіл проти вірусу Епштейна-Барр як після діагностики розсіяного склерозу, так і до маніфестації захворювання.
З того часу почали розглядатися різні гіпотези, котрі б могли пояснити роль ВЕБ у патогенезі розсіяного склерозу. Деякий час вважалося, що РС викликається накопиченням в центральній нервовій системі аутореактивних В-лімфоцитів, інфікованих ВЕБ, що запускало глобальну руйнівну реакцію інших компонентів імунітету на мієлін. Згодом почали розглядатися й інші вірогідні сценарії, що пояснюють порушення гуморальних і клітинно-опосередкованих імунних реакцій проти вірусу Епштейна-Барр при різних аутоімунних розладах, в тому числі при розсіяному склерозі, і його потенційну участь в патогенезі цього захворювання. Наприклад, ВЕБ також може сприяти патогенезу РС непрямим шляхом, через активацію «мовчазного» ендогенного ретровірусу людини-W.
Технологічний прогрес допоміг примирити майже всі ці припущення та гіпотези. Наразі вже доведено, що вірус Епштейна-Барр запускає в організмі людини каскад механізмів, які порушують імунну функцію, що включають молекулярну мімікрію, білки теплового шоку і суперантигени, прозапальні цитокіни і формування клону В-клітин пам’яті. Щодо молекулярної мімікрії, то дослідження показали, що основний білок мієліну і специфічний клон Т-клітин у пацієнтів із PC перехресно реагують з ДНК-полімеразним комплексом ВЕБ.
Незважаючи на те, що в розумінні етіології розсіяного склерозу ще залишаються численні прогалини, роль вірусних інфекцій у розвитку аутоімунних реакцій заслуговує на увагу. Особливо після історії приголомшливого успіху одного розробника терапії розсіяного склерозу.
Терапія проти В-лімфоцитів, інфікованих вірусом Епштейна-Барр: «Вона працює»
Кілька років тому за розробку асоціації ВЕБ-РС взялася біофармацевтична компанія із США Atara Biotherapeutics, котра створила препарат клітинної терапії – Т-лімфоцити, вибірково націлені на специфічні вірусні антигени. Алогенні T-лімфоцити, запрограмовані технологами Atara Biotherapeutics, можуть впізнавати і усувати із центральної нервової системи B-лімфоцити і плазматичні клітини, інфіковані ВЕБ. Головною метою розробника було попередити прогресування розсіяного склерозу за рахунок припинення подальших аутоімунних реакцій на мієлін і дати таким чином можливість ЦНС відновитися.
Ранні клінічні дослідження препарату на основі цитотоксичних T-лімфоцитів, закодованого поки що як ATA188, підтвердили не просто його неймовірну ефективність, а і всю теорію в цілому: вірус Епштейна-Барр – чинник РС. При внутрішньовенному введенні цитотоксичних T-лімфоцитів пацієнтам з розсіяним склерозом останні знищували інфіковані ВЕБ B-клітини, персистуючі в ЦНС. У дослідженні першої фази, яке ще й досі триває, ATA188 отримали майже сотня пацієнтів із прогресуючими формами РС. Препарат застосовували у режимі монотерапії (одна ін’єкція на рік, кілька разів – на п’ять років)
Компанія поділилася з науковою спільнотою даними спостережень, зібраними за 6 і 12 місяців. Згідно них, ATA188 виявляв дозозалежний ефект, але стабільне поліпшення статусу інвалідизації (за шкалою EDSS) відмічалося у всіх добровольців, які отримували препарат.
Профіль безпеки нового засобу також порадував: він відзначався відсутністю токсичності, яка могла б обмежити дозу. Також ATA188 майже не вливав на продукцію цитокінів, в тому числі не призводив до синдрому викиду цитокінів. Один пацієнт вибув із дослідження через небажані явища,котрі проявилися на тлі інфекції верхніх дихальних шляхів і стоматологічної інфекції. Найбільш поширеним побічним ефектом ATA188 був риніт.
Незважаючи на те, що в патогенезі розсіяного склерозу, вірогідно, задіяний не один чинник, на сьогоднішній день вірус Епштейна-Барр вважається встановленим фактором ризику. А деякими вченими – навіть необхідною для маніфестації захворювання умовою: згідно даних досліджень, 100% пацієнтів з РС зазнали впливу ВЕБ. Тож, експерименти триватимуть, і ми маємо всі шанси невдовзі отримати наступне покоління препаратів, які не просто модифікують перебіг розсіяного склерозу, а обривають його. (А от щодо вакцини від інфекційного мононуклеозу, то тут вчені не можуть похвалитися такими видатними успіхами).
Любомира ПРОТАСЮК , спеціально для «ВЗ»
Джерело: A Cell Press journal, NCBI, Multiple Sclerosis News Today.
Читайте також: Гельмінти проти розсіяного склерозу.
