Віталій Дмитрук: Лікар повинен мати активну громадянську позицію

Чому саме сімейна медицина?

Я не одразу визначився зі своїм покликанням. У школі любив багато предметів: географію, історію, біологію, хімію. Спочатку схилявся до того, аби стати фармацевтом, але зрештою вирішив вчитися на лікаря і вступив до Львівського національного медичного університету. У роки мого навчання професія сімейного лікаря була не дуже престижною. Майже всі хлопці хотіли стати хірургами, а дівчата — гінекологами. Свідомо фах я не обирав, усе вирішив розподіл: 80% студентів, котрі навчалися за державним замовленням, мали стати сімейними лікарями. Тож я повернувся додому й почав працювати в Ківерцівському районному центрі первинної медико-санітарної допомоги. Зізнаюся, спочатку не відчував особливого ентузіазму до роботи, бо знав, що з такою спеціальністю посада в обласній медичній установі мені не світить, та й зарплата — мінімальна. Але все змінилося з впровадженням медичної реформи.

Спершу обслуговував медичну дільницю в селі Прилуцькому Ківерцівського району, потім узяв іще одну. Надавав медичну допомогу сільському населенню, а також тим, хто приїжджав на прийом з усього району. Було важко. Але зав­дяки тому, що мав багато пацієнтів, отримав неоціненний досвід, а ще зміг оперативно підписати необхідну кількість декларацій.

Головна професійна мета і як її досягти?

На мою думку, медична реформа на первинці вирішує кілька основних проблем української медицини одночасно. Вона запроваджує достойну оплату праці та дає стимули працювати ліпше. Тепер лікар безпосередньо може побачити взаємозв’язок між своєю роботою та винагородою за її виконання. Крім того, він змушений надавати якісні медичні послуги, бути сучасним, самовдосконалюватися та пос­тійно розвиватися — а це є і моєю основ­ною метою.

Позитивний наслідок реформи — приватні клініки в сімейній медицині. Тепер сімейні лікарі — фізичні особи-підприємці отримали змогу організовувати власні клініки. Прогнозую, що кількість таких лікарів збільшуватиметься: не всі державні медичні заклади ефективно розпоряджаються кош­тами Національної служби здоров’я України. Сімейний лікар у статусі ФОП зможе отримати переваги в оподаткуванні, а також надаватиме додаткові платні послуги. Тож планую стати лікарем-ФОП — хотів би започаткувати групову практику з такими, як і я, сімейними лікарями. Це дасть більшу свободу дій, можливість отримувати вищу винагороду за роботу.

Ваш найбільший професійний успіх?

Оскільки я ще досить молодий сімейний лікар, то основним своїм здобутком вважаю активну громадську позицію та поширення медичних наукових знань серед населення. Я активіст громадської організації «Батьки за вакцинацію», мета якої — надавати дос­товірну оперативну інформацію, що стосується вакцин і щеплень. Батьки, котрі дбають про здоров’я своєї дитини, часто губляться, коли стикаються із цими питаннями, адже в інформаційному просторі зараз циркулює багато міфів, зокрема про непотрібність і шкідливість вакцинації. Тож роблю все можливе, аби змінити ситуацію на краще: виступаю на телебаченні, розміщую дописи у друкованих ЗМІ, організовую різноманітні заходи тощо.

Також я — регіональний тренер із впровад­ження нової міжнародної класифікації для первинної медичної допомоги ІСРС-2, яка замінить МКХ-10. Нова система дає змогу лікарям первинної ланки концентруватися на потребах пацієнтів, наприклад, фіксувати три головні інформаційні складові: причину звернення до лікаря, діагноз (як бачить проблему сімейний лікар) і дії, котрі потрібно виконати (лікування, направлення на додаткові обстеження чи на вторинну ланку тощо). Цю систему визнано в багатьох країнах, тож і ми маємо скористатися тим, що перевірили сотні тисяч медиків. Я вже провів 16 тренінгів для лікарів і медсестер первинної ланки по всій області. Паралельно мав можливість ознайомитися із темпами реалізації реформи первинки в різних районах. Це дуже цікаво: бачити відмінності, порівнювати їх зі своїм місцем роботи, спостерігати, хто рухається швидше, хто відстає і чому. Проаналізувавши інформацію, вношу пропозиції головному лікарю нашого ЦПМСД, таким чином узагальнюємо кращий досвід, що дає змогу підвищити якість надання первинної медичної допомоги.

Пацієнт для вас — це…

…людина, яка потребує кваліфікованої медичної допомоги. Велику роль відіграють взаємна довіра та повага. Коли пацієнт усвідомлює, що лікар прагне йому допомогти і якісно виконати свою роботу, тоді працюється набагато легше, та й результати значно кращі. Вважаю: медична реформа безпосередньо впливає на відносини лікаря і пацієнта. До укладання декларацій між нами існувала певна відчуженість, а нині завдяки підписаній на папері угоді вибудовуються інші стосунки. Лікар намагається ставитись уважніше до хворих, які приходять на прийом. Зі свого боку пацієнти дедалі більше усвідомлюють відповідальність за власне здоров’я. Звісно, трапляються винятки, іноді дружнє ставлення переходить у панібратство. Скажімо, дехто вважає, що має право телефонувати навіть посеред ночі, оскільки я — його сімейний лікар. Проте впевнений: із часом усі ці нюанси будуть врегульовані.

Що найскладніше в роботі сімейного лікаря?

Відчуття того, що ти не здатен повною мірою використати набуті знання для допомоги людям через різні бюрократичні перепони. Скажімо, у мене досі немає розписаного по годинах прийому, бо багато пацієнтів приїжджають із сіл рейсовими автобусами, і це потрібно враховувати, аби людина не «застрягла» в райцентрі без можливості повернутися додому. За таких обставин важко забезпечити необхідний баланс якості та повноти надання медичної пос­луги, адже часу на прийом одного пацієнта надто мало, а за дверима — постійно велика черга.

Емоційно важко виписувати наркотичні знеболювальні онкохворим пацієнтам. Трапляється, видаєш рецепти на ці препарати кілька місяців, а то й рік, а потім усе одно підписуєш свідоцтво про смерть… Часто розумієш: якби людина звернулася до лікаря раніше, можна було б провести оперативне втручання, хіміо- чи променеву терапію. За моїми спостереженнями, найчастіше онкозахворювання на пізніх стадіях виявляють у чоловіків 50-60-річного віку, які живуть у сільській місцевості, нехтують своїм здоров’ям, інколи зловживають алкоголем. Тобто навчити людей дбати про своє здоров’я постійно і вчасно звертатися до лікаря, а не тоді, коли стає зовсім погано, — одне з найголовніших завдань кожного сімейного лікаря.

Правила

Учасником і переможцем конкурсу «Сімейний лікар року — 2019» може стати медик із будь-якого куточка України — фахівець, котрий обрав професію за покликанням! Не має значення, скільки вам років, працюєте ви в державній медицині чи приватній, на селі чи в місті. Важливо тільки те, яку професійну мету ставите перед собою, яких зусиль готові докладати для того, аби ваші пацієнти не хворіли, і як вони оцінюють ваш внесок у їх здоров’я.

Пишіть нам про себе і своїх колег, гідних взяти участь у нашому конкурсі, а ми обіцяємо в кожному випуску газети «Ваше здоров’я» знайомити вас із претендентами на високе звання «Сімейний лікар року — 2019». Переможець конкурсу визначатиметься за результатами голосування на сайті vz.kiev.ua, яке відкриється в листопаді 2019 року.

Чекаємо ваших листів із контактними даними і короткою історією успіху на адресу: [email protected], і не забудьте зробити помітку: «Сімейний лікар року — 2019». Або телефонуйте в редакцію за номером: (067) 238 41 63.