.jpg)
Серцево-судинні захворювання залишаються основною причиною смертності населення в усьому світі. Тому в усіх країнах увага науковців та організаторів охорони здоров’я до цієї проблеми надзвичайно велика. Не стала винятком і Україна – XIII Національний конгрес кардіологів, який відбувся під егідою НАМНУ, МОЗ України, Асоціації кардіологів України та Інституту кардіології імені академіка М.Д. Стражеска НАМНУ і зібрав майже 3000 учасників із різних країн (України, Росії, Франції, США,
Великої Британії, Італії, Чехії, Словенії, Голландії, Угорщини, Японії, Китаю), був присвячений найважливішим напрямкам сучасної вітчизняної і світової кардіології. Про підсумки конгресу і завдання, які доведеться вирішувати вітчизняним кардіологам найближчим часом, – наша розмова
з директором ДУ «Національний науковий центр «Інститут кардіології імені академіка М.Д. Стражеска» НАМН України», Президентом Асоціації кардіологів України, академіком НАМН України, професором Володимиром КОВАЛЕНКОМ.
ВЗ Яка особливість поширення серцево-судинних захворювань в Україні?
— Середній показник смертності від серцево-судинних захворювань (ССЗ) у розвинених країнах — приблизно 50%. На жаль, в Україні він значно вищий (один із найвищих у світі) і сягає 66,6%. Слід відзначити, що такого рівня ми поступово «досягли» за останні 20 років — свого часу цей показник у нас також не перевищував 50%. Більше того, наші дослідження засвідчили, що фактично він і нині не дуже відрізняється від інших країн. Однак ситуація погіршилася і через те, що знизилася відповідальність лікарів, патологоанатомів, судмедекспертів стосовно ставлення діагнозу хворим. У разі раптової смерті чи смерті хронічних хворих у стаціонарах різного профілю (онкологічного, хірургічного, пульмонологічного тощо) таким пацієнтам часто безвідповідально «приписують» серцево-судинну патологію як причину смерті. А ще багатьом померлим взагалі не роблять розтинів і без патологоанатомічного підтвердження встановлюють діагноз кардіосклероз чи раптову серцево-судинну смерть. І це суттєво завищує згадані показники. Тому в подальшому ми плануємо провести роз’яснювальну роботу з фахівцями, які мають відношення до верифікації діагнозу. Якщо ж розглядати реальні причини серцево-судинної смертності, то найчастіше наші співвітчизники помирають від гострого інфаркту міокарда, інсультів, порушення ритму серця та серцевої недостатності.
Ще однією особливістю є те, що в Україні від ССЗ помирають люди, на 10-12 років молодші, ніж у розвинених країнах світу. Але цей показник також потрібно розглядати через призму загальної тривалості життя населення (вона в Україні також менша на 10-12 років). Із передчасним старінням раніше виникає і дебют серцево-судинних захворювань.
ВЗ Чи врятує від цього профілактика і що потрібно зробити у масштабах держави?
— Безумовно, заходи профілактики на рівні популяційних стратегій є основними серед тих, що запобігають розвитку ССЗ. Тому у багатьох розвинених країнах світу були створені програми профілактики основних хвороб — артеріальної гіпертензії, цукрового діабету, програми боротьби з високим рівнем холестерину, пропаганди здорового харчування, здорового способу життя, відмови від куріння. Усе це сприяло суттєвому зниженню рівня смертності від ССЗ — на 10-15% і навіть більше.
Прикладом у розв’язанні цього питання у нашій державі були дві Національні програми — Програма профілактики та лікування артеріальної гіпертензії та Програма запобігання та лікування захворювань серцево-судинної системи та судинно-мозкових захворювань, які впроваджувалися під егідою нашого інституту, МОЗ України, НАМН України. Виконання передбачених ними профілактичних закладів дало позитивні результати: за 10 років вдалося знизити смертність від інсультів у людей працездатного віку на 20%. А також збільшити тривалість життя хворих із ССЗ на 1,1-1,2 роки. Тож як бачимо подібні програми працюють і в умовах наших реалій. Крім того в такий спосіб актуалізується не лише первинна профілактика, яка обмежує чинники ризику, а й вторинна — тобто зростає прихильність хворих до лікування. Кількість людей, які активно лікують артеріальну гіпертензію, збільшилася за час реалізації цих програм майже вдвічі. Це дуже важливо, тому і нинішні ініціативи держави стосовно забезпечення ліками, відшкодування їх вартості хворим на артеріальну гіпертензію матимуть надзвичайно вагомі результати. Тож можна сказати, що лікування і профілактика — два фронти наступу на серцеві недуги.
ВЗ Наскільки доступними для українців є нові методи лікування?
— Цю проблему варто розділити на дві частини. В Україні імплементовані майже всі нові методи лікування ССЗ (це стосується фармакотерапевтичних, інтервенційних та кардіохірургічних методів), якими користується світ. Однак їх доступність для нашого населення, на жаль, нижча, ніж у західних країнах. І це пов’язано головним чином із фінансовим чинником, адже сучасні кардіохірургічні інтервенційні технології, розхідні матеріали дуже дороговартісні. І без належної державної підтримки вони «віддаляються» від пацієнта. Тому нині з боку держави готується низка ініціатив для розв’язання цієї проблеми. У тому числі і фінансових. Приміром, цьогоріч наш інститут отримав більше фінансування порівняно з минулими роками і ми маємо можливість закупити нове обладнання, апаратуру. Наступна ініціатива — з боку НАМНУ та МОЗ України — виділення квот на безкоштовне лікування тяжкохворих із різних регіонів у високоспеціалізованих закладах держави. Я вважаю, це лише початок низки цікавих і корисних ідей.
ВЗ А втілювати їх медичним працівникам. Вони до цього готові?
— Багато наших лікарів проходять навчання в системі післядипломної освіти України, адже вітчизняна кардіологія має великі традиції. Дуже важливим є проведення українських кардіологічних шкіл імені М.Д. Стражеска у різних регіонах країни, виїзних конференцій — у такий спосіб маємо можливість безпосередньо спілкуватися з лікарями на місцях і доводити до їх відома інформацію про нові методи. Асоціація кардіологів України для більш поглибленого втілення спеціалізованих розділів кардіології створила профільні асоціації з артеріальної гіпертензії, серцевої недостатності, порушення ритму серця, інтервенційної кардіології, невідкладної кардіології, що дає нам змогу проводити значну освітню роботу серед лікарів. Частина наших лікарів стажується за кордоном, щорічно проводимо національні конгреси кардіологів, у яких беруть участь провідні фахівці України та зарубіжні вчені. Цьогоріч Асоціація кардіологів України провела кілька спільних засідань з Європейською асоціацією кардіологів, Європейською асоціацією порушень ритму серця та Європейською асоціацією артеріальної гіпертензії, що надало унікальну можливість ознайомити наших лікарів з високоспеціалізованими сучасними методами діагностики та лікування ССЗ — потім вони імплементують ці методи в регіонах. Зокрема, у Донецьку, Дніпропетровську, Львові існують сучасні кардіологічні центри, які застосовують найновіші методи. Співпраця із зарубіжними колегами, інтеграція нашої кардіології у світову — дуже важливий напрям. Безумовно, робимо великий акцент на молодь — на молодих учених, які будуть нашою гідною зміною. Вони мають бути обізнаними як із надбаннями вітчизняної кардіологічної школи, так і зі здобутками світової науки. Все, що є найновішого у світовій кардіології, своєчасно доводиться до лікарів нашої держави. Однак треба визнати: багато методів, які у нас втілені як поодинокі методики, у розвинених країнах світу застосовуються широко, і можуть більш суттєво впливати на серцево-судинну захворюваність. Тож наше завдання — не просто втілювати найсучасніші технології (як окремі підрозділи), а й досягти того, щоб вони охоплювали максимально широкі верстви населення, всіх, хто потребує такого лікування.
ВЗ На конгресі значне місце було відведено обговоренню питання коморбідності. Це не випадково?
— Так, ця проблема нині дуже актуальна і тому вона стала основною темою конгресу. Більшість людей середнього та похилого віку одночасно хворіють на кілька хвороб, наприклад: ССЗ та цукровий діабет, чи хвороби нирок, або ревматичні недуги. Таке поєднання несприятливе для перебігу захворювань, формує нові ознаки, які не притаманні одній окремій хворобі. Тому дуже важливо вивчати ці особливості. Коморбідність — складна проблема і донести її до пересічного лікаря теж непросто. До сьогодні у світі не розроблено уніфікованої методології щодо вивчення коморбідності і визначення найбільш раціональної тактики її фармакотерапії. В Україні ж ми щойно почали цю роботу. Але переконаний — будемо її продовжувати.
ВЗ А над чим ще працюють учені вашого інституту?
— Інститут традиційно займається популяційними стратегіями профілактики та лікування ССЗ. У нас існують два спеціалізовані підрозділи, які цілеспрямовано забезпечують організаційно-методичну роботу по всій країні. Тут працюють професори, доктори медичних наук, провідні наукові співробітники, які розробляють методологію і втілюють найновітніші методи профілактики та лікування. Зокрема, ми здійснюємо 30-річний моніторинг за станом здоров’я нашого населення на прикладі окремих регіонів держави. Моніторуємо, як змінюється ставлення населення до свого здоров’я, здорового способу життя, обмеження чинників ризику, прихильність до лікування тощо. Протягом року проводимо багато заходів, спрямованих на удосконалення профілактики, діагностики та лікування ССЗ. Тісні контакти з фахівцями регіонів дають змогу своєчасно виявляти ССЗ, направляти до нас тяжких хворих. Наш інститут завжди відрізнявся оперативним втіленням новітніх технологій. Зокрема, ми першими в Україні запровадили інтервенційні технології лікування хворих на ССЗ, стентування хворих на гострий інфаркт міокарда. Першими в Україні провели інтервенційну іннервацію ниркових судин за резистентної артеріальної гіпертензії. У нашому інституті впроваджуються сучасні ультразвукові технології візуалізації серця (3D та 4D), КТ, які дають змогу детально візуалізувати коронарні судини, моніторування ритму серця, дистанційне моніторування хворих з ССЗ, навантажувальні тести.
Досвід розвинених країн світу, які за останні 20 років знизили захворюваність та смертність від серцево-судинної патології, дає нам підстави для оптимізму і віру в те, що, доклавши спільних зусиль, ми знайдемо шляхи розв’язання цієї проблеми і в нашій країні.
Інтерв’ю підготувала Наталія ВИШНЕВСЬКА, спеціально для «ВЗ»
