В Україні набирає обертів чергова «хвиля» епідемії СOVID-19, яка вирізняється більшою кількістю тяжких хворих, котрі потребують кисневої підтримки. І саме зараз у багатьох регіонах виникла проблема із постачанням медичного кисню в лікарні. 
Не оминула вона й Черкас. Про причини її виникнення, про те, чи можна якнайшвидше вирішити цю проблему і на якому рівні, — наша розмова з директором департаменту охорони здоров’я Черкаської міської ради Всеволодом Кульчиковським.
Виробників кисню небагато, потреби в ньому зростають
Всеволод КУЛЬЧИКОВСЬКИЙ, директор департаменту охорони здоров’я Черкаської міської радиВЗ Наскільки критична ситуація із забезпеченням медичним киснем черкаських лікувальних закладів, у яких надають допомогу хворим на коронавірус?
— Кілька днів тому ми отримали повідомлення від приватного підприємства «Кріогенсервіс», яке постачає медичний кисень до лікувальних закладів області, про те, що в них немає можливості забезпечувати наші лікарні киснем у достатній кількості. Загалом добова потреба в ньому черкаських міських закладів, які залучені до лікування пацієнтів із ковід, становить 3 тис. кг. Така кількість обумовлена збільшенням чисельності пацієнтів із тяжким перебігом хвороби (минулої «хвилі» таких хворих було менше). Усі медичні заклади Черкас забезпечені кисневими концентраторами в достатній кількості. І минулу «хвилю» ми переважно «пройшли» на них. Але для лікування тяжких пацієнтів, яких із кожним днем більшає, кисневі концентратори не зовсім підходять. Адже таким хворим потрібен високий потік, який забезпечує лише централізована подача кисню.
Хочу зауважити, що подібна ситуація спостерігається по всій країні.
Виробників кисню в Україні небагато, а оскільки потреби в ньому збільшилися, то лікарні потерпають від його нестачі.
Серед основних виробників — Черкаський «Азот», «Рівнеазот» і Сєвєродонецький «Азот».
Ситуація ускладнюється ще й тим, що нині Черкаський «Азот» працює не на повну потужність. Тож відповідно кисню виробляють менше. При цьому за киснем до цього підприємства звертаються не лише місцеві лікарні, а й медзаклади з інших регіонів, зокрема, і зі столиці.
ВЗ Тобто, попри наявність у регіоні підприємства, яке виробляє кисень, ніяких переваг місцеві медичні заклади не мають?
— Для нашого регіону це не зовсім так. Завдяки належній увазі та безпосередній участі у вирішенні цього питання міського голови Черкас Анатолія Бондаренка ситуація контрольована і проблема вирішується. ПрАТ «Азот» також неодноразово надавав кисень у лікувальні заклади міста безкоштовно, за що ми дуже вдячні генеральному директору Віктору Склярову.
На мою думку, було б правильно, аби кисень із місцевого «Азоту» постачався передусім лікувальним закладам Черкас, оскільки вони надають медичну допомогу не лише черкащанам, а й мешканцям усієї області. Наразі в міських лікарнях 30% хворих на ковід — це жителі регіону.
При цьому неодноразово виникали ситуації, коли приватна фірма розвозила кисень спочатку в медичні заклади в районах і лише потім — у черкаські. Але це приватна фірма, і критерії, за якими вона розподіляє кисень, відомі лише їй.
ВЗ Який вихід із цієї ситуації?
— Ми направили до ПАТ «Азот» та ТОВ «Кріогенсервіс» листи з проханням вирішити це питання. Постійно контактуємо з їхніми фахівцями.
Черкаський «Азот» — виробник кисню і безпосередньо ним не торгує. На сьогодні він внесений в реєстр підприємств, які виробляють кисень, що відповідає вимогам медичного. Тож ідеальним варіантом є прямі угоди про постачання кисню з черкаського «Азоту» до наших міських лікарень, нехай навіть із залученням окремого транспортувальника.
Ситуація напружена, але контрольована
ВЗ Депутати Черкаської міської ради пропонують закупити спецтранспорт для перевезення кисню або орендувати його. Таке рішення допоможе?
— Питання придбання спецтранспорту, його оренди, чи залучення окремого транспортувальника з наявною ліцензією, вивчається. Вже зараз зрозуміло, що процедура придбання кріоцистерни займе певний час, не кажучи вже про процедури сертифікації, навчання персоналу (адже це робота із рідким киснем — вибухонебезпечною речовиною), введення в експлуатацію.
Кисень потрібен зараз, а не через 2 місяці. Тож шукаємо ліцензованого транспортувальника або того, хто зможе надати такий спецтранспорт в оренду. Процес пішов і певні напрацювання в цьому напрямку вже є.
Звичайно, основну роль у таких ситуаціях відіграє держава. Саме вона може в надзвичайних умовах застосувати механізми державного регулювання, а подекуди — навіть державного примусу.
Сьогодні на рівні держави ведуться розмови про закупівлю кисню в інших країнах. Сподіваємося, що це питання все ж буде вирішено.
Наразі черкаські лікарні забезпечені медичним киснем. Це 150 ліжок у тимчасовому інфекційному стаціонарі (ТІС) та 80 — в інфекційній лікарні. У Першій Черкаській міській лікарні до кисню підведено 20 точок, із них 5 — у реанімації. Решта забезпечені 120 кисневими концентраторами.
Коштів НСЗУ для забезпечення всім необхідним не вистачає
ВЗ Чи вчасно надходять кошти від НСЗУ на лікування ковідних пацієнтів і чи вистачає їх для покриття всіх потреб?
— На жаль, наразі коштів НСЗУ для забезпечення всім необхідним не вистачає. Наприклад, міська інфекційна лікарня за місяць від НСЗУ отримує близько 4,9 млн грн, а фонд її заробітної плати — 5,3 млн грн. Працює заклад завдяки коштам, які були акумульовані минулого року, та фінансуванню з міського бюджету.
Чому так склалося із зарплатою? Річ у тому, що НСЗУ фінансує заклади за пролікований випадок. Але в літній період і на початку осені «ковідних» пацієнтів було небагато, а кількість медичного персоналу залишалася та сама.
Медиків не можна тимчасово скоротити, а решту примусити цілодобово і без вихідних працювати.
От і виходить: пацієнтів було менше, тож і фінансування отримали менше. Хоча медики все одно в цей час працювали і контактували із ковідними хворими. І людям необхідно виплачувати те, що їм належить. Тому нестачу по зарплаті у сумі 8,7 млн грн було компенсовано із міського бюджету.
Без підтримки місцевої влади надання меддопомоги було б практично неможливе, оскільки кошти необхідні не лише на зарплату і медикаменти, а й на переоснащення закладів, закупівлю нового обладнання тощо.
Не можна перекинути все на місцеву владу
ВЗ Чи отримують медики, які працюють безпосередньо із хворими на СOVID-19, так звані ковідні виплати?
— Ми не можемо розраховувати лише на кошти НСЗУ. Наші медики отримують все, що їм належить, завдяки місцевій владі. І ми не маємо боргів перед цими людьми.
Тим більше, що законодавчо не все враховано, а подекуди і суперечливо трактується. Скажімо, розмір «ковідних» виплат — до 300%. Як визначити це 100, 200 чи 300%? Лікарям ЦПМСД взагалі не передбачені ніякі доплати за контакти із ковідними пацієнтами. Хоча вони з ними контактують. Тому окрім виплат, передбачених законодавчо, ми намагаємося знайти кошти, щоб підтримати лікарів. Так, на День медика велику групу черкаських медпрацівників відзначено подяками, грамотами міського голови та нагороджено медалями «За сумлінну працю», які підкріплено фінансово. Цей процес — на постійному контролі, і наші медики без уваги не залишаються.
Місцева влада насправді робить набагато більше, ніж від неї залежить. Але ж можливості не безкінечні, зокрема, й фінансові. Тому не можна перекинути все на місцеву владу.
Підібрати кадри для додаткової бригади медиків складно
ВЗ Чи вистачає у черкаських лікарнях місць для госпіталізації хворих на ковід?
— Для госпіталізації з підозрою на СOVID-19 та підтвердженим діагнозом у Черкасах загалом розгорнуто 350 ліжок. На сьогодні по місту зайнято 240 ліжок, тож завантаженість становить 68,6%.
Але ми розуміємо, що ця «хвиля» характеризується вищою контагіозністю вірусу. Тож і хворих більше і питома вага тяжких випадків зросла, а відповідно збільшилася і потреба в місцях для госпіталізації. Тому ми нині підбираємо кадри для додаткової бригади медпрацівників, яка працюватиме в ТІС. Там є 40 ліжок із під’єднаною мережею кисню, які не заповнені через нестачу медиків.
Треба розуміти просту істину — лікують не ліжка. Лікують люди: лікарі, медсестри, молодший медперсонал, буфетниці, ліфтери та інші. І цей персонал, який безпосередньо контактуватиме із ковідними пацієнтами, ми можемо набрати винятково на добровільних засадах. Ми не маємо права відправити туди людей без їхньої згоди, оскільки не перебуваємо в режимі воєнного стану чи надзвичайної ситуації. Умовляємо, шукаємо, чим можна заохотити.
Та навіть медики з інших лікувальних закладів, які працювали в цьому стаціонарі минулого року, не виявляють бажання повторити це.
Бо робота надзвичайно важка. Люди втрачають кілограми за зміну — у спеціальному одязі, в авральному режимі. Вони доглядають за лежачими пацієнтами на кисневій підтримці, яким забороняється рухатися (їм навіть не можна сідати, ходити до туалету).
Також персонал перед початком роботи в такому відділенні має пройти відповідне навчання. Окрім того, працівники з інших лікувальних закладів міста повинні укласти контракти в інфекційній лікарні. І ніхто не озвучує, який необхідно застосувати механізм залучення людей в інший лікувальний заклад. Всі ці проблеми характерні для всієї країни, але чомусь про них мало говорять.
Тож питання добору кадрів не вирішити за один день. Як наслідок — у ТІС із наявних 150 ліжок інтенсивно функціонують лише 100. 40 нібито вільні, але тому, що немає персоналу. Тільки-но ми залучимо кадри, ліжка одразу заповняться.
Тішить те, що процес добору кадрів у цей заклад закінчується. Сьогодні у ТІС не вистачає двох анестезіологів і одного терапевта.
Дізнайтеся більше: Марія Поліщук: Розгортання мережі ковід-лікарень має відбуватися за дещо іншим принципом
ВЗ У попередні «хвилі» епідемії до переліку закладів, які лікують ковідних хворих, була занесена Третя міська лікарня швидкої допомоги. Чому цього разу її не включили до цього списку? Адже там працює вже підготовлений персонал.
— Дійсно, НСЗУ та МОЗ не включили цю лікарню до списку закладів, які працюють із хворими на ковід. Тож у нас є певні резерви. У Третій міській лікарні швидкої допомоги була відпрацьована система лікування таких пацієнтів, підготовлене відділення, сформовані бригади медперсоналу, і ми нормально подолали з нею попередній період епідемічної хвилі. Тому я вважаю, що Третю міську лікарню швидкої допомоги знову необхідно включити у відповідний список. Тим більше, що сюди доправляють людей з інфарктами, інсультами, після ДТП, які можуть не мати симптомів коронавірусу, але бути носіями. Перевозити таких пацієнтів у заклади, які лікують хворих на ковід, незручно. До того ж це й додаткове навантаження на службу ЕМД.
Тож на черговій сесії міської ради ухвалено звернення до обласної ради для актуалізації проблеми і пришвидшення процесу. Адже лише обласне управління охорони здоров’я може звернутися до МОЗ, щоб лікарню, котра перебуває в резерві, включили у відповідний перелік.
Інна ХІМІЧУК, спеціально для «ВЗ»
