Вступна кампанія-2019 принесла чергові новації для медичних вишів. Вони начебто наближають Україну до світових стандартів і підвищують поріг, із якого стартуватиме майбутній лікар. Але чи гарантуватиме це його високий професіоналізм?
Цьогоріч вищі навчальні медичні заклади вперше брали участь у спільному для МОН та МОЗ України широкому конкурсі за спеціальностями галузі знань «Охорона здоров’я». Такий конкурс передбачає, що бюджетне місце надається не конкретному вишу, а «йде» за вступником. Тобто заклади вищої освіти, до яких подано найбільше заяв на вступ, однозначно виграють. Відтак географія вступників значно змінилася.
За даними Єдиної державної електронної бази з питань освіти (ЄДЕБО) суперобсяг державного замовлення на медичні спеціальності на 2019 рік був таким: для рівня «Магістр» — «Медицина» — 4207 місць, «Педіатрія» — 320, «Стоматологія» — 92, «Медична психологія» — 5, «Фармація, промислова фармація» — 59; рівня «Бакалавр» — «Медсестринство» — 50 місць.
Не обійшлося й без прецедентів. Так, для Одеського медуніверситету на 2019 рік не передбачили жодного місця за держзамовленням. Такого в Україні ще не було! Зрештою, ринок диктує свої вимоги. Зокрема, медична психологія користується дедалі більшим попитом серед абітурієнтів і ввійшла до топ-10 найпрестижніших фахів (з найвищими прохідними балами), посівши 7-ме місце — 186,9 бала. Раніше в першій десятці рейтингу була лише одна медична спеціальність — стоматологія. Цьогоріч вона посіла почесне 4-те місце (189, 176 бала), одразу після традиційно аншлагових «міжнародних» фахів. Наявність медичних спеціальностей серед «зіркових» — приємна новина. Якби ще на цьому небосхилі з’явилися сімейні лікарі та інші найзатребуваніші в галузі охорони здоров’я фахи.
Планка підвищується, абітурієнтів меншає
Однак нинішня вступна кампанія не обмежилася приємними сюрпризами. Якщо минулого року активно обговорювали підвищення «прохідного порогу» ЗНО з основних дисциплін до 150 балів, то цьогорічне «ноу-хау» для медичних вишів — запровадження нових конкурсних предметів. Найбільша несподіванка — запропонований вибір другого та третього конкурсних предметів для вступу на окремі спеціальності («Стоматологія», «Медицина», «Педіатрія»), а саме: біології/хімії та фізики/математики. Останній виявився «пасткою» для багатьох абітурієнтів. Хоча МОЗ назвало таке нововведення одним з етапів концепції реформування вищої медичної освіти, запозиченим із досвіду інших країн світу, де абітурієнт без належного знання математики чи фізики не має шансів опанувати фах лікаря, думки представників українських вишів з цього приводу розділилися.
Дехто вважає, що математичні здібності необхідні для майбутнього лікаря, оскільки відображають здатність абітурієнта до логічного мислення. Однак більшість переконана: математика — не той предмет, знання якого гарантує становлення талановитого лікаря. Проте таке нововведення відіграло роль основного каменя спотикання під час цьогорічної вступної кампанії.
По-перше, зміни були анонсовані запізно. «Як свідчить практика, школярі починають готуватися до вступу приблизно за два роки, — зауважує Ірина Лещина, відповідальний секретар приймальної комісії Харківського національного медичного університету. — І коли в грудні минулого року було змінено перелік предметів ЗНО для вступу в медичні виші, це стало несподіванкою для абітурієнтів. І ті, хто не планував складати ЗНО з математики, мали обмаль часу, аби якісно підготуватися».
Під час вступної кампанії з’ясувалося: чимало вступників взагалі реєструвалися на ЗНО, не знаючи про зміни від МОЗ, тож це стало для них неабияким «відкриттям» уже після спроби взяти участь у конкурсі на медичну спеціальність. Вони або представили сертифікати з традиційних для медичних вишів дисциплін, або з балами ЗНО (наприклад, із математики), які були нижчими за прохідний поріг.
«Поріг у 150 балів — не така вже й висока планка, — вважає Олександр Науменко, проректор із науково-педагогічної та лікувальної роботи НМУ ім. О. О. Богомольця, доктор медичних наук, професор. — Фактично — це трійка з плюсом, і майбутній лікар має володіти бодай такими знаннями. Однак починати потрібно з належного рівня підготовки школярів: перед тим як підвищувати планку вступу до вишів, варто «підтягнути» рівень середньої освіти в державі. Бо, наприклад, лише в нашому ВНЗ майже 1500 абітурієнтам, які не набрали 150 балів з одного із предметів (в основному з математики та фізики), відмовили у прийнятті документів для участі в конкурсі.
Наш університет єдиний із медичних вишів на 100% виконав державне замовлення за всіма спеціальностями (за кількістю рекомендованих до зарахування вступників) — і це беззаперечний успіх. Бо є випадки, коли на 260 бюджетних місць рекомендовано тільки 160 абітурієнтів, а зараховано трохи більше 130. Я вважаю, що основну роль у цьому зіграли 150 балів із двох предметів».
По-друге, ті, хто зазвичай має успішні знання з фізики та математики, навряд чи обирають медичний фах — вони мріють про престижнішу сферу ІТ. До того ж медицина в Україні — переважно жіноча професія (зазвичай приблизно 80% абітурієнтів медичних вишів — представниці прекрасної половини людства). Тож цьогорічний заклик до математиків штурмувати медичний Олімп не знайшов відгуку, більше того — кількість поданих заяв, як і самих заявників, зменшилася.
Тому цьогоріч і підраховують «втрати». Траплялося, що в цілому успішний абітурієнт із високими балами ЗНО, який раніше стовідсотково потрапив би на місце державного замовлення, тепер навіть не мав права подати електронну заяву, оскільки «слабкий» в математиці чи фізиці.
«Представники медичних вишів зверталися в МОН та МОЗ України зі своїми пропозиціями стосовно зміни згаданих вимог до умов вступу, — говорить Ігор Драч, відповідальний секретар приймальної комісії Тернопільського національного медичного університету ім. І. Я. Горбачевського. — Поріг у 150 балів та не зовсім типові предмети для вступу завідомо ставили медичні ВНЗ у невигідні умови, що підтвердилося відчутно нижчим прохідним балом на спеціальність «Медицина» порівняно з попередніми роками, а також значною кількістю бюджетних місць, які повернулися замовнику.
Беззаперечно, рівень знань студентів медичних спеціальностей дійсно має бути високим. Однак аби до медичних вишів вступали абітурієнти, для яких 150 балів не є перешкодою, після закінчення університету вони мають розраховувати на гідну якість життя.
До того ж у медичних вишах, на відміну від інших навчальних закладів, крім випускних державних іспитів існують жорсткі правила відсіву: об’єктивний структурований клінічний іспит (ОСКІ) — для перевірки практичних навичок, «Крок-1», «Крок-2» і «Крок-3». Наша позиція незмінна впродовж багатьох років: одночасно із перевіркою фактичних знань абітурієнтів потрібно запроваджувати тести на виявлення загальних здібностей (здатність до навчання), тобто з’ясувати нахили вступника.
Не кількістю, а якістю?
Підвищення вступного бар’єра для майбутніх ескулапів могло б втішити суспільство, однак навряд чи воно радіє тому, що першокурсників медичних вишів нині значно менше, ніж місць держзамовлення — особливо на тлі нинішньої кадрової кризи в галузі. Причини такого явища різні. І кожна з них потребує детального аналізу й виважених управлінських рішень.
Питання перше: чи знижується попит на медичну освіту? Нібито так, про що свідчить і зменшення кількості поданих заяв до медичних вишів. Хоча це ще й наслідок демографічних змін: випускників шкіл із кожним роком меншає, а от бажаючих працювати і навчатися за кордоном (аби потім не морочитися з «адаптацією» диплома в інших країнах) більшає. До речі, українським школярам для вступу до медичних вишів в інших країнах не обов’язково складати ЗНО.
Тож логічно постає друге питання: чи не знижується якість першокурсника? Поки що таких тенденцій не спостерігається — середній конкурсний бал «утримує» відвойовані раніше позиції. Що престижніша спеціальність, то він вищий і набирає «ваги» з кожним роком.
Питання третє: які напрямки найпопулярніші серед майбутніх лікарів? Традиційно «Стоматологія», «Фармація», «Медицина». В аутсайдерах — переважно «Педіатрія», хоча в різних вишах виникають різні інтерпретації такого рейтингу. Як і варіанти попиту серед контрактників і «бюджетників». Якщо на стоматологію відводиться лише кілька державних місць, то можна уявити конкурсний «аншлаг» порівняно з напрямком «Медицина». Обсяги контрактного замовлення на «вигідні» спеціальності іноді доводиться збільшувати, тоді як на інші, куди не поспішають і «бюджетники», вони зменшуються.
І головне питання: чи так сталося, як планувалося? Звісно, що ні. Бо навіть із рекомендованих до вступу на місця державного замовлення (а їх виявилося в більшості вишів менше, ніж місць державного замовлення, що називають «недобором»), не всі дійшли до студентської лави. Вакантні місця утворили рекомендовані до вступу особи, які вирішили навчатися за кордоном, обрали контрактну форму навчання за престижнішою спеціальністю, а іноді навіть за тією, куди потрапили… на місця державного замовлення. Бо контрактна форма навчання дає можливість вільно обирати спеціальність в інтернатурі й не «лякає» труднощами з працевлаштуванням у майбутньому.
Про дещо нове і добре забуте
З огляду на озвучені проблеми навряд чи видається доцільним збільшення обсягів державного замовлення медичним вишам, бо скільки воду в решето не наливай… Професор Олександр Науменко переконаний, що проблему дефіциту лікарів у державі не можна вирішити шляхом збільшення ліцензованих обсягів державного замовлення.
Нині щороку в медичні виші заходить 5,5 тис. першокурсників, приблизно 4,5 тис. із них отримують дипломи, а тим часом 7-10 тис. фахівців залишають галузь.
Чи варто збільшувати набір лікарів до прогнозованого «дефіциту», якщо половина нинішніх випускників медичних вишів згодом поїде на роботу в Польщу, Словаччину, Німеччину, інші країни Європи, де охоче приймають молодих лікарів з України? Потрібен інший підхід: підвищувати престиж професії медика в державі, а також його зарплату і залучати до вирішення проблеми органи місцевого самоврядування.
Здається, це вже почали усвідомлювати, тому і запроваджують щось на зразок колишнього цільового набору.
«Особливістю цьогорічної вступної кампанії стало впровадження першочергового коефіцієнта для вступників, які мають бажання відпрацювати три роки у сільській місцевості, — розповідає Ірина Лещина. — Такий коефіцієнт становить 1,05 і додає вступнику 5% конкурсного балу. Підставою є договір, який абітурієнт укладає з обласним управлінням охорони здоров’я. Механізм ще не до кінця відпрацьований, але цього року два абітурієнти звернулися до нашого університету з такими договорами».
Намагання вирішити проблему відсутності ступеневої медичної освіти в України також призвели до певних зрушень, хоча на них спромоглися не всі виші. «Четвертий рік поспіль ми зараховуємо на другий курс університету випускників медичних коледжів за результатами фахових вступних випробувань (комплексного письмового тестування) з тих дисциплін, які вони вивчали в коледжі, наприклад, з анатомії, гістології, фізіології. Тобто їм не потрібно складати ЗНО і на загальних умовах вступати на перший курс. У цьому році ми вперше здійснили такий прийом за спеціальністю «Педіатрія», тож на скорочений термін навчання зараховано 109 осіб за спеціальністю «Медицина», 28 осіб — за спеціальністю «Стоматологія» і 43 — за спеціальністю «Педіатрія». Був солідний конкурс — майже 4 особи на місце. Не всі виші готові до такого кроку, бо цьому передує копітка праця: потрібно розробити і затвердити інтегровані навчальні програми, створити предметні комісії, організувати фахові вступні випробування тощо. Значно простіше відправити всіх підряд на ЗНО, але ж ми маємо дбати про те, щоб люди, які вже обрали медичну професію і хочуть залишитися в ній, могли себе реалізувати, піднявшись на вищий щабель. Мушу визнати, що рівень їх знань із базових загальноосвітніх предметів дещо нижчий, ніж у випускників, які щойно закінчили школу, але вони мотивовані до отримання вищої медичної освіти і вже точно знають, чого хочуть», — наголошує професор Олександр Науменко.
Вступна кампанія: між батогом і пряником
У деяких країнах світу «на вході» до медичних вишів не встановлюють жодних бар’єрів. Олександр Науменко навів приклад Франції, де на медичні факультети зараховують усіх, хто подав відповідну заяву й має базовий рівень знань. Однак уже після першого курсу починається жорсткий відбір претендентів на диплом лікаря: іспит з анатомії, гістології, фізіології «відсіює» майже 2/3 першокурсників. Щоправда, після цього відрахований студент може спробувати ще раз вступити до медичного вишу. Якщо ж наступного разу він не складе іспиту, це означає, що шлях у професію йому закрито назавжди.
Вступна кампанія — лише старт. І це головний висновок, якого можна дійти, розмірковуючи над вирішенням кадрової проблеми в галузі — як щодо кількісного наповнення резерву, так і щодо його якості. Потрібні комплексні зміни.
Подібну систему «демократії» під час вступу й «диктатури» контролю знань майбутніх лікарів практикують у Норвегії та Швеції. Для того аби запровадити її в Україні, потрібна відповідна матеріальна база медичних вишів, щоб вони могли збільшити набір студентів, забезпечити систему оцінювання їх знань, розширити професорсько-викладацький склад тощо. Нині про це можна тільки мріяти.
Німеччина, Польща, Словаччина, Угорщина обрали натомість жорсткі правила вступу на медичні спеціальності. Вони встановлюють високий поріг на «вході». Нікого не здивуєш і шаленими конкурсами на медичні спеціальності в економічно розвинених країнах. Причина такого явища цілком зрозуміла: професія лікаря там одна з найбільш оплачуваних. Тобто коли тобі світить дохід на рівні перших осіб високорозвиненої держави, перестрибнеш ще й не таку планку.
Натомість Україні з її проблемами й можливостями потрібно не вдаватися в крайнощі, а шукати золоту середину — між батогом для абітурієнтів-романтиків, ще тільки закоханих у медицину, і пряником для тих, хто вже опановує цей непростий фах.
Світлана Тернова, «ВЗ»
