«Медична мода» — поняття, котре поки що не так часто зринає у fashionіндустрії, але воно існує. І на теренах України мода в галузі медицини значно розвиненіша, ніж, скажімо, у Європі. Тоді як закордонні бренди залишаються прихильниками так званого класичного підходу, українська дизайнерка доводить, що рядки «Самый прекрасный на свете наряд — белая шапочка, белый халат!» уже не актуальні.
ВЗ Чому ви обрали таку «вузьку» спеціалізацію, як створення одягу для лікарів і медичного персоналу?
— У мене за плечима — медколедж, медінститут, інтернатура й, звичайно, багаторічна лікарська практика. Одного разу виникла ідея створити робочий одяг для себе. Спочатку розглядала це як хобі, але зрештою захоплення переросло у щось значно більше. Крім того, у мене багато друзів-лікарів, зокрема дівчат, із якими я навчалася в коледжі, інституті. Їм подобалося те, що вдягала я, потім почав працювати ефект «сарафанного радіо». Спочатку шили невелику кількість одягу: від 3 до 10 костюмів чи халатів, згодом рахунок пішов на сотні й тисячі екземплярів. Нині створення медичного одягу — моя основна робота, а лікарська практика відійшла на задній план.
Я не є дизайнером за фахом. Навіть більше, ніколи не думала, що знайду справу свого життя саме у fashion-індустрії. Це було спонтанне рішення. Зараз я не відчуваю потреби в тому, щоб навчатися за цим напрямком, адже бізнес уже сформований, робота компанії налагоджена… До того ж у нас дуже гарна команда, що працює чітко й результативно.
Активний розвиток розпочався 2 роки тому — саме тоді клієнти вже масово купували нашу продукцію. А власне бренд існує дещо довше — 8 жовтня виповнилося 3 роки з дня презентації першої колекції.
ВЗ Хто ваша цільова аудиторія?
— До минулого року нею були жінки середнього віку. У 2018 році ми випустили додаткову лінійку одягу, котра привернула увагу дівчат-студенток, а також працівниць державних і приватних медичних закладів. Річ у тому, що до цього ми пропонували значно дорожчий одяг, а створивши категорію вбрання, доступнішого за ціною, значно розширили свою цільову аудиторію. У нашому вбранні нині красуються представниці прекрасної статі віком від 16 (мова про студенток-медиків) до 50 років і навіть старші.
Щодо лікарів-чоловіків, то вони менше слідкують за трендами. Якщо жінки становлять 98% нашої аудиторії, то на представників сильної статі припадає лише 2%. Для чоловіків ми шиємо одяг на замовлення клінік.
ВЗ На вашу думку, поняття «білий халат» має відійти в небуття чи всетаки йому як ідентифікатору лікарської професії ще є місце у сучасному світі?
— Протягом тривалого періоду всі вважали, що білий халат уособлює довіру. Але нині цей постулат дещо змінився. Зі свого боку ми намагалися усіляко витіснити його: створюючи медичне вбрання, активно використовуємо чорний колір. І варто зазначити, що таке рішення виявилося правильним, позаяк одяг такого кольору надзвичайно практичний у використанні.
Неабияку роль відіграє і якість самої тканини. У часи мого навчання популярними були халати із синтетичної тканини, котрі можна було не прасувати. Але вони не відпиралися від плям, та й ходити в такому одязі не надто зручно. Ми ж використовуємо лише якісні матеріали й експериментуємо з кольорами. Нещодавно проводили зйомку нової колекції, де фігурували такі відтінки, як насичений баклажановий, волошковий тощо.
Також не варто забувати про так званий страх білого халата. Насамперед це стосується стоматологів і лікарів, котрі працюють із дітьми.
Певною мірою білі халати здатні нівелювати особистість лікаря, бо через «уніформу» усі здаються однаковими. Зараз же пацієнти можуть орієнтуватися на зовнішній вигляд й чітко ідентифікувати саме свого лікаря — зустрічати по одягу, так би мовити.
ВЗ Що є джерелом вашого натхнення?
— Складно сказати, бо зазвичай усе відбувається так: настає ранок і з’являються нові ідеї. Понад те, зйомка попередньої колекції відбулася 12 липня, а вже 21 серпня ми фотографували нову — для осіннього показу. Тобто минуло трохи більше місяця, а ідей виникло безліч.
За характером я людина досить-таки імпульсивна, й мені потрібно все, так би мовити, на вчора. Люди, із котрими працюю, уже знають, що мої ідеї треба швиденько «брати на олівець». Задумів виникає дуже й дуже багато, і якщо не записувати, то хвилин через 5 уже ніхто й не згадає про них.
ВЗ Чи враховуєте ви модні тенденції?
— Так, звісно. Й інколи ми навіть задаємо медичну моду на деякі речі чи кольори. Наприклад, у минулому році випустили модель довгого (по кісточки) халата. Це було досить незвично для наших клієнтів. Певно, ідея виявилася надто гарною, бо в цьому році подібні речі вже з’явилися в колекціях ще кількох модних дизайнерів!
ВЗ Як оцінюють лікарі сміливість ваших моделей? Їм подобається «нестандарт» чи навпаки — відлякує?
— Одразу скажу: представниці медичної спільноти, яких ці речі відлякують, не є нашою цільовою аудиторією. Вони залишаються прихильниками звичного одягу, котрий бренд Olshevskaya medical не випускає й не випускатиме. Наші клієнтки — сміливі жінки і дівчата, які реалізувалися в житті. Вони не бояться заявити про себе, бо чітко розуміють, чого хочуть. Наприклад, наша остання колекція значно сміливіша за попередні, вона зроблена на такому fashion-рівні, який можна вважати високою медичною модою. На її проморолики був дуже хороший відгук, і ми вже отримали багато попередніх замовлень. Насправді, чим сміливіші ідеї, тим ширшою є аудиторія бренду.
ВЗ Ваш ринок збуту орієнтований на вітчизняних лікарів чи й на зарубіжних також? Чи існують за кордоном Дома медичної моди?
— Останнім часом наш одяг активно купують дівчата-медики із Чехії. До того ж ми плідно співпрацюємо із Казахстаном і Азербайджаном, виходимо на ринки Грузії. Також є велика ймовірність, що відкриємо компанію й на території ЄС. Зараз тривають перемовини.
Поки що основний ринок збуту орієнтований на Україну, а далі… географію підкажуть клієнти. Якщо говорити мовою чисел, то 90% нинішніх клієнтів становлять українські медики й працівники індустрії краси (на лікарів припадає 70% продажів, 30% — це beauty-індустрія), а 10% — покупці з-за кордону. Зокрема, багато замовлень надходило з Дубаїв: виявляється, що там є велика проблема із медичним одягом.
Я веду щомісячну статистику міст — лідерів за кількістю замовлень. Протягом тривалого часу першість утримував Харків. Це при тому, що базуємося ми в Києві! До речі, Одеса практично не відставала від першої столиці нашої країни. Згодом на кілька місяців пальму лідерства перехопив Дніпро. А останнім часом більшість замовлень надходить із Західної України (Львів, Івано-Франківськ), що досить неочікувано, адже раніше цей регіон особливою активністю не відзначався.
Чи існують за кордоном Дома медичної моди?.. Ми були кілька років тому на виставці в Болон’ї й випадково натрапили на стенд компанії, що займається дизайнерським одягом для працівників beauty-індустрії, а не медичного персоналу. До того ж представлені моделі виявилися надто дороговартісними в перерахунку на наші гроші й не дуже вдалими з точки зору дизайнерських рішень. Але відвідувачам подобалося, бо нічого іншого не було. Я на хвилину уявила, що наші стенди стоять поруч. Напевно, ми на їхньому тлі видавалися б занадто екстравагантними!
ВЗ У якому напрямку плануєте розвивати бренд?
— Нині намітилася тенденція «прослизання брендів у мережу» й продажів онлайн. Ми також працюємо над створенням інтернет-магазину, що функціонуватиме на кшталт 3D-конструктора, де можна буде підбирати й комбінувати одяг різних кольорів і моделей відповідно до параметрів клієнта (маси, зросту тощо).
Щодо нових лінійок… У нас є команда дизайнерів, які розробляють незвичні й цікаві принти спеціально для нашого бренду. Надалі ці принти наносимо на чашки, обкладинки, футболки, реглани, худі, світшоти. Минулого року ми випускали шкіряні наплічники з дизайнерськими принтами власного виробництва. Вони мали неабиякий попит. Також шили взуття для естетичних кабінетів.
ВЗ Й на звершення… Чи складно було залишати лікарську діяльність?
— Ні. Сьогодні я маю 4 роботи, й усі вони так чи інакше пов’язані з моєю медичною освітою. До того ж я виросла в сім’ї підприємців й мала змогу спостерігати за тонкощами бізнесу змалку. Хоча ніколи й не мріяла стати дизайнером, я задоволена, що все склалося саме так.
Вікторія КОРОБЕНЮК, «ВЗ»