Наступний рік має бути вирішальним у зміні механізму фінансування охорони здоров’я. Розгубленість лікарів перед нововведеннями посилюється страхом того, що без офіційно затверджених клінічних протоколів чи за наявності багатьох і різних вартість медичних послуг рахуватимуть «зі стелі», або ж отриманих коштів взагалі не вистачить для застосування нових стандартів, на які орієнтуються зарубіжні колеги. Наразі в НСЗУ вже визначилися з підходами до розв’язання цієї проблеми.
Альона ГОРОШКО, заступниця директора Департаменту — начальниця управління фінансових гарантій медичного обслуговування населення Департаменту замовлення медичних послуг та лікарських засобів НСЗУАльтернативний підхід — top-down — спирається на аналіз загальних фактичних витрат під час надання послуг. Його проводять у закладах, які працюють відповідно до стандартів якості та є ефективними у своїй діяльності (так звані референтні установи). У разі застосування згаданого підходу ресурси закладів охорони здоров’я розподіляють за спеціальною методологією, наприклад, між усіма пацієнтами, котрі були проліковані в стаціонарі, чи іншими результатами роботи. Завдяки цьому визначають фактичні витрати для кожної окремої послуги.
Однак такий підхід не враховує недостатнього фінансування і, скажімо, того факту, що пацієнти самостійно купують ліки. Тому часто використовують так званий комбінований підхід: за основу беруть фактичну вартість надання послуг, до цієї суми додають вартість окремих важливих компонентів (ліків або медичних виробів).
Розрахунком тарифів за принципом bottom-up майже не послуговуються в національних системах охорони здоров’я. Наприклад, у британській системі тарифи встановлюють на підставі фактичних витрат за принципом top-down. А вартість окремих послуг, які передбачають застосування інноваційних ліків, додають безпосередньо до тарифу. Рішення про включення інноваційних ліків до тарифу послуг, які оплачують з державного бюджету, ухвалює окрема урядова структура.
В Україні також застосовуватимуть підхід top-down. До тарифів на окремі (пріоритетні) медичні послуги включатимуть вартість ліків, які пацієнти купують самостійно під час звернення по медичну допомогу. Дані про такі препарати і їх вартість НСЗУ отримала на підставі аналізу госпіталізацій протягом 2017-2018 років.
Клінічні протоколи постійно оновлюють чи змінюють. Тож потрібен дієвий контроль за їх дотриманням (це питання належить до компетенції МОЗ) і водночас за тим, аби до них не було включено зайвих послуг (а це вже клопіт економістів). Втім, тут доцільніше говорити не про можливі розбіжності думок лікарів та економістів, а про невідповідність того, які послуги ми хочемо забезпечити пацієнтам обсягом бюджету, котрий спроможна виділити для цього держава.
Однак конфлікт бажаного та можливого характерний не тільки для України, а стрімкий розвиток медичних технологій ще більше його загострює. Тож для прийняття рішення щодо оплати того чи іншого виду лікування з державного бюджету використовують спеціальну методологію — оцінку медичних технологій. Це різновид аналізу, що показує, який саме метод лікування (з кількох наявних) є доцільнішим з економічної точки зору.
Україна також почала розвивати сферу оцінки медичних технологій. Перехід на нову систему фінансування вітчизняної системи охорони здоров’я у 2020 році несе певні ризики, оскільки передбачає тектонічні зсуви в принципах розподілу коштів. Ми проаналізували рівень фінансування та результати роботи майже всіх закладів України вторинного і третинного рівнів на підставі даних про їх витрати за звітною формою 20 і з’ясували, що розподіл коштів між ними часто здійснювали не за результатами їх роботи, а з огляду на інші фактори. Тож нові правила фінансування повинні сприяти тому, аби успішніші лікувальні установи отримували більше коштів.
Світлана Тернова, «ВЗ»
