Фахівці Інституту загальної та невідкладної хірургії ім. В.Т. Зайцева НАМН України вперше в Україні виконали двоетапне оперативне втручання на печінці хворого на рак, завдяки чому вдалося уникнути трансплантації донорського органа.
У43-річного мешканця Харківської області Д. було виявлено значне ураження печінки злоякісною пухлиною — понад 80% органа. У разі видалення цієї частини печінки уціліла ділянка органа не змогла б виконувати свою функцію. І якби не умілі руки харківських хірургів, іншого виходу, аніж трансплантація донорської печінки, у чоловіка не було б.
Олександр Тищенко, завідувач відділення хірургії печінки, позапечінкових жовчних шляхів та підшлункової залози ДУ «Інститут загальної та невідкладної хірургії ім. В.Т. Зайцева НАМН України», доктор медичних наук, професор, Заслужений лікар УкраїниДопоміг німецький досвід
— Віднедавна і в таких пацієнтів з’явився ще один шанс, — продовжує Олександр Тищенко. — Нашим хірургам вдалося виконати операцію у два етапи — за методикою, яку вони вивчали під час стажування в Німеччині. Саме цю методику ми запропонували для лікування хворого Д., у якого було виявлено два великих за обсягом новоутворення печінки (здорова ділянка органа не перевищувала 16%). Під час першого етапу, що виконувався під ендотрахеальним наркозом, уражений відділ печінки було «виключено» з кровотоку шляхом перев’язування однієї гілки ворітної вени. Одразу ж проводиться дисекція печінки, тобто розділення органа по межі між здоровою та ураженою ділянками. Таким чином печінка пацієнта, можна сказати, складається з двох ділянок. У здоровій зберігаються приплив та відтік крові, артеріальне кровопостачання та відтік жовчі. В уражену ділянку немає припливу венозної крові, але зберігається її відтік по печінкових венах угору, в нижню порожнисту вену, а також артеріальний кровотік та відтік жовчі. Такий перерозподіл призводить до того, що у здоровій, нехай і маленькій, ділянці органа різко зростає процес регенерації здорової тканини. Організм чітко регулює цей процес, тобто печінка не ростиме безкінечно. Така регенерація пов’язана з багатьма чинниками росту, які стимулюються завдяки операції та контролюються лабораторними й інструментальними дослідженнями, зокрема, ультразвуковим і томографічним. Тому після завершення першого етапу операції хворий Д. перебував під постійним наглядом лікарів і лабораторним контролем.
Процес регенерації триває протягом першого тижня після операції, потім він уповільнюється, хоча певний час іще продовжується. У нашому випадку на восьму добу після першої операції комп’ютерне обстеження засвідчило, що розмір здорової частини печінки у хворого Д. збільшився у 2,6 рази, тобто можна було проводити другий етап операції. Його здійснили на 9-ту добу, також під ендотрахеальним наркозом. Була видалена вся уражена ділянка печінки, ми перев’язали елементи правої печінкової ніжки, де залишилися лише права печінкова артерія та протока, а зверху перев’язали еферентні судини: праву та серединну печінкові вени. Відійшли від нижньої порожнистої вени по всій її довжині, і цей блок зі зміненою хворою печінкою було видалено.
У післяопераційному періоді реабілітація хворого відбулася досить швидко. І що важливо —
хворому, який переніс таку складну операцію, надалі не потрібно приймати специфічних ліків для підтримання функції печінки.
Харківські хірурги — у числі лідерів
— Оперативні втручання на печінці за цією методикою виконуються з 2007-го року. Усього ж у світі зроблено близько 80 таких операцій, зокрема, у колишньому СРСР — 6, — пояснює Олександр Михайлович. — Першопрохідцями в цій справі виявилися німецькі хірурги, у яких ми й переймали досвід. І ось нарешті нам це також вдалося зробити — першими в Україні. У тому числі й завдяки гарному оснащенню нашої операційної — маємо необхідне обладнання, інструменти. До того ж, ми застосували низку власних методів, які дають змогу ефективніше провести це втручання. Перший етап незвичної для наших хірургів операції тривав майже 6,5 годин. Другий — 2,5 години. Обидва етапи операції виконували я та мої колеги — доктор медичних наук Д.І. Скорий, кандидат медичних наук Р.М. Смачило, науковий співробітник М.Е. Пісецька, анестезіолог, кандидат медичних наук Т.В. Козлова. Хочу зауважити, що наше рішення провести операцію за такою оригінальною методикою не було спонтанним, ми ретельно готувалися до цього. Відтепер, сподіваюсь, будемо відбирати хворих, ретельно їх обстежувати й робити такі операції.
Інна ПОГОРІЛА, для «ВЗ», м. Харків
