У Харківському обласному клінічному центрі урології і нефрології ім. В.І. Шаповала вперше в Україні проведено унікальну операцію з видалення пухлини на єдиній нирці з аутотрансплантацією 61-річній Вірі Ананко. Подібних операцій у світі зроблено не більш як 100, близько 30 – у Німеччині. Відтепер вони будуть поставлені «на потік» і в Україні. Про те, як рятували життя Віри Ананко, та про впровадження у Харкові інших, унікальних для України та світу, лікувальних методик – бесіда з Володимиром ЛІСОВИМ, директором обласного клінічного центру урології і нефрології ім. В.І. Шаповала, ректором Харківського національного медичного університету, членом-кореспондентом НАМН України, доктором медичних наук, професором, заслуженим лікарем України, лауреатом Державної премії в галузі науки і техніки.
ВЗ Володимире Миколайовичу, в чому унікальність операції Віри Ананко?
— Насамперед, у координації та суміщенні різних сучасних медичних технологій, які освоїв наш колектив. У пацієнтки 7 років тому вже було діагностовано пухлину і видалено ліву нирку, у серпні вона потрапила до нас із кровотечею, спричиненою пухлиною правої. Під час діагностики ми виявили дуже несприятливе розташування пухлини в нирці (без кровотечі видалити її було неможливо) та підозру на проростання до полосної системи. Тому спочатку на консиліумі було запропоновано енуклеорезекцію з можливою нефректомією, після якої жінка мусила щотижня три рази приїздити до Харкова і по шість годин перебувати на гемодіалізі, який теж складно переносити. Тому виник план виконати операцію в три етапи: перший — застосувати технологію видалення, обробки та «холодової» консервації для трансплантації нирки; другий — на іншому столі відокремлено від пацієнтки, якій у такому разі не загрожує кровотеча, анатомувати орган — видалити пухлину та ділянки можливої інвазії, потім спокійно відновити цілісність ушкоджених структур і досягти достатньої герметичності гемостазу. І третій етап — трансплантація власного органа хворій.
Виконання такого завдання в Україні нам невідоме. Кожний етап як самостійну методику лікування — окремо енуклеорезекцію, окремо судинні шви, окремо трансплантацію тощо — на високому рівні можуть виконувати в багатьох клініках України. І у нас теж виконували все це окремо. Та ми зрозуміли, що готові поєднати всі етапи, як це роблять, наприклад, лікарі в Австрії та Німеччині. До операційної бригади залучили високофахових нефрологів, котрі консультували та лікували пацієнтку, анестезіологів, онкоурологів, судинних хірургів, трансплантологів — усі вони пройшли навчання у кращих закордонних клініках, мають досвід і працюють у нашому центрі. Саме цей аспект гарантував злагодженість у діях і перспективу надалі повторювати подібні операції.
Але є випадки, про які можна багато читати і навіть спостерігати на майстер-класах, та коли починається операція — виникають нюанси. Наприклад, після забору нирки її ретельно відмили, а потім виявили, що на обезкровленому органі важче відшукати непульсуючі судини — це дуже складна мікрохірургія. Та ми провели цей, новий для нас, етап операції успішно. А потім нирку, забрану з поперекової ділянки праворуч, пересадили в ліву клубову ділянку. Оскільки це була «холодова» обробка і нирка власна, після трансплантації вона запрацювала одразу ж на операційному столі.
ВЗ Які перспективи після операції у Віри Ананко?
— Наша пацієнтка отримала у післяопераційному періоді відповідний курс лікування, її вже виписано додому. Як нирка надалі справлятиметься зі своєю функцією — спостерігатимемо, тому що хвороба грізна. Сподіваємося, що ми її переможемо. Підстави для цього є. Адже наш перший пацієнт, якому було проведено енуклеорезекцію єдиної нирки з використанням у післяопераційному періоді гемодіалізу, ось уже 11 років повноцінно живе й працює.
ВЗ Скільки коштує така операція?
— Для Віри Ананко — безкоштовна, бо вона жителька Харківської області, тому з обласного бюджету її родині буде компенсовано кошти, витрачені родиною на придбання деяких витратних матеріалів. У Європі така операція коштує більше сотні тисяч, у Росії та Білорусі — кілька десятків тисяч доларів.
ВЗ Шлях до успіху в медицині завжди нелегкий. Розкажіть про історію першого в Україні центру урології та нефрології.
— У 70‑ті роки минулого століття в системі охорони здоров’я панували ідеї територіальної медицини — в кожній ЦРЛ мусили бути, хоч на чверть ставки, хірурги, невропатологи, кардіологи тощо. Траплялися кумедні випадки: коли уролог одночасно працював ще й хірургом-офтальмологом. Засновник центру В.І. Шаповал висунув ідею створення вузькопрофільних міжрегіональних медичних закладів. Починаючи з 1967 р., ми цю ідею втілюємо в життя. За радянських часів центр обслуговував п’ять областей. Сьогодні тут сконцентровані найкращі фахівці та найсучасніше обладнання. Уже в приймальному відділенні пацієнт отримує сучасну діагностику та медичну допомогу. У центрі виконують усі види хірургічних втручань як в ургентному, так і в плановому порядку пацієнтам, в т. ч. і тим, які отримують замісну ниркову терапію трьома існуючими в медицині методами: програмним гемодіалізом, перитонеальним діалізом, родинною трансплантацією нирок, а також наступною імуносупресивною терапією. Ми лікуємо майже всі захворювання нирок, сечовивідних шляхів та чоловічих статевих органів. Обладнання — не гірше від провідних європейських клінік.
Якщо на початку своєї історії ми росли кількісно, відкривали нові підрозділи, такі як перше на Лівобережжі України відділення дитячої урології, перше в СРСР та в Україні — андрології, відділення фтизіоурології, гемодіалізу, перитонеального діалізу, то в ХХІ столітті кількість почала переростати в якість. Внесення нашого центру в 2007 р. до реєстру Кабінету Міністрів як такого, що має право проводити трансплантацію органів людини, відкрило нові горизонти науки та практичної медицини, дозволило нашим ученим стати авторами унікальних методик лікування нирок та сечостатевої системи людини.
ВЗ Які з методик, розроблених у Харкові, Ви вважаєте оригінальними?
— За результатами дослідження фахівців київського інституту урології, проведеного спільно з японськими вченими, в Україні зараз триває «постчорнобильський» період високого ризику захворювання раком сечового міхура. Постало питання вирішення в Харкові проблеми створення штучного сечового міхура після його видалення з елементів власного кишкового тракту. Спільно з доктором медичних наук, професором Ігорем Гарагатим, видатним спеціалістом в хірургії, ми почали проводити пластичні та реконструктивні операції (резекція сечоводу з різними модифікаціями уретеропієло-, уретеронеоцистоанастомозів, кишкова пластика сечоводу і сечового міхура). Поступово хірурги відділення набули досвіду видалення сечового міхура в разі пухлинного або рубцевого ураження і створення штучного сечового міхура із власних тканин і органів, включаючи оригінальні авторські методики. Не має аналогів у світовій медицині операція зі створення штучного міхура з піхви у жінок. Якщо перші такі операції тривали по вісім годин, то сьогодні — 3‑3,5 години, виконує їх на потоці бригада хірургів, очолювана професором Гарагатим.
Коли постало питання розвитку трансплантації нирки, ми запросили до себе хірурга доцента Віталія Бублика. Сьогодні лікарі очолюваного ним відділення освоїли всі урологічні та судинні методики з трансплантології: загальної хірургії, судинної хірургії, терапії, нефрологічних аспектів трансплантації нирки. До речі, операцію хворій Ананко проводили саме у відділенні трансплантації. Харківські фахівці також лідирують у галузі ендохірургічного забору нирки у донора для подальшої трансплантації. Першу таку операцію у нас виконано минулого року під керівництвом московського професора Едуарда Галямова, коли ми пересадили нирку від матері сину, і вже наступного дня донор могла ходити. Сьогодні за цією методикою трансплантації нирки працюємо в Україні лише ми. Очолює службу ендохірургії нашого центру відомий фахівець доц. В.І. Савєнков, нефрологічну — не менш відомий спеціаліст професор Н.М. Андоньєва.
ВЗ Широко відомі в Україні здобутки в галузі лікування чоловічої безплідності у відділенні андрології харківського центру урології і нефрології. Які дослідження там ведуться?
— Це може стати окремою темою бесіди, настільки широкі й цікаві наукові та практичні здобутки лікарів відділення андрології, яке очолює доцент Андрій Аркатов. У нас в Україні, та й за рубежем, в основному, займаються лікуванням жіночої безплідності. Чоловічу, тим паче на хірургічному рівні, мало хто лікує. А приблизно у 40 % випадків єдиною або найпершою причиною неможливості мати дитину у шлюбі є вади чоловічого здоров’я. Ми маємо можливість, насамперед, діагностувати причини — статеві інфекції, фертильність (плодовитість), а потім хірургічно лікувати безплідність та імпотенцію, в тому числі й методом ендофалопротезування. В Україні тільки в нашому центрі сьогодні виконується катетеризація сім’явикидних проток. У Росії, Європі нашою методикою вже також оволоділи. Наукові дослідження в галузі відновлення обструкції сім’явивідних проток чоловіків захищені патентами й дисертацією. У нас є стенд з фотографіями 20 діточок, які народилися завдяки зусиллям лікарів відділення андрології. Ми дуже пишаємося цим досягненням.
ВЗ Володимире Миколайовичу, Ви з таким теплом розповідаєте про своїх колег, але замовчуєте про власні досягнення практикуючого хірурга.
— Покликання до нас сходить через наших батьків. Люблю свою працю, люблю людей, живопис, музику, історію. Коли за рекомендаціями мого вчителя Володимира Івановича Шаповала я погодився прийняти керівництво центром, довелося поступитися багато чим. Я займаюся улюбленою справою — оперую, але з першої скрипки мусив стати диригентом. Знаєте, в чому полягає унікальність харківського центру урології і нефрології? У великій кількості та багатопрофільності, насамперед, фахівців. А вже потім — у запровадженні оригінальних методик лікування. Бо ці методики застосовуємо значно рідше, ніж рятуємо життя людей на операціях щодня. Аби цього добитися, слід підняти професійний рівень не окремих фахівців, а всього медперсоналу, тобто організувати правильну підготовку та розстановку кадрів. Моє завдання як керівника — бути диригентом оркестру. Коли диригент намагатиметься всі партії виконувати сам — він бігатиме по оркестровій ямі, битиме в литаври, дудітиме на тромбоні тощо, але музики не вийде, оркестр звучати не стане! Йому слід віддати роль першої скрипки… Заради загального успіху. А наш успіх — це врятовані життя людей. Це та усмішка, з якою вийшла на прес-конференцію Віра Ананко і сказала журналістам, що безмежно вдячна лікарям!
Бесіду вела Ольга ФАЛЬКО, власкор «ВЗ», м. Харків
