Доброякісна гіперплазія передміхурової залози (ДГПЗ), або аденома простати, — найпоширеніше урологічне захворювання. Його епідеміологія та клінічні прояви настільки значущі, що багато урологів займаються виключно цією проблемою. Проте таких хворих не стає менше. За даними літератури, від 70 до 85% чоловіків протягом свого життя відчувають дискомфорт, пов’язаний з аденомою. Але у третини з них (в основному, це чоловіки у віці після 60 років) симптоми стають настільки важкими, що без допомоги хірурга усунути їх уже неможливо. У не дуже занедбаних випадках на допомогу приходить трансуретральна резекція простати (ТУР). Цей метод на сьогодні невипадково вважається «золотим стандартом», адже гарантує високу ефективність і швидке одужання завдяки малотравматичності. Якби не одне «але»: цю операцію можна виконати тільки на початкових стадіях захворювання і коли супутні хвороби не являють собою прямих протипоказань до виконання оперативного втручання. Метод, про який ми говоритимемо сьогодні, — справжній порятунок для пацієнтів, яким ще донедавна медицина була безсила допомогти. Емболізація артерій передміхурової залози у лікуванні ДГПЗ — відносно молодий метод, але, зважаючи на свої очевидні переваги, він досить швидко завойовує довіру лікарів. Своїм досвідом і перспективами використання ЕАП поділився кандидат медичних наук, старший науковий співробітник відділу ендоваскулярної хірургії Національного інституту ім. О.О. Шалімова Вадим КОНДРАТЮК.
ВЗ Чи відомі причини виникнення цього захворювання? І які можливі ускладнення при відсутності лікування?
— Суть проблеми полягає в тому, що тканини передміхурової залози починають розростатися, вона збільшується в розмірах і, власне, саме по собі збільшення (якщо воно відбувається назовні) ніяк клінічно не проявлялося б, якби крізь неї не проходив сечовипускальний канал. Проблема стає значущою, коли розростання відбувається всередину і тканини починають його здавлювати, що призводить уже до серйозних ускладнень, часом навіть до ниркової недостатності.
Причини розвитку аденоми передміхурової залози на сьогодні до кінця не з’ясовані — її вважають одним із проявів чоловічого клімаксу. Отже, захворіти ризикує кожен літній чоловік.
Потрібно зауважити, що аденома простати має доброякісне зростання, тобто не дає метастазів, що докорінно відрізняє аденому від раку передміхурової залози.
Щодо можливих ускладнень, то при відсутності лікування цей процес закінчується розвитком гострої затримки сечовипускання, що супроводжується досить вираженим больовим синдромом.
Іншим ускладненням аденоми простати є гематурія — поява крові в сечі. При підвищенні тиску сечі в сечовому міхурі пошкоджуються вени, що може спричиняти кровотечу.
Ще одним ускладненням аденоми передміхурової залози можна вважати утворення каменів сечового міхура через застій у ньому сечі. Отже своєчасна діагностика і лікування (а на ранніх стадіях ефективне й медикаментозне лікування) можуть запобігти таким страшним наслідкам.
Ситуацію ускладнює той факт, що хвороба найчастіше виникає у літніх пацієнтів з анамнезом, «обтяженим» серцево-судинними захворюваннями, множинними каменями в СМ.
Саме ці обставини й спонукали медиків продовжити пошук вирішення проблеми. В результаті був запропонований принципово новий підхід — емболізація артерій простати (ЕАП). Її суть полягає в селективній емболізації периферійної артеріальної мережі всередині тканини простати. Виконується операція під місцевою анестезією наступним чином: хірург за допомогою мікрокатетерів входить в артерії простати (доступ — права (ліва) загальна стегнова артерія) і вводить у них спеціальні частки — емболи, які закупорюють артерії передміхурової залози. В результаті залоза знекровлюється та зменшується, за рахунок чого поліпшується відтік сечі що, власне, і є метою оперативного лікування.
ВЗ Операція тривала? Скільки часу після неї пацієнт залишається у стаціонарі?
— В середньому, операція триває півтори години. Термін стаціонарного лікування, як правило, не перевищує 1-2 діб. Тим більше, що якихось больових відчуттів або дискомфорту хворий не відчуває, тож потреби у знеболенні наркотичними препаратами немає. А призначення антибіотиків у післяопераційному періоді, — це швидше превентивний захід і їх можна самостійно приймати дома.
Вже за тиждень після втручання пацієнти відзначають істотні позитивні зміни. Іноді, з огляду на те, що сфінктер за час хвороби відвик виконувати свою функцію, буває нетримання сечі. Але це явище тимчасове.
ВЗ Як давно почали використовувати цей метод і про які результати вже можна говорити?
— Метод досить-таки молодий, перші публікації з’явилися у 2008-2010 роках. Хоча в лікуванні кровотеч (при раку простати, після біопсії, після ТУР, після трансвезікальної простатектомії) цей метод застосовували давно. Але після того, як бразильські колеги помітили такі позитивні «побічні» ефекти, його почали вдосконалювати і використовувати для лікування доброякісної гіперплазії передміхурової залози. Зараз метод привернув увагу своєю відносною безпечністю і досить відчутним та швидким позитивним ефектом у лікуванні ДГПЗ, ускладненій гематурією, резистентною до консервативної терапії. Щодо результатів, то позитивний вплив такого втручання очевидний: негайне припинення кровотечі; зменшення простат-специфічного антигену (ПСА) на 90%: з 40 до 4 нг/мл; зменшення обсягу ПЖ на 52 і 62% через 5 і 12 місяців, відповідно; поліпшення симптомів — IPSS знижується з 24 до 13 балів.
Ми користуємося цією методикою з 2010 року. Щоправда, трохи її вдосконалили: зокрема, використовуємо мікрокатетер — артерії простати малі і тому звичайним катетером можна пройти тільки невелику відстань, тож ми через катетер вводимо ще мікрокатетер, який уже доставляє емболи до потрібного місця.
Застосування цієї методики вимагає певних навичок і досвіду хірурга, навіть кардіохірурга, оскільки артерії дуже тоненькі і, щоб у них потрапити, потрібні і досвід, і вміння. Крім того, оскільки мова йде про чоловіків певного віку, то в них, як правило, виражений атеросклероз, що створює додаткові проблеми. Артерії бувають настільки змінені атеросклерозом, що увійти в них просто неможливо.
ВЗ Чи є протипоказання для застосування ЕАП?
— Так, це стеноз уретри, не пов’язаний із простатою (тоді емболізація просто марна), рак простати (це відносне протипоказання, оскільки якщо він операбельний, то й говорити нема про що — потрібно все видаляти, якщо ж ні — то емболізація, особливо зараз, коли з’явилися препарати для хіміоемболізації, хоч і не вилікує, але значно пришвидшить розвиток онкології, а у літніх чоловіків він і без того розвивається повільно). Протипоказанням є, звичайно, і непереносимість контрастних препаратів (я, принаймні, такого у своєму житті жодного разу не зустрічав), а також оклюзія внутрішніх клубових артерій, оскільки їх просто неможливо пройти.
ВЗ Які дослідження призначаються перед ЕАП та після?
— Стандартні аналізи (госпітальний комплекс), УЗД і бажано МРТ тазу, урофлоуметрія, оцінка IPSS, ПСА. Крім того, при підозрі на злоякісний характер процесу потрібно робити біопсію.
За 1-7 діб до операції призначається антибіотикотерапія. У день госпіталізації хворому встановлюють катетер Фолея з контрастною речовиною.
Після ЕАП пацієнт знаходиться на контролі в клініці протягом 6-48 годин. Найчастіше видалення катетера Фолея і виписка можливі в той же день.
Контрольне УЗД і/або МРТ необхідно проходити через 1-6-12 місяців після ЕАП. Консультація уролога, оцінка IPSS і урофлоуметрія робиться через 1-3-6-9-12 місяців.
Отже ЕАП являє собою ефективний і безпечний метод лікування ДГПЗ і контролю її симптомів. Але необхідне подальше вивчення її віддалених результатів, розробка оптимізованої методики, яка б могла її здешевити і зробити доступнішою.
Тетяна СТАСЕНКО, «ВЗ»
