Працівник є слабшою, ніж роботодавець, стороною у трудових правовідносинах. Це стосується й боргів по зарплаті. Існують «м’які» методи домогтися вчасних її виплат чи залишається тільки страйкувати?
Визначення терміну «заробітна плата» наведене в конвенції Міжнародної організації праці «Про захист заробітної плати» №95, яка ратифікована Україною 30.06.1961 р., у ст. 94 Кодексу законів про працю України (далі — КЗпП України), ст. 1 Закону України «Про оплату праці». Згідно з їхніми положеннями, заробітна плата — це будь-яка винагорода або заробіток, які обчислюються, як правило, у грошовому вимірі, та які роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу.
Чи допускається зміщення графіку виплат?
Наталя ЛІСНЕВСЬКА, заступник Міністра охорони здоров’я 2014-2015 років, медичний адвокатВідповідно до положень ст. 115 КЗпП України, заробітна плата працівнику має виплачуватися регулярно в робочі дні та в терміни, встановлені у колективному договорі або нормативним актом роботодавця, що погоджений з первинною профспілковою організацією чи іншим уповноваженим на представництво трудового колективу органом або уповноваженим колективом представником. Виплати повинні відбуватися не рідше двох разів на місяць з проміжком часу, що не перевищує 16 календарних днів, та не пізніше 7 днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.
Чи передбачені винятки у випадку форс-мажор?
Навіть якщо працівники нададуть письмову згоду отримувати заробітну раз на місяць або в неповному обсязі, це не звільняє роботодавця від обов’язку розраховуватись із працівниками двічі на місяць у повному обсязі. Жодних послаблень ні через карантин, ні через будь-який інший форс-мажор. Навіть у період простою вимоги залишаються незмінними.
Що робити, якщо працівник звільняється
Стаття 116 КЗпП України передбачає, що повний розрахунок із працівником, який звільняється, має бути здійснено безпосередньо в день його звільнення. Якщо в цей день він не працює, розрахунок і виплата всіх належних йому коштів мають відбутися не пізніше наступного дня після висунення звільненим працівником відповідної вимоги.
Водночас у ст. 117 КЗпП України закріплене право звільненого працівника на компенсацію у вигляді середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
Що входить в поняття невиплачена заробітна плата
Заборгованістю з виплати заробітної плати є сума не виплаченої своєчасно заробітної плати. Це стосується всіх категорій працівників (штатні, зовнішні сумісники, звільнені працівники тощо). Сума такої заборгованості включає всі нарахування в грошовій і натуральній формі, термін виплати яких минув до кінця місяця, у якому вони мали бути виплачені, за винятком обов’язкових утримань.
Як можна виплинути на заклад, що заборгував працівникам?
Є кілька цивілізованих способів такого впливу. Зокрема, можна звернутися до Держпраці або ж до суду. Коли невиплати стали систематичними і є безпідставними (тобто такі дії будуть розцінені як зумисні), можуть бути залучені правоохоронні органи.
Як залучити інспектора?
Працівник може написати скаргу до Державної служби України з питань праці. На підставі такого звернення посадові особи служби мають здійснити позапланову перевірку дотримання в закладі законодавства про працю. У разі підтвердження обставин, викладених у скарзі працівника, інспектор Держпраці надасть роботодавцю припис про усунення виявлених порушень у визначений ним термін.
Про виконання припису в повному обсязі роботодавець має повідомити Держпраці до закінчення встановленого терміну, інакше інспектор відвідає заклад повторно.
У який спосіб звертатися до суду?
Відповідно до ст. 233 КЗпП України, у разі порушення роботодавцем законодавства про оплату праці працівник має право звернутись до суду з вимогою про стягнення належної йому заробітної плати. Таке звернення може бути реалізоване у вигляді позову або шляхом подачі заяви про видачу судового наказу в порядку ст. 161 ЦПК України або позову.
Судовий наказ може бути видано, якщо заявлено вимогу про стягнення нарахованої, але не виплаченої працівникові суми заробітної плати та середнього заробітку за час затримки розрахунку.
Водночас Законом України «Про оплату праці» (ст. 34) передбачене право працівника на компенсацію втрати частини заробітної плати у зв’язку з порушенням термінів її виплати. Така компенсація нараховується відповідно до індексу зростання цін на споживчі товари й тарифів на послуги в порядку, встановленому чинним законодавством.
Дізнайтеся більше: Звільнити не можна поновити: рішення суду не виконується, страждає колектив лікарні
Коли зволікати з позовом — собі у збиток
Кодекс законів про працю України не обмежує працівника в термінах звернення до суду в разі порушення законодавства про оплату праці (ч. 2 ст. 233). Однак для кожного правила існують винятки. Наприклад, щодо вимог про виплату працівникові його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку за ст. 117 КЗпП України слід враховувати, що суд може зменшити розмір такого відшкодування.
Велика Палата Верховного Суду, розглядаючи справу №761/9584/15-ц у постанові від 26.06.2019 р. дійшла таких висновків: при зменшенні розміру відшкодування підлягає з’ясуванню, чи не затягував працівник зі зверненням до суду. «Працівник є слабшою, ніж роботодавець, стороною у трудових правовідносинах. Водночас у вказаних відносинах і працівник має діяти добросовісно щодо реалізації своїх прав, а інтереси роботодавця також мають бути враховані. Тобто має бути дотриманий розумний баланс між інтересами працівника та роботодавця. Працівник має діяти добросовісно, реалізуючи свої права, чого, зокрема, вимагає ч. 3 ст. 13 ЦК України, не допускаючи дій, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах».
Чи можуть покарати керівника за борги з виплати зарплат?
У разі порушення виплат існують певні законодавчо визначені механізми, згідно з якими до роботодавця застосовуються різні види відповідальності: фінансова, адміністративна і навіть кримінальна.
Відповідно до ст. 265 КЗпП України роботодавці несуть фінансову відповідальність за порушення встановлених термінів виплати зарплати працівникам більше ніж за один місяць та виплату її не в повному обсязі у вигляді штрафу в розмірі 3 мінімальних зарплат.
Також ст. 41 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі — КупАП) визначено адміністративну відповідальність за згадані порушення у вигляді штрафу на посадових осіб підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності, а також на громадян-суб’єктів підприємницької діяльності (від 30 до 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян).
За повторне протягом року порушення або ті самі діяння, вчинені щодо неповнолітнього, вагітної, одинокого батька, матері або особи, яка їх замінює і виховує дитину віком до 14 років або дитину-інваліда, такий штраф досягне 100-300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Відповідно до ст. 221 КУпАП справи про адміністративні правопорушення, передбачені ст. 41 цього Кодексу, розглядають судді районних, районних у місті, міських чи міськрайонних судів.
Складати протоколи про вказані порушення мають право інспектори Держпраці, а також посадові особи, уповноважені на те виконавчими комітетами сільських, селищних, міських рад (ст. 255 КУпАП).
Який найсуворіший вид покарання?
Статтею 175 Кримінального кодексу України передбачено кримінальну відповідальність за безпідставну невиплату зарплати громадянам більше ніж за один місяць, вчинену умисно керівником підприємства. Це може бути як штраф у розмірі від 500 до 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, так і виправні роботи на строк до 2 років або й позбавлення волі на строк до 2 років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до 3 років.
Якщо зарплату не виплатили через нецільове використання коштів, призначених для її виплати, передбачається покарання у вигляді штрафу від 1000 до 1500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (17 000-25 500 грн) або обмеження волі на строк до 3 років, чи позбавленням волі на строк до 5 років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до 3 років.
Водночас слід зауважити: Кримінальним кодексом України передбачено, що роботодавець звільняється від кримінальної відповідальності, якщо до притягнення до неї виплатить заробітну плату.
Хто і коли виплачує додаткову компенсацію
Компенсація — це грошові виплати понад заробітну плату. Її мають нарахувати, якщо між місяцем нарахування зарплати і датою її виплати минув місяць. Якщо роботодавець затримав виплату на декілька днів, але виплатив заробіток у місяці, наступному за місяцем її нарахування, то компенсацію нараховувати не потрібно. Порядок, за яким громадянам компенсують втрату частини грошових доходів у зв’язку з порушенням термінів їх виплати, затверджує Постанова КМУ від 21.02.2001 №159 (далі — Порядок №159). Його застосовують, якщо порушено встановлені терміни виплати грошових доходів, зокрема заробітної плати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу. Виплачувати компенсацію мають підприємства, установи й організації всіх форм власності та господарювання. Тож заклади охорони здоров’я, які стали КНП, не є винятком. Під дію цього нормативу підпадають навіть ФОПи. Адже в усіх працівників права однакові, незалежно від статусу їхнього роботодавця.
Чи винен керівник, якщо кошти не виплатила НСЗУ?
Якщо кошти від НСЗУ надходять невчасно чи не в повному обсязі або ж затримка виплат стається з вини банківської установи, заклад охорони здоров’я так само має виплачувати компенсацію працівникам. У таких випадках керівникам закладів можна тільки поспівчувати, однак згідно з чинним законодавством компенсацію нараховують незалежно від того, з якої причини не вдалося вчасно виплатити гроші працівникам — через «забудькуватість» бухгалтера, складну фінансову ситуацію в закладі чи з вини проблемного банку. Однак є й хороша новина: у разі порушення термінів виплат НСЗУ чи з вини банківської установи роботодавця не притягнуть до кримінальної відповідальності, адже його провини тут немає.
