COVID- 19 стрімко набирає обертів і для порятунку хворих вже не вистачає профільних фахівців. МОЗ України затвердило механізм і порядок залучення медиків інших спеціальностей до подолання епідемії. Хто зможе укласти контракт на таку роботу, чи можливий примус до неї та як вона оплачуватиметься?
Сергій МАЛОВИЧКО, заступник голови з правової роботи Донецької обласної організації профспілки працівників охорони здоров’я України, адвокатНеобхідність залучення додаткових працівників до процесу подолання епідемії була прогнозованою ще на початку її поширення, коли приймався Закон України «Про внесення змін до Закону України про захист населення від інфекційних хвороб» щодо запобігання поширення коронавірусної хвороби (COVID-19)» від 13.04.2020 № 555-ІХ (далі Закон № 555). У прикінцевих положеннях закону містилося доручення МОЗ розробити відповідні документи. На разі відкладати цей процес уже небезпечно. Тож 27 жовтня 2020 року, за фактом опублікування у “Офіційному віснику України” набуває чинності наказ МОЗ України “Деякі питання залучення з метою протидії поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19) додатково, на умовах контракту, осіб, які мають відповідну спеціальну освіту і відповідають єдиним кваліфікаційним вимогам” від 28.08.2020 № 1976 (далі Наказ). Вказаний документ затверджує Порядок укладення контракту з особами, які мають спеціальну освіту, відповідають єдиним кваліфікаційним вимогам і залучаються додатково з метою протидії поширенню COVID-19 (далі – Порядок), а також Типову форму такого контракту (далі – Типова форма). Варто звернути увагу на окремі питання практичного застосування Наказу.
Укладання контрактів у сфері охорони здоров’я – явище нове. З ким із медичних працівників їх можна укласти?
Бажання перевести медпрацівників на контракти час від часу анонсувалося представниками законодавчої та виконавчої влади. Однак ці ідеї не знаходили підтримки ні серед соціальних партнерів Уряду, ні у представників професійного медичного середовища. Водночас, зважаючи на особливі умови пандемії, ініціатива укладення тимчасових контрактів з медичними працівниками була узаконена.
Відповідно до Закону № 555, заклади охорони здоров’я можуть залучати додаткові медичні кадри (лікарів, фельдшерів, медичних сестер) на умовах контракту , але лише з метою протидії поширенню коронавірусної хвороби.
Чи можна залучати на контракт студентів 5-6 курсів медичних вишів?
Так, оскільки згаданим законом передбачається можливість укладання контракту з будь-якими особами, котрі мають відповідну спеціальну освіту й відповідають єдиним кваліфікаційним вимогам. Згідно з Довідником кваліфікаційних характеристик професій для того, щоб працювати, наприклад, медичною сестрою стаціонару, потрібна неповна вища (молодший спеціаліст) або базова вища освіта (бакалавр) за напрямом підготовки “Медицина”, спеціальністю “Сестринська справа”, “Лікувальна справа”, “Акушерська справа”, а також спеціалізація за профілем роботи (стаж роботи не потрібен). Тобто, якщо студент має вказану освіту і спеціалізацію, то з ним можна укласти контракт, передбачений Законом № 555. Таким чином, навчання для студента буде первинною зайнятістю, а робота за таким контрактом – основною роботою і вторинною зайнятістю.
Чи можуть медичних працівників переводити на контракт примусово?
Статтею 43 Конституції України громадянам гарантоване “право” на труд, а не “обов’язок”, тож укладання такого контракту є виключно правом громадянина.
Які умови укладення такого контракту?
Передусім у закладі охорони здоров’я має бути потреба у додатковому залученні працівників для протидії COVID-19, тобто вакантні робочі місця.
Обравши заклад, де медик бажає працювати, він має подати заяву про прийняття на роботу на умовах контракту, зазначивши посаду та підтвердивши право її обіймати відповідними документами про освіту й кваліфікацію.
Контракт укладається відповідно до Типової форми, затвердженої Наказом. Після узгодження усіх умов за контрактом та його підписання обома сторонами (закладом охорони здоров’я та медичним працівником) документ набуває чинності. Також медпрацівник повинен повідомити про це свого роботодавця за основним місцем роботи (якщо воно у нього є).
Що повинен робити роботодавець при оформленні медпрацівника за контрактом?
По-перше, він має перевірити наявність у працівника відповідної освіти та його відповідність єдиним кваліфікаційним вимогам (щодо певної посади), які зазначені у Довіднику кваліфікаційних характеристик професій працівників “Випуск 78. “Охорона здоров’я”. По-друге, він повинен видати наказ про прийом працівника на роботу за контрактом, а також подати повідомлення про це до відповідного територіального органу податкової служби за формою, затвердженою постановою Кабінету Міністрів України № 413 від 17 червня 2015 року.
Які права й обов’язки виникають у працівника та роботодавця після укладання контракту?
Права й обов’язки медпрацівника, який працюватиме за контрактом, практично нічим не відрізнятимуться від тих, що передбачені звичайним трудовим договором.
Роботодавець має право вимагати від «законтрактованих» медиків належного виконання обов’язків за контрактом та посадовою інструкцією, дотримання галузевих стандартів, правил внутрішнього трудового розпорядку та охорони праці. Також він може заохочувати таких працівників за сумлінне виконання посадових обов’язків – у порядку, передбаченому законодавством України та колективним договором. Або ж, навпаки, притягнути їх до дисциплінарної відповідальності чи розірвати контракт в односторонньому порядку – у випадках, передбачених законодавством про працю.
Водночас роботодавець має певні зобов’язання перед кожним таким працівником. Він повинен ознайомити його з правилами внутрішнього трудового розпорядку закладу, графіком змінності (якщо такий існує), посадовою інструкцією та колективним договором, іншими умовами, в тому числі й щодо наявності на робочому місці небезпечних і шкідливих виробничих факторів. Також він зобов’язаний проінструктувати працівника щодо техніки безпеки, виробничої санітарії, гігієни праці і протипожежної охорони, визначити йому робоче місце, забезпечити необхідними для роботи засобами, належними та безпечними умовами праці, а також засобами індивідуального захисту відповідно до галузевих стандартів. У разі закінчення (розірвання) контракту роботодавець зобов’язаний провести остаточний розрахунок з працівником відповідно до законодавства України.
Як оплачується робота медичного працівника за контрактом?
Якщо говорити про терміни виплати зарплати, то вони такі ж, як і для інших працівників – відповідно до ст. 115 КЗпП. Щодо суми виплат, то згідно з п. 7 Порядку, конкретний розмір оплати праці встановлюється в контракті за згодою сторін. Втім, є певні відмінності для працівників бюджетної сфери та тих, хто працює у комунальному некомерційному підприємстві (КНП). Зокрема, у першому випадку розмір заробітної плати медичного працівника має бути не меншим, ніж передбачений спільним наказом Мінсоцполітики та МОЗ України від 05.10. 2005 р. N 308/519 “Про впорядкування умов оплати праці працівників закладів охорони здоров’я та установ соціального захисту населення”. Натомість для працівників КНП – в розмірі не меншому, ніж передбачено колективним договором. Однак на практиці, швидше за все, в обох випадках заробітна плата встановлюватиметься умовами колективного договору.
Яка тривалість робочого часу медпрацівника за контрактом?
Медичним працівникам, які працюють в інфекційних закладах, відділеннях, платах, кабінетах за фактом підтвердження результатами атестації робочих місць за умовами праці та закріплення у колективному договорі має встановлюватися 36 годинна тривалість робочого тижня. Це передбачено розділом 32 Переліку виробництв, цехів, професій і посад зі шкідливими умовами праці, робота в яких дає право на скорочену тривалість робочого тижня (затверджений Постановою Кабінету Міністрів України № 163 від 21.02.2001 року).
Чи має медик, який працює за тимчасовим контрактом, право на щорічну відпустку на цій роботі?
Так, він матиме право на щорічну та інші види відпусток, встановлені законодавством. Тривалість щорічної відпустки у кожному конкретному випадку визначатиметься згідно з умовами колективного договору. Наприклад, при зайнятості працівника не менше ніж половина тривалості робочого дня, встановленої для конкретної посади, основна щорічна відпустка має становити не менш 24 календарних днів, а щорічна додаткова відпустка за особливий характер праці – 7 календарних днів. Підстава – ч. 1 ст. 6, п. 1 ч. 2 ст.9 Закону України “Про відпустки” від 15.11.1996 р. (далі – Закон про відпустки), пункти 132-133 розділу XVII додатку 2 до постанови Кабінету Міністрів України №1290 від 17.11.1997 р. у редакції постанови КМУ № 679 від 13.05.2003 року. Однак зверніть увагу: вказана тривалість відпустки передбачена за повний робочий рік, якщо ж працювати за контрактом доведеться менше, то й термін відпустки може бути пропорційно зменшений.
На який термін можна укладати контракт з медпрацівником?
Згаданий контракт укладається лише на період дії карантину, встановленого Урядом з метою запобігання поширенню COVID-19 на території держави. Тож документ є чинним до дати, узгодженої сторонами, але не більше, ніж протягом 30 днів після скасування карантину або обмежувальних заходів, пов’язаних з поширенням COVID-19. Отже, сьогодні такий контракт можна укласти тільки на період до 31 грудня 2020 року. У разі пролонгування тривалості карантину Кабінетом Міністрів України дія контракту також може бути продовжена за згодою сторін – шляхом укладання додаткової угоди (п. 13 Положення).
Якщо лікар працює за тимчасовим контрактом, чи зберігаються якісь гарантії за його основним місцем роботи?
Тут виникає певна юридична колізія. Відповідно до підпункту 3 п. 2 розділу II “Прикінцевих та перехідних положень” Закону № 555, “у разі наявності в особи на момент укладення контракту основного місця роботи, незалежно від підпорядкування та форми власності роботодавця, за таким медичним працівником на строк дії контракту зберігаються його основне місце роботи і посада, а оплата праці за основним місцем роботи здійснюється за фактично виконану роботу”.
Однак п. 4 Положення передбачає збереження за медпрацівником середньої заробітної плати за основним місцем роботи. Тож згідно з правилами подолання юридичної колізії, на практиці має бути застосована норма Закону № 555, а не пункт Наказу МОЗ. Однак для того, аби зберегти за медичним працівником середню заробітну плату на період його роботи за контрактом, така умова має бути закладена у колдоговорі за основним місцем роботи.
Також пунктом 2 Наказу керівникам закладів охорони здоров’я, працівники яких залучаються додатково, на умовах контракту, прописано узгоджувати облік робочого часу таких працівників.
Де роботодавцю брати кошти на оплату праці за додатковими контрактами?
У Пояснювальній записці до проєкту Закону №555 було зазначено, що його реалізація не потребує додаткового фінансування з державного чи місцевого бюджетів, тобто коштів на оплату “контрактників”, на жаль, не передбачено. Згідно з п. 8 Порядку, такі виплати мають відбуватися в межах коштів, передбачених на утримання закладів охорони здоров’я у державному та місцевих бюджетах на відповідний бюджетний період.
Матеріальне забезпечення медичних працівників комунальних закладів охорони здоров’я, які уклали договори про медичне обслуговування населення з НСЗУ, здійснюється відповідно до таких договорів. Однак чи вистачить цих коштів на практиці, покаже час.
Чи передбачено додаткові матеріальні стимули для залучення контрактників»?
Так, за згодою сторін до умов контракту можуть бути внесені пункти про забезпечення медичного працівника місцем проживання чи перевезенням до місця роботи (на час виконання ним обов’язків, встановлених контрактом). Але знову ж таки – за рахунок видатків місцевих бюджетів (п. 10 Положення).
Які підстави припинення контракту?
Відповідно до пунктів 4 і 5 розділу VI Типової форми контракту, його дія припиняється:
- у разі закінчення терміну, на який його укладено;
- за згодою сторін;
- за ініціативою роботодавця (до закінчення терміну дії контракту) у випадках, передбачених статтями 40 і 41 КЗпПУ;
- у разі невиконання або неналежного виконання роботодавцем обов’язків, встановлених контрактом;
- з інших підстав, передбачених законодавством про працю та контрактом.
За ініціативою роботодавця контракт може бути розірваний, а медичний працівник звільнений з посади у разі систематичного невиконання або неналежного виконання ним обов’язків, встановлених контрактом, а також з інших підстав, визначених цим документом.
Також законодавство дозволяє медпрацівнику достроково розірвати контракт у випадках, перелічених у ст. 38 КЗпП, хоча їх перелік і не є вичерпним. Зокрема, це переїзд на нове місце проживання; переведення чоловіка або дружини на роботу в іншу місцевість; неможливість проживання у даній місцевості, підтверджену медичним висновком; вагітність; догляд за дитиною до досягнення нею чотирнадцятирічного віку або дитиною з інвалідністю; догляд за хворим членом сім’ї відповідно до медичного висновку або догляд за особою з інвалідністю I групи.
Чи існують “підводні камінці”, на які можна наштовхнутися уклавши такий контракт?
Так, існують. Наприклад, у п. 6 Порядку зазначено: “робота за контрактом не вважається роботою за сумісництвом”. Але питання сумісництво це чи ні визначається не формою трудового договору, а наявністю чи відсутністю у працівника основного місця роботи на момент укладання контракту (п. 1 Постанови Кабінету Міністрів України “Про роботу за сумісництвом працівників державних підприємств, установ і організацій” від 03.04.1993 р. № 245).
Також якщо за наявності останнього на термін дії контракту зберігається лише посада медпрацівника (що й передбачає Закон № 555), тоді цей період не зараховуватиметься до стажу, який дає право на щорічну відпустку за основним місцем роботи. Закріплення на рівні закону права на збереження середнього заробітку за місцем основної роботи під час роботи за контрактом дасть змогу виправити цю ситуацію.
Світлана ТЕРНОВА, «ВЗ»
