Відпустка для одних працівників додає клопотів іншим, особливо, коли виникають проблеми із заміною фахівців. До того ж є деякі особливості оплати праці тих, хто заміняє відпочиваючих. Відповіді юриста на найактуальніші питання, що постають під час відпускної кампанії.
Коли йти у відпустку сумісникам?
Яка особливість надання відпусток для працівників-сумісників?
Сергій МАЛОВИЧКО, заступник голови з правової роботи Донецької обласної організації Профспілки працівників охорони здоров’я України, адвокат— Сумісництво — це виконання працівником крім основної іншої регулярної оплачуваної роботи на умовах трудового договору у вільний від основної роботи час за наймом — на тому самому підприємстві (внутрішнє сумісництво) або на іншому (зовнішнє сумісництво).
Право на щорічну відпустку має кожний, хто працює за трудовим договором, — і сумісники не обмежені в цьому.
Таким правом сумісник (зовнішній або внутрішній) може скористатися одночасно з відпусткою за основним місцем роботи, навіть до настання шести місяців першого року трудової діяльності, і має право отримати таку відпустку в повному розмірі (п. 5 ч. 7 ст. 10 Закону України «Про відпустки» від 15.11.1996 р. №504/96-ВР (далі — Закон), п. 6 Положення про умови роботи за сумісництвом працівників державних підприємств, установ і організацій, затвердженого наказом Мінпраці, Мінюсту та Мінфіну України 28.06.1993 №43).
Варто нагадати, що всі працівники мають право на відпустку, але не обов’язок. Тому, якщо ви подали заяву про надання щорічної відпустки лише як основному працівнику і не подали її як працівник-сумісник, роботодавець, надавши відпустку за основним місцем роботи, не має юридичних підстав видавати наказ ще й про відпустку працівника як сумісника. У такому випадку останній має виходити на роботу за сумісництвом, одночасно перебуваючи у відпустці за основним місцем роботи. А скористатися правом на щорічну відпустку як працівник-сумісник він зможе в інший період, погодивши його з роботодавцем.
Якщо ж йому як суміснику передбачена щорічна відпустка меншої тривалості, ніж за основним місцем роботи, він має право на відпустку без збереження заробітної плати до закінчення відпустки за основним місцем роботи (п. 6 ч. 1 ст. 25 Закону), тож роботодавець не має права відмовити в її наданні.
Таким чином, щоб скористатися правом на відпочинок за кожним місцем роботи, працівнику потрібно подати три заяви:
- про надання щорічної відпустки за основним місцем роботи;
- про надання щорічної відпустки за місцем роботи за сумісництвом, зазначивши, що вона має бути надана одночасно зі щорічною відпусткою за основним місцем роботи;
- якщо є потреба, то й заяву про надання відпустки без збереження заробітної плати за місцем роботи за сумісництвом, вказавши «до закінчення відпустки за основним місцем роботи» і відповідну її тривалість.
В усіх випадках окрім дати подання заяви потрібно вказувати бажану дату початку відпустки.
Вчорашні інтерни — відпустка в перший рік роботи
Коли має право взяти відпустку колишній інтерн, який після закінчення інтернатури розпочав трудову діяльність в іншій лікарні, якщо він за останній рік не отримав такої відпустки за місцем проходження інтернатури?
— По-перше, потрібно розуміти, що право на щорічну відпустку (як і більшість інших відпусток) мають особи, які працюють на умовах трудового договору. По-друге, проблема з проходженням інтернатури без укладення трудового договору на базі стажування з лікарем-інтерном, який навчався не на бюджетній основі, має тривалий системний характер. Якщо до 01.01.2015 р. допуск до роботи без відповідного наказу роботодавця де-юре надавав право визнати факт укладення трудового договору з працівником (ч. 4 ст. 24 КЗпП у редакції до 01.01.2015), то на сьогодні вказану законодавчу норму КЗпП викладено в кардинально новій редакції, що утруднює процес доведення трудових відносин де-факто.
Тобто потрібно розуміти, що робота вчорашнього інтерна на лікарській посаді в іншій лікарні є роботою за новим трудовим договором.
Щорічні відпустки повної тривалості до настання шестимісячного терміну безперервної роботи в перший рік роботи на певному підприємстві надають працівникам, які не використали їх за попереднім місцем роботи (повністю або частково), де працювали за трудовим договором , і не одержали за них грошової компенсації (п. 8 ч. 7 ст. 10 Закону). Якщо ж працівник одержав таку компенсацію, він має право на відпустку без збереження заробітної плати (в обов’язковому порядку) тривалістю до 24 календарних днів уже в перший рік до настання шестимісячного терміну безперервної роботи (п. 16 ч. 1 ст. 25 Закону).
Щорічні відпустки за другий та наступні роки роботи можуть бути надані працівникові в будь-який час відповідного робочого року.
Робота — додаткова, а оплата?
Чи отримує лікар, який замінює іншого фахівця в період його відпустки, усі надбавки, які належать останньому?
— Оплата праці залежить від посади та фактично виконуваної роботи, а не від факту «заміни» відсутніх.
Якщо працівник за наказом, погодженим із ним, нарівні зі своїми обов’язками у свій робочий час додатково виконує обов’язки тимчасово відсутнього працівника, він має отримати доплату (у відсотках) залежно від обсягу, часу та складності додаткової роботи.
Розміри доплат за виконання обов’язків тимчасово відсутнього працівника встановлюють на умовах, передбачених у колективному договорі (ст. 105 КЗпП).
Якщо працівник згідно з наказом заміщує іншого працівника на час відпустки останнього, тобто у свій робочий час не виконує свою роботу (принаймні де-юре), а лише обов’язки відсутнього працівника, тоді оплата праці має бути не меншою, ніж за його посадою, або ж йому має бути компенсована та виплачена різниця до розміру заробітку працівника, який перебуває у відпустці.
Хто може замінити на час відпустки генерального директора КНП чи його заступників і чи отримає він за цей час зарплату, визначену для такого керівника умовами контракту?
— Особливості заміщення тимчасово відсутнього працівника частково стосуються й керівних посад. Якщо заміщення на час відсутності будь-кого із зазначених керівників є обов’язком іншого працівника КНП за посадовою інструкцією, тоді жодних доплат останньому не передбачено. Якщо ж таке заміщення відбувається за наказом (розпорядженням) власника або уповноваженого ним органу і не передбачене в посадовій інструкції, тоді працівнику виплачують різницю між фактичним окладом i посадовим окладом керівника, якого він заміщує.
Питання, хто може замінити генерального директора КНП чи його заступників на час відпустки, має вирішуватися в кожному конкретному випадку окремо.
Однак при цьому не має бути жодних обмежень до зайняття керівних посад (юридичних та медичних). Також доцільно порівняти вимоги до обіймання посади керівного працівника закладу охорони здоров’я з освітою та досвідом претендента на тимчасове заміщення. Ці вимоги викладені в Довіднику кваліфікаційних характеристик професій працівників, випуск 78 «Охорона здоров’я». Зокрема там вказано, що в разі відсутності генерального директора КНП його обов’язки виконує заступник. Однак така вимога буде дійсна за умови її закріплення в посадовій інструкції останнього. Також відповідно до пп. 2 п. 12 Типової форми контракту з керівником державного, комунального закладу охорони здоров’я, що діє в організаційно-правовій формі казенного або комунального некомерційного підприємства (затвердженої Постановою КМУ від 21.08.2019 р. №792) орган управління майном у разі відсутності керівника вирішує питання щодо покладення виконання його обов’язків на іншого працівника КНП. Це положення буде дійсним, якщо буде внесене безпосередньо до чинного контракту з генеральним директором КНП.
Оздоровчі — обов’язкові, як і зарплата
Чи можуть відмовити у виплаті оздоровчих, посилаючись на те, що заклад не має «зайвих» коштів?
— Згідно з абз. 4 п. 2 Постанови Кабінету Міністрів України «Питання оплати праці працівників установ, закладів та організацій окремих галузей бюджетної сфери» від 11.05.2011 р. №524 медичним і фармацевтичним працівникам державних та комунальних закладів (установ) виплачується допомога на оздоровлення в розмірі посадового окладу під час надання основної щорічної відпустки. Ця норма самодостатня для правозастосування та не потребує додаткового регулювання. Тобто в наказі про надання щорічної відпустки вказаним категоріям працівників роботодавець має зробити припис про нарахування та виплату зазначеної допомоги.
Згідно з п. 2.3.3. Інструкції зі статистики заробітної плати (затверджена наказом Держкомстату України від 13.01.2004 р. №5) матеріальна допомога на оздоровлення, яка встановлена всім або більшості працівників, є складовою додаткової заробітної плати. Якщо з якихось причин роботодавець її не виплатив одночасно з наданням щорічної основної відпустки, він щонайменше зобов’язаний виплатити її в майбутньому. Інакше працівник має право звернутися до суду без обмеження в часі (ч. 2 ст. 233 КЗпП), судовий збір за таку вимогу не стягується. Однак, якщо працівник звільняється та не скористався щорічною основною відпусткою, виплата компенсації за неї не дає права на допомогу на оздоровлення в порядку Постанови Кабміну №524.
Щодо того, хто має право на оздоровчі. Питання оплати праці в КНП регулюють укладені в них колективні договори, тож закріплення права на матеріальну допомогу на оздоровлення — компетенція сторін КНП та зборів (конференції) трудового колективу.
Якщо в колдоговір внесено положення про право працівників на матеріальну допомогу на оздоровлення та визначено її розмір, то воно є обов’язковим до виконання роботодавцем.
Тож працівники мають право вимагати відповідних виплат навіть у разі недостатності коштів.
Якщо працівника замінити ніким
Чи має право керівник закладу відмовити у відпустці, якщо фахівця ніким замінити? Наприклад, дитячий хірург не може піти у відпустку, бо його не дозволяють замінити дорослим хірургом. Що робити в такому випадку?
— На практиці відмовити працівнику в наданні відпустки можуть, але не всі такі відмови законні.
Так, ст. 11 Закону встановлює, що щорічна відпустка за ініціативою роботодавця, як виняток, може бути перенесена на інший період тільки за письмовою згодою працівника та за погодженням із виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником) або іншим органом, уповноваженим трудовим колективом на представництво. І лише тоді, коли надання щорічної відпустки в раніше обумовлений період може несприятливо позначитися на роботі підприємства, та за умови, що частина відпустки тривалістю не менше 24 календарних днів буде використана в цьому робочому році.
У разі перенесення щорічної відпустки новий термін її надання встановлюють за згодою між працівником і роботодавцем. Однак такі перенесення не можуть бути нескінченні.
Тому Закон забороняє ненадання щорічних відпусток повної тривалості протягом двох років поспіль, а також упродовж робочого року працівникам, які мають право на щорічні додаткові відпустки за роботу зі шкідливими і важкими умовами чи з особливим характером праці. Посади лікарів віднесені до тих, робота на яких дає право на щорічну додаткову відпустку за особливий характер праці (п. 131 розділу XVII Списку виробництв, робіт, професій і посад працівників, робота яких пов’язана з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням або виконується в особливих природних географічних і геологічних умовах та умовах підвищеного ризику для здоров’я, що дає право на щорічну додаткову відпустку за особливий характер праці (додаток 2 до Постанови Уряду від 17.11.1997 р. №1290 у редакції Постанови КМУ від 13.05.2003 р. №679).
Також Закон (ч. 13 ст. 10) закріплює невичерпний перелік випадків, коли щорічні відпустки мають бути надані за бажанням працівника в зручний для нього час, а саме:
- особам віком до вісімнадцяти років;
- особам з інвалідністю;
- жінкам перед відпусткою у зв’язку з вагітністю та пологами або після неї;
- жінкам, які мають двох і більше дітей віком до 15 років або дитину з інвалідністю;
- одиноким матерям (батькам), які виховують дитину без батька (матері); опікунам, піклувальникам або іншим самотнім особам, які фактично виховують одну дитину або більше віком до 15 років за відсутності батьків;
- дружинам (чоловікам) військовослужбовців;
- ветеранам праці та особам, які мають особливі трудові заслуги перед Батьківщиною;
- ветеранам війни, особам, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною, а також особам, на яких поширюється чинність Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»;
- батькам-вихователям у дитячих будинках сімейного типу;
- в інших випадках, передбачених законодавством, колективним або трудовим договором.
Тож, коли лікарю незаконно відмовляють у наданні щорічної відпустки, таку відмову можна оскаржити в комісії по трудовим спорам або в суді.
Однак під час ухвалення такого рішення працівнику варто визначитися, що саме він бажає отримати за наслідком розгляду трудового спору з огляду на складно прогнозовану тривалість останнього.
Чи можуть за час відпустки перевести працівника на іншу посаду чи в інше відділення?
— Відповідно до ст. 74 КЗпП на період щорічної (основної та додаткових) відпустки зберігаються місце роботи (посада) і заробітна плата. Тому переведення на іншу посаду можливе за згодою працівника і не раніше закінчення його відпустки.
