Психічне здоров’я українців давно викликає занепокоєння спеціалістів. Причина не в особливостях національної ментальності, а в нашому неординарному повсякденні. Військові дії на Сході, фінансово-економічна нестабільність, що посилилася через пандемію COVID-19, вже стали буденністю. Захищати ж свою психіку від цього шаленого і на додачу, перманентного стресу вміють не всі.
9 липня 2020 в Українському Домі в Києві відбувся пресбрифінг з нагоди старту проєкту «Психічне здоров’я для України» (Mental Health for Ukraine – MH4U), який реалізується за підтримки Швейцарії, що надається через Швейцарську агенцію розвитку та співробітництва (SDC).
Цифри і факти про психічне здоров’я українців
- 75% мешканців України з поширеними розладами психічного здоров’я не знають як отримати допомогу та не мають доступу до відповідних служб і фахівців ( «Психічне здоров’я на перехідному етапі», Міжнародний медичний корпус 2018 р.).
- Поширеність депресій в Україні вища, ніж в інших Європейських країнах (WHO 2017/ Depresssion and Other Common Mental Disorders: global health estimates).
- Україна входить до десятки країн світу з найвищими показниками самогубств – від 24 до 32 випадків на 100 тис. населення, які пов’язують з проблемами психічного здоров’я (ВООЗ 2018р.).
- У зоні конфлікту на Сході України 25,9% населення страждають на депресії, тривогу, посттравматичний стресовий розлад, а також надмірно вживають алкоголь («Психічне здоров’я у Донецькій та Луганській областях- 2818», Київський міжнародний інститут соціології 2019 р.).
- У українських військових, які брали безпосередню участь у збройних зіткненнях, симптоми посттравматичного стресового розладу діагностують у 20,6%, тривогу – у33.3% і депресію – у 22, 7% («Український вісник психоневрології», автори О.Чабан та В.Безшейко).
- Понад 8 мільйонів українців потребують ефективних послуг у сфері психічного здоров’я, але не отримують їх (Аналітично-статистичний довідник «Психічне здоров’я населення України 2013-2015 рр.», 2016 р.).
Отже, 4-річний проєкт, головною метою якого є покращення якості і доступності допомоги та психологічної підтримки людям з психічними розладами, безумовно, дуже на часі.
Реформування системи психічного здоров’я поки не вирішило проблем, а лише додало
За словами Ірини Садов’як, першої заступниці міністра охорони здоров’я України, даний проєкт сприятиме втіленню необхідних заходів, що передбачені в «Концепції розвитку охорони психічного здоров’я в Україні на період до 2030 року», прийнятій 2017 року. Наразі Міністерство охорони здоров’я працює над тим, аби була затверджена постанова Кабміну, яка дасть змогу реалізувати цю Концепцію.
В Україні поки запрацював один з компонентів реформи системи охорони здоров’я – фінансування медичних послуг, проте досягнутий ефект виявився з точність до навпаки. «Тарифи на послуги в цій галузі, які планувалося застосовувати з 1 квітні ц.р., були абсолютно невиправданими. Напевне при їх формуванні не використали підходи, закладені до Концепції. В результаті багато психіатричних лікарень «провисли», не отримавши фінансування. Від реформування служби ніхто не відмовляється, натомість установи отримають можливість належним чином підготуватися до змін. 19 червня 2020 року Кабінетом міністрів України була прийнята постанова №513 (Про внесення змін до Порядку реалізації програми державних гарантій медичного обслуговування населення у 2020 році, – прим.ред.), яка дасть можливість до кінця поточного року забезпечити фінансування психіатричної служби (йдеться про 56 психіатричних лікарень), а тим часом розробити план розвитку, аби вже у 2021 році увійти в реформу і стратегічно, як передбачає Концепція, і морально, і у будь-якому іншому сенсі. Тож, психіатричні лікарні мають розробити свій план розвитку з урахуванням Концепції», – повідомила заступниця міністра. Вона також наголосила, що загалом система психіатричної допомоги в Україні у майбутньому має перейти від надання стаціонарного лікування до амбулаторного. Адже приблизно 5% пацієнтів, які перебувають в психіатричних лікарнях нині, насправді потребують соціальної допомоги, а не стаціонарного лікування. Саме тому план дій, який розробляє наразі МОЗ, передбачає міжгалузеву співпрацю – залучення Мінсоцполітики, інших міністерств, відомств, а також місцевих громад. Бо саме надання послуг громадами на місцях наближає послугу до того, хто її потребує, відповідно робить її якіснішою.
Чому проєкт MH4U на часі?
Сьогодні у світі 500 мільйонів людей мають проблеми з психічним здоров’ям, зауважив Петро Ільків, представник Посольства Швейцарії в Україні. Тож, надзвичайно важливо, щоби лікування було доступним. Але, у той самий час дві третини пацієнтів з такими проблемами не звертаються по допомогу. Причини різні : від нерозуміння і недостатньої поінформованості до певної стигматизації тематики ментального здоров’я. На глобальному рівні для вирішення цієї проблеми ВООЗ закликає допомагати таким людям в громаді, адже відділення великих закладів охорони здоров’я часто – не найкраще місце для таких хворих. Перебуваючи в звичних умовах і отримуючи допомогу з різних джерел – від соціальних інституцій чи навчальних закладів в рамках інклюзивної освіти – такі особи демонструють значно кращі результати лікування і скоріше повертаються до активного життя. Поведінкові і психічні розлади сьогодні успішно лікуються. Але для того, щоби по таку допомогу зверталися, вона, по-перше, повинна бути доступною, а, по-друге, люди мають усвідомлювати свої проблеми. На жаль, не всюди для цього є належні умови. 40% країн світу не мають жодних політик чи стратегій щодо психічного здоров’я нації, 30% держав цю галузь не розвивають, а 25% навіть не створили законодавчої бази в цій сфері!
В Україні, попри те, що законодавство (хоч і застаріле) в цій царині є, фінансується вона недостатньо – 90% коштів, що виділяється на психіатричну допомогу, витрачається на стаціонарне лікування, а громадські проєкти залишаються поза увагою держави. «Психічне здоров’я має безпосередній вплив на розвиток країни в цілому, адже розлади цієї сфери призводять до втрати працездатності і стають проблемою не лише особи, яку він уразив. Тож, маємо допомагати один одному», – підкреслює Петро Ільків, координатор проєктів з боку Посольства Швейцарії в Україні, та повідомляє, що вже підписані договори на 4 роки, але ця ініціатива підтримуватиметься і надалі – до 10 років. Адже часто, досягнення поставленої мети вимагає більше часу, ніж планується.
Допомога при розладах психічного здоров’я за світовими стандартами
Нині на обліку в українській психіатричній службі зареєстровано 1,6 мільйона осіб, які отримують необхідну допомогу у зв’язку із різними психічними розладами і захворюваннями. З них 300 тисяч знаходяться на лікуванні у стаціонарних відділеннях психіатричних лікарень, а ще 6,4 мільйони людей з психічними розладами різного ступеню складності (м’які, помірні форми) залишаються поза увагою системи.
«Уявімо, що я проживаю в Україні і зіткнувся з проблемою безсоння, яким страждаю вже кілька тижнів. Я почуваюся пригніченим, дратівливим, не маю сил на те, щоби працювати, спілкуватися з друзями тощо. Які у мене є варіанти? Зараз – не надто райдужні. А у майбутньому, коли проєкт досягне своїх цілей, я звернуся до свого сімейного лікаря, який пройшов відповідне навчання, отже вміє розпізнавати і коригувати різноманітні розлади психічного здоров’я. Він призначить лікування або спрямує мене до психолога, який також працює на рівні моєї громади і здійснює консультування людей, які потрапили у подібну ситуацію.
Якщо виникнуть проблеми з родиною, роботою тощо, то є (буде у майбутньому) соціальний працівник, котрий також може надати відповідну допомогу: пораду стосовно фінансів, юридичних аспектів або питань працевлаштування, бо він також пройшов відповідне навчання.
Коли ж стан людини не покращується протягом кількох місяців, тоді вона самостійно або за направленням сімейного лікаря має звернутися до психіатра, який, можливо, прийме рішення про кількаденну госпіталізацію.
При правильно підібраній медикаментозній терапії хворий повинен продовжувати лікування вдома, але не припиняти зустрічей із психологом/сімейним лікарем/соціальним працівником. Ідеально, аби ці спеціалісти працювали під одним дахом у центрі психічного здоров’я. Таким чином, кожна громада матиме конкретну процедуру (маршрут пацієнта) що робити для людини, яка стикається з певною проблемою у сфері психічного здоров’я.
Звичайно, при цьому, національний уряд має встановити певні стандарти, аби спеціалісти, що надають таку допомогу, були забезпечені якісним навчанням, а люди отримували послугу гарантованої якості, – наголошує Гайко Кьоніґштайн, лідер проєкту MH4U. – Наразі в Україні все не так, але із проєктом MH4U країна розпочинає рух у потрібному напрямку».
Тетяна Стасенко, «ВЗ»
