Юрій Вороненко: Наш заклад давно вийшов за межі післядипломної освіти

Переформатування відомих закладів післядипломної освіти та їх об’єднання з іншими спричинили шквал дискусій. Національному університету охорони здоров’я України імені П. Л. Шупика вдалося зберегти свою автономність, але статус закладу змінено. Чи залишиться він оригінальним у своєму роді й конкурентоспроможним у новому середовищі?

Причина змін – в нестачі коштів чи в амбітних планах?

ВЗ Зміна типу закладу була вимушеним заходом у зв’язку з останніми реформами післядипломної освіти та скороченням її фінансування, чи такі плани виношувалися раніше?

Юрій ВОРОНЕНКО, ректор Національного університету охорони здоров’я України імені П. Л. Шупика, академік НАМН України, професор

– Одразу зауважу, що змінено не тільки тип і назву закладу, а й затверджено новий статут університету. У ньому зазначено, що нині це заклад вищої, а не післядипломної освіти, як було раніше. Існує декілька причини таких змін. По-перше, наш заклад давно вийшов за межі виключно післядипломної освіти. Згідно з отриманою ліцензією, у ньому проводиться освітня діяльність на другому (магістерському), третьому (освітньо-науковому) та науковому рівнях вищої освіти – готуємо магістрів, докторів філософії та докторів наук. Також заклад здійснює потужну наукову, науково-технічну, інноваційну та методичну діяльність. Тобто університет працює згідно з вимогами до закладу вищої освіти і повністю відповідає цій дефініції, визначеній у ч. 7 ст. 1 Закону України «Про вищу освіту». Водночас і нинішня назва «університет» цілком відповідає вимогам, визначеним у ч. 1 ст. 28 згаданого закону. Тож і юридичні позиції, і кадровий потенціал, і обсяги роботи, освітня, наукова, міжнародна та клінічна діяльність НМАПО імені П. Л. Шупика дали підставу стверджувати, що вже на кінець 2020 року академія де факто стала університетським закладом. Відтак виникла необхідність лише юридично утвердити цей статус-кво. По-друге, зміна типу та виду закладу і його перейменування дійсно відповідає вимогам сьогодення у руслі реформи медичної освіти в цілому, а також стратегії розвитку нашого університету зокрема. Сучасний освітній заклад має бути дуже динамічним, глобалізованим, гнучким у плані освітніх програм, технологій, суб’єктів навчання, забезпечення більш тісного зв’язку між додипломною, післядипломною і подовженою протягом всього професійного життя медика освітою. Поєднати все це в рамках академії післядипломної освіти складно. Тому наприкінці 2020 року ми й прийняли нову стратегію розвитку нашого закладу і перетворення його на університет. Міністр охорони здоров’я України Максим Степанов повністю підтримав і всіляко сприяв реалізації нашої ініціативи.

Перезавантаження замість об’єднання

ВЗ Чи надходили пропозиції об’єднати НМАПО з іншим університетом?

– Таких пропозицій не було і не могло бути. Адже тим, хто приймає подібні рішення, добре відомі масштаби і обсяги роботи нашого закладу, його потужність, порівнянну з найбільшими університетами країни, особливі функції і успішні результати діяльності на ринках освітніх послуг України і зарубіжжя. Тож усі розуміють, що наш заклад є самодостатнім і гідним автономного шляху розвитку, особливо в умовах зростаючого дефіциту в медичних і фармацевтичних кадрах.

Принагідно зазначу, що у 2020 році фінансові втрати закладу при плануванні Кабміном та МОЗ України переходу на так зване «капітаційне» фінансування підвищення кваліфікації лікарів (яке так і не відбулося) зовсім не вплинули на наші ініціативи щодо змін. Тому хочу заспокоїти тих, хто занепокоєний подальшою долею післядипломної освіти та підвищення кваліфікації лікарів і провізорів. Згадані зміни аж ніяк не призведуть до втрати закладом функцій післядипломної освіти і БПР, які вже давно передбачені законодавством для університетів. Вони лише сприятимуть розвитку вітчизняної вищої медичної освіти й зростанню її якості.

Університетській науці не вистачає фінансування

ВЗ Як живеться закладу сьогодні, чи вистачає коштів на діяльність і розвиток?

– Закладу живеться так, як і більшості університетів в Україні. На відомі всім економічні негаразди вищої школи (зокрема, мізерне фінансування університетської науки), наклалися виклики пандемії COVID-19, а також досі невирішені на законодавчому рівні проблеми стосунків клінічних кафедр та їхніх баз у закладах охорони здоров’я. Коштів на діяльність і розвиток тими темпами, якими хотілося б, звісно, не вистачає. Університетській науці сьогодні потрібне достатнє фінансування на сучасне наукове обладнання та реактиви. Потрібні кошти на тривалі фундаментальні дослідження, а не лише на короткострокові прикладні. Хотілося б, аби персонал науково-дослідних центрів і лабораторій не примушували звільнятися в кінці кожного року, коли вичерпується річне фінансування, адже це негативно впливає на процес тривалих досліджень, навіть тих, які мусять вести аспіранти протягом чотирьох років їх навчання. Кошти вирішують якщо не все, то дуже багато. Як приклад – ми впровадили таку освітню інновацію,  як симуляційне навчання (створено центр симуляційних методів навчання, подібних якому в Україні небагато). Однак аби зробити досконалу симуляційну операційну зі всіма приладами, підключеними до манекенів та до комп’ютерів зі спеціальним програмним забезпеченням, із підведенням кисню, води, освітлення тощо, треба інвестувати мінімум декілька десятків мільйонів гривень. У перспективі ж – для забезпечення необхідної якості підготовки лікаря – це потребує фінансування державою за окремою бюджетною програмою, але наразі фінансуємо наш центр самі.

Однак все це плинне. У столітній історії нашого закладу були й складніші часи. Переконаний, що динамічний розвиток університету продовжиться.

ВЗ На чому базується такий оптимізм?

– Передусім на показниках нашої діяльності у непростих реаліях українського сьогодення. Аби не бути голослівним, наведу лише кілька прикладів. Щороку у нас вчиться близько 30 тисяч лікарів і провізорів. Діє потужна аспірантура – кожен четвертий аспірант системи МОЗ виходить з нашого закладу. Уже здійснюємо підготовку магістрів. У нас нині навчається 300 іноземних лікарів і 3 тисячі інтернів. Діє 79 кафедр, де працює 226 докторів та 363 кандидати наук, із яких 180 – професори та 241 – доценти. Завкафедрами та професорами є президенти 36 загальноукраїнських лікарських асоціацій, у т. ч. 6 академіків та 16 член-корів НАМН України, 32 заслужених діячі науки і техніки України, 39 лауреатів Державних премій України в галузі науки і техніки та освіти, 80 заслужених лікарів України, 16 заслужених працівників освіти, раціоналізаторів та винахідників, працівників охорони здоров’я та фармації України.

За останні п’ять років наші працівники отримали 258 патентів. Лише у 2019-2020 рр. опублікували 388 статей в журналах, які індексуються Scopus та Web of Science. І якщо у багатьох закладах індекс Хірша – в межах 1-5, то у нас на кінець 2020 року по базі Web of Science він становив 20, по Scopus – 31, а по Google Scholar – 107, за яким ми посідаємо 5 місце в Україні серед усіх наукових установ і закладів вищої освіти. Маємо потужне міжнародне визнання – наш заклад знаходиться в Magna Charta Universitatum, ORPHEUS, має 5 зірок EFQM, сертифікований міжнародною компанією DQS на відповідність ISO 9001:2015. Маємо угоди про співпрацю з 53 закордонними установами та організаціями, беремо участь у 46 міжнародних проєктах у сфері освіти і науки, співпрацюємо з десятками відомих закордонних університетів. А нинішні зміни посилять авторитет нашого закладу на міжнародній арені й мобільність суб’єктів навчання. Крім того, сподіваюся, що ці зміни сприятимуть зниженню ризиків фінансових секвестрів при збільшенні числа провайдерів освітніх послуг БПР у державі та трансформації системи атестації кадрів.

Оновлення відбуватиметься перманентно

ВЗ Які основні трансформації відбудуться в університеті і коли саме?

– Згідно зі Стратегією розвитку університету на 2021-2025 роки основною його освітньою діяльністю на середньострокову перспективу залишиться післядипломна освіта та БПР лікарів і провізорів, тобто, добре відомі напрями освітньої очної та дистанційної діяльності, які мають стабільний попит. За ними ми маємо найвищі рівні сертифікації міжнародними організаціями EFQM та DQS, а також вітчизняною організацією за стандартом ISO.

До такої ж освітньої діяльності належить і підготовка докторів філософії через аспірантуру та докторів наук через докторантуру, де ми також досягли значних результатів. Тож і надалі готуватимемо науково-педагогічні й наукові кадри для закладів, установ та організацій сфери охорони здоров’я.

Для нового покоління лікарів сучасна післядипломна освіта мусить бути змінена, вона має стати індивідуалізованою, з потужним використанням дистанційних технологій та інтернет-ресурсів. На перший план виходить не намагання опанувати велетенські обсяги інформації, за якими сьогодні і не варто гнатися, а знання методів швидкого пошуку необхідних даних та їх оцінки. Особливого значення набуло дуальне навчання: одночасно на кафедрі і в клініці. Крім досконалого оволодіння своєю спеціальністю, лікарю також варто опанувати інформаційні технології та основні немедичні компетенції (психолога, соціолога, менеджера, маркетолога, навіть економіста та юриста). Тобто післядипломна освіта і БПР лікарів має ще дуже багато напрямів для розвитку, відповідно, перед університетом постає чимало нових завдань.

Однак, для розвитку освітньої діяльності на цих напрямах не потрібні якісь радикальні й одночасні трансформації в університеті. Проводитиметься повсякдення робота щодо вдосконалення структури і функцій різних підрозділів, яку ми власне й робимо постійно. Наприклад, протягом останніх двох років впровадження підготовки магістрів продиктувало необхідність створення відділу магістратури. Розвиток системи внутрішнього контролю якості й аудиту призвело до організації спеціального підрозділу забезпечення якості. Для інтенсифікації роботи зі стейкхолдерами і забезпечення відкритості діяльності університету було утворено відділ комунікацій. Тож оновлення відбуватиметься перманентно й щороку. До речі, ми завжди проводимо такі трансформації лише в межах існуючих у закладі посад.

Як утримати баланс?

ВЗ Якою буде структура оновленого закладу? Чи буде утворено окремий інститут післядипломної освіти або переформатовано кафедри?

– А який сенс утворювати окремий підрозділ післядипломної освіти у структурі університету, якщо три існуючі навчально-наукові інститути, п’ять факультетів і всі кафедри займаються післядипломною освітою і БПР лікарів?

Щодо кафедр, ми також використали існуючі можливості, посиливши їх за деякими напрямками. Наприклад, у минулому році почали підготовку магістрів із публічного управління й адміністрування – завдяки створенню відповідної кафедри, посиливши її кадрово. Тобто запросили на роботу докторів наук, фахівців із публічного управління та адміністрування. Натомість початок підготовки магістрів фармації став можливим на існуючих чотирьох фармацевтичних кафедрах.

Переформатування та створення нових інститутів, факультетів, кафедр чи відділів можливе у середньостроковій перспективі, якщо виникне потреба у розширенні підготовки магістрів для сфери охорони здоров’я та відповідне матеріально-технічне забезпечення.

Складова БПР залишиться незмінною

ВЗ Наскільки скоротиться складова БПР у діяльності закладу і які зміни плануєте у форматі навчання чи його змісті?

– Я вважаю, що в цілому (у кількісному вимірі) ця складова надалі суттєво не зміниться і становитиме приблизно 20 тисяч фахівців на рік. Підсумки першого кварталу 2021 року вже свідчать про те, що обсяги навчання лікарів на різних формах БПР у нас, навіть в умовах карантину, не знижуються. Нікуди не зникне й потреба лікарів у стажуванні та отриманні нових спеціалізацій на відповідних навчальних циклах.

Натомість форми БПР зміняться – вони  вже трансформуються. Відповідно намагаємося йти в ногу з потребами ринку. Для цього щороку запроваджуємо сотні (!) нових навчальних планів і програм різних форм продовженого навчання. Кожен бажаючий може переконатися в цьому, відвідавши сайт університету. Так само онлайн можна зареєструватися на навчання. Нині стрімко прогресують неформальна та інформальна освіта, які потрібні лікарям не тільки для отримання необхідних атестаційних балів, а й передусім для розширення навичок із застосуванням сучасних технологій.

На зміну обов’язковим ПАЦ та тривалим циклам ТУ прийшли сучасні форми навчання: майстер-класи, симуляційні тренінги, тематичні школи, семінари та навчальні круглі столи, одно-двотижневі монотематичні цикли вдосконалення, у тому числі за допомогою дистанційних цифрових технологій. З’явилася можливість навчатися на інтернет-ресурсах, вебінарах, під час різних телемостів та науково-практичних конференцій, які ми щороку проводимо десятками.

Додипломне навчання – на перспективу

ВЗ Викладач студента й лікаря повинен мати різні рівні підготовки. Чи з огляду на це зміниться склад науково – педагогічних кадрів вашого закладу?

– З  власного досвіду також знаю: вчити ще студента і вже лікаря – різні речі. Із лікарями, особливо з тими, хто вже має достатній стаж роботи, працювати набагато складніше, але й цікавіше. У нас практично всі науково-педагогічні працівники мають досвід роботи з лікарським контингентом. Тож якщо виникне нагода залучати їх до викладацької роботи зі студентами, проблем змістовного характеру не виникне. Безперечно, виникатимуть певні нюанси для корекції методики викладання, ведення документації, але то не становитиме труднощів. Проблеми з кадрами виникнуть, якщо без необхідної підготовки та навчально-методичного забезпечення проведення занять розгорнути діяльність нових кафедр загальнонаукового напряму. Зокрема, йдеться про кафедри, які працюють зі студентами початкових курсів при опануванні освітнього рівня «магістр» із галузей знань «Охорона здоров’я», «Біологія» тощо. Але у найближчій перспективі ми цього не плануємо.

ВЗ Чим тоді заповните додипломну складову діяльності університету, яких фахівців готуватимете?

– Можливість так званої додипломної підготовки в повному обсязі ми розглядаємо у середньо- або, радше, у довгостроковій перспективі. Завдяки потужному науково-педагогічному кадровому потенціалу університет міг би готувати не лише лікарів, а й провізорів, управлінців, фахівців окремих біологічних спеціальностей для сфери охорони здоров’я. Якщо це, звичайно, буде потрібно державі чи ринку, а також коли ми матимемо відповідну матеріально-технічну базу і кадри для викладання загальнонаукових дисциплін на початкових курсах,  які передбачаються освітніми стандартами. Поки що таких матеріальних і кадрових ресурсів у нас у повному обсязі немає.

Натомість немає жодних перешкод до викладання профільних клінічних і фармацевтичних дисциплін студентам, починаючи з третього курсу. Тож підготовку магістрів на базі попередньої освіти рівня «молодший спеціаліст» чи «бакалавр» ми можемо розвивати вже зараз. Власне, ми вже його розпочали (на платній основі). Зокрема, з минулого року навчаємо магістрів зі спеціальності «Фармація, промислова фармація» на основі раніше здобутого освітнього рівня «бакалавр». А також зі спеціальності «Публічне управління та адміністрування» – на основі попередньої повної вищої освіти.

Конкурентоспроможність – в ексклюзивності послуг

ВЗ Сьогодні на освітньому ринку й без того потужна конкуренція (медиків навчають не тільки в медичних вишах). Вас це не турбує?

– Так, тільки в Києві – чотири медичні університети, але із них лише наш має власну оригінальну освітню спрямованість: післядипломна медична освіта та БПР. Нашими орієнтирами є якісна інтернатура, друга вища освіта, спеціалізація, стажування після тривалої перерви у професійній діяльності, потужна аспірантура, яка має велику лабораторно-діагностичну базу в інститутах НАМН України та центральних багатопрофільних державних і недержавних клініках, де розташовані кафедри, різноманітні форми дистанційного навчання, неформальної та інформальної освіти.

Перелік і тематика освітніх пропозицій, які ми виносимо на ринок, значною мірою скорильована профільними лікарськими асоціаціями – відповідно до реальних потреб. Цей перелік ми подаємо й до МОЗ як оригінальну пропозицію –  для часткового державного фінансування. У нинішньому й наступному роках ми суттєво не змінюємо напрями освітньої діяльності, адже вони відповідають нагальним потребам ринку. Тому питання конкуренції у післядипломній освіті та БПР нас не дуже турбують. У ринковій «ніші» додипломної освіти ми також цілком готові до конкуренції, адже перелік наших освітніх послуг досить вузький (таких немає в інших університетах), вони надаються висококваліфікованими фахівцями у відомих клініках.

Світлана ТЕРНОВА, «ВЗ»

Читайте також: «Легкі» бали закінчилися: нові вимоги до БПР та атестації лікарів.