З такими друзями й ворогів не треба

Доступно на русском

Народний депутат, Голова Комітету Верховної Ради України з питань охорони здоров’я Ольга Богомолець уже не перший рік старанно вдає такого собі Робін Гуда, що йде на страшенні жертви, аби перекрити кисень медичним олігархам і «багатіям» фармацевтичного ринку. Адже абсолютна більшість із них — керівники мафіозних кланів та знавці корупційних схем.

У своєму останньому гучному інтерв’ю «Главкому» вона заявила, що передусім гальмує реформи в медичній галузі «вузьке коло із 10 осіб, медичних магнатів, що підім’яли під себе всі схеми, тендери і золоті жили фармацевтичного й лікувального ринків». Ця та інші заяви Ольги Вадимівни викликають здивування, оскільки лунають з уст власниці замку та комерційної клініки в центрі столиці.

Минулого року журнал «Фокус» поставив Ольгу Вадимівну на 5-е місце в рейтингу найвпливовіших жінок України. У цьому ж році редакція «Фокусу» спустила її аж на 15-у сходинку, проте на особистому сайті Ольги Богомолець (до речі, мало хто із депутатів має таке доволі солідне інтернет-представництво) цю інформацію розмістили. А чого соромитися — усе одно впливовість є, та й хто пам’ятає, що там писали минулого року. Але в її образ депутата-безсрібника, що пішла в політику, як на послух, мало віриться.

Скажи мені, хто твій помічник

На XXIV Міжнародній виставці «Охорона здоров’я 2015», що відбулася в Києві 29 вересня — 1 жовтня, Голова Комітету Верховної Ради України з питань охорони здоров’я Ольга Богомолець позувала фотографам на тлі стенду Миколи Шпаковського, де рекламувалися «медичний футбол» і «послуги міжнародного медичного туризму» під маркою «Укрмедстар». Думаєте, випадково?

Повідомлення про те, що нардеп Ольга Богомолець взяла собі в помічники Миколу Шпаковського, більше відомого у спортивних, аніж у медичних колах, було розміщене на її cторінці у Facebook 4 серпня 2015 р.

Інформація супроводжувалася цікавою припискою: депутат, мовляв, знайшла собі помічника за конкурсним відбором. Микола Шпаковський, за словами Богомолець, працював науковим співробітником Українського інституту стратегічних досліджень, а потім краще за інших впорався з усіма конкурсними завданнями і переміг — як у футболі. А в ньому Микола Шпаковський справжній знавець, адже йому доручили очолити футбольну збірну лікарів. А от у лікарню на роботу не взяли. «Гарно навчаючись й отримавши сертифікат лікаря-хірурга в НМУ, я не зміг влаштуватися на роботу, — вказує він в одному з інтерв’ю. — Не було бажання давати величезний хабар за можливість працевлаштування».

І він пішов іншим шляхом: став співзасновником ТОВ «Укрмедстар» — компанії, що пропонує найширший спектр послуг з лікування українців у вітчизняних комерційних клініках та за кордоном. Звичайно ж, ці послуги — для еліти. Звісно ж, за великі гроші та із забезпеченням повного юридичного супроводу.

Також на його ім’я зареєстрована фірма «Кейфармгруп». Згідно зі статутом, вона має право займатися навіть оптовою торгівлею фармацевтичними товарами, причому це — основний напрямок діяльності. Що ж, медичний туризм і торгівля ліками — два ключові, з точки зору доходності медичного бізнесу, напрямки діяльності. Це заявка на вихід у вищу лігу тендерно-мафіозних, як характеризує їх О. Богомолець, змагань. Тож, можливо, саме створення цих фірм (у травні нинішнього року) й було конкурсним завданням найкращого і найталановитішого помічника нардепа? З такими ринковими апетитами вже не обійтися без «лобіювання власних інтересів у медицині», проти чого популістськи виступає Голова Комітету ВР з питань охорони здоров’я. Тут уже стануть в пригоді й навички з «відтискання» своєї частки на ринку, й зв’язки з «підступними рішалами», а М. Шпаковський в особі О. Богомолець, звісно ж, знайде потужну владну підтримку чи, якщо хочете, — «кришу».

Закон суворий, але це закон

Розглядаючи КВЕДи новостворених фірм, ми побачили ще одне знайоме ім’я: співзасновником фірм «Укрмедстар» і «Кейфармгруп» виступає Наталя Лісневська. Свою «медичну» кар’єру Наталя Олександрівна, яка була викладачем Інституту повітряного і космічного права Національного авіаційного університету, розпочала з посади заступника Міністра охорони здоров’я Олега Мусія. Інтернет-видання «Обозреватель» пояснює стрімкий кар’єрний ріст… добрими стосунками «космічного юриста» з представниками тієї самої, якщо говорити мовою О. Богомолець, «фарммафії», а саме з Філею Жебрівською (власницею заводу «Фармак») і відомим «тендерним генієм» Петром Багрієм. Слово за Лісневську замовив брат Філі Іванівни — Павло Жебрівський (видатний «нунсівець» часів Віктора Ющенка). На передостанніх виборах до Київради Наталя Олександрівна балотувалася в депутати від карликової партії П. Жебрівського «Собор». В Міністерстві саме Лісневській були підпорядковані ключові для системи закупівель структурні підрозділи. Це зокрема юридичне управління, що відповідало за узгодження тендерних процедур, документацію конкурсних торгів і договори закупівлі. Тодішнє керівництво МОЗ не знищило старих корупційних схем «злочинної влади» — воно звинуватило керівництво держави в нестачі лікарських засобів у зоні АТО й запропонувало «єдиний можливий спосіб виходу із ситуації — скасування процедури тендерів».

«Ми зможемо побороти фармацевтичну банду!» — вигукувала Н. Лісневська. А експерти галузі справедливо заявляли, що саме «ліки без тендерів» — це чудовий спосіб влаштувати закупівлі «тільки для своїх», що призведе до розгулу корупційних схем.

Жодних пояснень щодо причин зриву тендерної кампанії 2014 р. окрім гучних заяв про спротив безіменної «фармацевтичної банди» громадськість так і не почула. Некомпетентність, зірвані держзакупівлі та відсутність результатів реформ стали приводом для усунення з посади Міністра Олега Мусія на початку жовтня 2014 р. Наталя Лісневська ж примудрилась досидіти на міністерській зарплатні до березня 2015 р., після чого була звільнена «за власним бажанням».

Дружба змії та черепахи

Але якщо Лісневська перепрофілювалася на бізнесвумен, то її колишній начальник пішов у велику політику. І тут шляхи Ольги Богомолець та Олега Мусія перетнулися. Утім, далеко не вперше. Колискою їх високих стосунків став Майдан. Обом політична путівка була виписана Революцією Гідності, під час якої вони займалися організацією медичної допомоги. Хоча і Мусій, і Богомолець — герої «штабного рівня»: особисто поранених з-під куль не витягали, операцій з ризиком втратити робоче місце не проводили, а виступали звичайними фінансовими розпорядниками медичної допомоги, яка надходила з різних джерел. Мусій очолював аптечно-санітарний пункт, Богомолець опікувалася більш високотехнологічними службами «польових госпіталів», де, за її словами, застосовувалися навіть методи дистанційної кардіодіагностики.

Щоправда, одразу після перемоги посипалися всілякі обвинувачення з приводу крадіжок лікарських засобів й апаратури, а також можливостей «польових госпіталів», які подеколи перебільшувалися для суто політичного піару… Утім, сенсу піднімати ці «революційні справи» немає: навіть у разі встановлення фактів шахрайства відповідь буде одна — усе це наклеп, інспірований недобитками злочинного режиму. Адже документальні свідчення революційної медичної діяльності Мусія бачили всі, хто мандрував коридорами МОЗ часів його правління: тільки-но зайнявши крісло Міністра, Олег Степанович розпорядився прикрасити стіни Міністерства власними світлинами, на яких він виконує свою почесну місію на барикадах.

Мине ще рік, і Мусій продовжить свій «фотомодельний бізнес» — стане «торговою маркою» нової політичної сили «Народний контроль», що напередодні останніх виборів обвішала лайтбоксами з портретом Мусія увесь Київ. Однак партія «Громадський рух «Народний контроль» неабияк прорахувалася з образом «незламного революціонера» й з тріском провалилася на виборах у Київському регіоні.

У перервах між цими заняттями Олег Мусій виконував торпедуючу роль заступника Голови профільного Комітету. У цей період стосунки двох правдоборців зміцніли, ворожнеча перетворилася на плідну співпрацю, що дало змогу «порішати питання». Безпринципність Мусія стала в пригоді: саме він (звісно ж, на прохання Ольги Богомолець) брався готувати чи принаймні підписувати й висувати альтернативні законопроекти щодо реформи медгалузі. Мета? Дискредитувати команду Квіташвілі, який нізащо не погоджувався грати роль «хлопчика для биття» у «великої й жахливої» Голови Комітету Верховної Ради України з питань охорони здоров’я Ольги Богомолець.

Тож чи не на руку ця дискримінація певним колам фарммафії, чи не випадкове заморожування реформ? Чи, може, перед Мусієм й Богомолець постало ще якесь новітнє революційне завдання: не дарма ж в останньому інтерв’ю Ольга Вадимівна йде поступом Олега Степановича — різко критикує верхівку «БПП», міністерських чиновників і медичних олігархів.

Невже на часі розхитування країни для нової революційної ситуації? Чи просто королівство стало замалим і розгулятися з власним фармбізнесом ніде?

Богдан КОНОВАЛОВ, спеціально для «ВЗ»