Сучасна стоматологія займається не тільки лікуванням або видаленням зубів — коло її «інтересів» і можливостей набагато ширше. Про сучасні методи повернення пацієнтів до повноцінного життя говоримо сьогодні із завідувачем відділення щелепно-лицевої хірургії КУ «Запорізька лікарня екстреної та швидкої медичної допомоги», кандидатом медичних наук, доцентом кафедри стоматології ДЗ «Запорізька медична академія післядипломної освіти», Заслуженим лікарем України, володарем 13 патентів за винаходи та одним із розробників вітчизняних імплантатів системи VITAPLANT Олександром МОСЕЙКОМ.
ВЗ Стоматолог — не лише зубний лікар. Він також…
— …щелепно-лицевий хірург і якоюсь мірою отоларинголог. Ми ж працюємо з обличчям людини, тому повинні думати, як виглядатиме пацієнт після операції. Моє кредо при роботі з тканинами — не м’яти, не рвати, шити пошарово. Результат будь-якої нашої операції повинен виглядати естетично, тим більше, коли ми говоримо про обличчя.
ВЗ Які саме пацієнти лікуються у вашому відділенні?
— Наше відділення — унікальне для Запорізької області. Воно розраховане на 65 ліжок. Тож пацієнтів завжди багато. Вроджені аномалії, важкі травми, доброякісні та злоякісні пухлини обличчя — це не просто захворювання, вони можуть спотворити зовнішність людини.
І лікарі не тільки лікують, але практично заново створюють обличчя пацієнтів, проводячи унікальні операції. У нас оперуються за рік близько 30 дітей із вродженими вадами ущелини верхнього піднебіння і 10 — ущелини верхньої губи. Таким діткам доводиться у 6 місяців робити хейлоринопластику. Ці операції проводяться в два етапи: спочатку зшивається м’яке піднебіння, потім — тверде. Коли приїхали американські медики, вони не приховували подиву, тому що ми отримуємо в результаті так зване довге піднебіння, що дозволяє пацієнтові непогано розмовляти. Американські ж медики використовували застарілу методику. На щастя, в Україні ми можемо творити краще, прогресивніше та перспективніше, адже в Європі операції виконуються строго за протоколами. Але будемо відверті — однакових операцій не буває, треба враховувати рухливість тканини, кровопостачання тощо. Все це відчувається лише під час самої операції.
Тепер такі дітки оперуватимуться на базі КУ «Запорізька обласна клінічна дитяча лікарня», де створюється спеціалізоване стоматологічне відділення, для якого ректор нашого Запорізького державного медичного університету Юрій Колесник виділив дві стоматологічні установки. Ми розширюємося, формуємо базу, щоб наші студенти-стоматологи могли вчитися.
ВЗ А дорослі пацієнти з якими проблемами поступають у відділення?
— Основна поточна робота — травми й запальні захворювання. Нещодавно до нас потрапив пацієнт із величезною, як кулак, кістою шиї. Розрізали, прибрали кісту. Студенти, присутні на операції, дуже дивувалися: «Невже цим займаються стоматологи?»
ВЗ Ви першим у Запоріжжі почали робити пластичні операції — не тільки відновні, а й «операції краси»?
— Так, коли їх ніде не робили, всі оперувалися у нас у щелепно-лицевому відділенні — п’ять-шість осіб на рік.
ВЗ Розкажіть про унікальні операції з пластики вуха та носа.
— Ми робимо пластику вуха без внутрішніх швів. Такого ніхто не виконує. Розрізаємо шкіру за вухом, розсікаємо хрящі за методом Кручинського, але не зшиваємо їх, а викладаємо черепицеподібно і за допомогою ватних валиків із йодоформом та провізорних швів формуємо вушну раковину. Це дозволяє формувати дві ніжки протизавитка і сам протизавиток. До нас приїжджали хірурги з Дніпропетровська вчитися, зокрема, як робити так, щоб після пластики мочка вуха не провисала.
Пластикою носа ми не займалися, але життя змусило. Наш професор, засновник кафедри стоматології Ігор Бердюк захистив докторську дисертацію з пластики носа. Здавалося б, ми — стоматологи, а займаємося носами і вухами…
ВЗ Давайте детальніше зупинимося на вашій науковій розробці закриття дефектів нижньої губи після видалення ракової пухлини.
— Суть цієї операції в тому, щоб після оперативного втручання рідина з порожнини рота не витікала через нижню губу. В.П. Філатов запропонував шкіряне стебло для закриття дефекту нижньої губи. Недолік цього методу в тому, що в стеблі відсутні м’язи (тільки жирова клітковина та шкіра) та пришивався кінець до кінця — на жаль, рідина витікала з рота, як і до операції. Ми вирішили армувати філатовське стебло, але як? Спробували повернути один із кінців філатовського стебла на 180 градусів, перетнути стебло однією половинкою для формування присінка (рос. — преддверия) рота, а другою — покрити зверху. Між цими двома частинами утворюється рубцева тканина, яка армує створену нижню губу. Так, рубець практично в ротовій порожнині, з одного боку, — погано, а з іншого, як не крути, — корисно.
Про ці операції я доповідав на з’їзді щелепно-лицевих хірургів у Києві. Не чекав, але зал аплодував цій, по суті, простій вигадці.
Ще хочу похвалитися досягненнями фахівців нашого відділення, а саме методом відновлення гілки і тіла нижньої щелепи реберними аутотрансплантатами. Сенс цієї трансплантації в тому, що ми заготовляємо реберний аутотрансплантат із частиною реберного хряща від грудини. Один край ребра з хрящем кріпимо до суглобової ямки, кут щелепи формуємо V-подібним пропилом, а другий край фіксуємо до кісткової кукси щелепи. В результаті відбувається формування суглоба і рот відкривається в повному обсязі. При цьому цілісність кістки відновлена, прикус зубів не порушений, розсмоктування реберного аутотрансплантата не спостерігається, що підтверджується рентгенологічно.
ВЗ Якими ще унікальними розробками здивуєте?
— В галузі травматології ми започаткували інтраоральний остеосинтез та екстраоральний — титановими мініпластинами. Під моїм керівництвом та завдяки досвіду працівників відділення було видано посібник, де викладено всі ці та інші сучасні досягнення в лікуванні хворих із травмами лиця: «Невогнепальні ушкодження обличчя». Також розроблено пристрій для фіксації фрагментів щелепи порожнини рота (при наявності зубів) без наступного двощелепного шинування. Маю патент на розробку системи дентальних імплантатів, які дозволяють протезувати мостоподібними протезами без включення зубів під опору.
ВЗ У вас є учні?
— Всі співробітники щелепно-лицевого відділення — мої учні, я пишаюся тим, що свого часу мені пощастило бути учнем професора Ігоря Бердюка. До нас приїжджають клінічні ординатори з Грузії, один із них навіть залишився в нашому відділенні працювати. Моє кредо — допомагати робити перші кроки в хірургії, але не вимагати, щоб мої учні, коли стануть фахівцями, оперували саме так. Якщо можеш краще — похвально!
До того ж мене запросили читати лекції зі щелепно-лицевої хірургії на нещодавно відкритому при Запорізькому державному медичному університеті стоматологічному факультеті і я роблю це із задоволенням: студенти не тільки допитливі, але й наполегливо оволодівають професією, що, безсумнівно, тішить і дає надію на покращення стану справ у подальшому.
ВЗ Із якими проблемами доводиться стикатися?
— Професійний рівень наших фахівців щелепно-лицевої хірургії за європейськими мірками — високий. Однак рівень технічного забезпечення суттєво відстає через постійне недофінансування. А зараз, до того ж, глибока фінансово-економічна криза… Постійно доводиться вишукувати кошти на «латання дірок». Вимоги до медиків великі, а конкретної допомоги, м’яко кажучи, замало.
Олена ПЕТРЕНКО, власкор «ВЗ», м. Запоріжжя
