Захворювання кістково-м’язової системи значно поширені серед населення та потребують тривалого й дороговартісного лікування. Лише невелика частина необхідних препаратів закуповується державою. Натоміть держбюджет несе мільярдні збитки, утримуючи інвалідів, котрими стають неадекватно проліковані пацієнти. Наскільки виправдане таке витрачання коштів і як краще було б їх використати?
Багато знаємо, але мало що можемо застосувати
ВЗ Яка в цілому статистика захворювань кістково-м’язової системи в Україні?
ВЗ Чи є у вас при цьому можливість вивчати та впроваджувати нові методики лікування подібних захворювань?
— Ми — високоспеціалізований ревматологічний центр, єдиний у Запорізькій області, який намагається впроваджувати всі сучасні методики. Але технології, що сьогодні застосовуються в медицині, стають усе складнішими. Нещодавно ми побували в дослідницькому центрі в Дубліні, де тільки одного обладнання — на 3 млрд дол. І вони розробляють у кращому випадку 1-2 молекули діючої речовини на рік. Звідси і захмарні ціни на ліки. Хоча ми завжди в курсі всіх новинок, постійно вчимося, спілкуємося із закордонними колегами, та мало що можемо застосувати в лікуванні пацієнтів через брак коштів.
Призначення лікаря з Ізраїлю, США або Німеччини не відрізнятимуться від наших. За одним великим винятком: в усіх розвинених країнах діє медична страховка або передбачені відшкодування з боку держави, тож дорогі препарати, які дають змогу подолати тяжкі захворювання — не призупинити, не полегшити перебіг, а саме вилікувати, — пацієнтам доступні.
ВЗ Про які препарати та цінову категорію йдеться?
— Наприклад, блокатори ФНП-α — засоби, здатні позбавити хворих низки аутоімунних артритів. Це передове слово в лікуванні цих тяжких захворювань. Але вони дуже дорогі — у місяць на лікування потрібно близько 1 тис. Євро. Держава цього не оплачує, і, на жаль, пацієнти змушені купувати їх самостійно.
Хворіють 10 тис., а безкоштовно лікуємо тільки трьох
ВЗ Держава на ці потреби виділяє якісь кошти?
— Частково й дуже мало. Наприклад, дітям віком до 18 років, які страждають на ювенільний ревматоїдний артрит, держава через Національну академію медичних наук продовжує надавати препарати цієї групи: на ту саму 1 тис. Євро на місяць. Хворі щомісяця їздять по ліки до Києва, а лікування проходять у нас, і ми бачимо здорових дітей — без затримки в розвитку, рості тощо. Зараз у нас троє таких пацієнтів.
Крім того, у нашій лікарні проводиться велика кількість клінічних досліджень — у цьому плані ми тримаємо марку світового рівня й, наприклад, нещодавно доповідали про чергові результати своєї роботи у Франкфурті-на-Майні. Часто такі програми — єдина можливість для наших хворих абсолютно безкоштовно отримувати новітні препарати, аби позбутися захворювань, які ще 15 років тому вважалися невиліковними. Але в таких клінічних дослідженнях кошти виділяють лише для 3-5 пацієнтів. Зараз ми лікуємо всього трьох осіб з анкілозивним спондилітом, тоді як таких хворих — 10 тис.
Звичайно, у решті випадків використовуємо наші традиційні препарати, аби підлікувати, зменшити інтенсивність болю, і це коштує порівняно дешево, але бачимо, що можемо зробити набагато більше і досягти кращих результатів за меншої кількості побічних ефектів.
ВЗ Чи багато запорожців можуть дозволити собі таке сучасне лікування за свій кошт?
— Є незначна група пацієнтів — десяток осіб, — які купують такі дороговартісні препарати самостійно і почуваються практично здоровими. Хворий з анкілозивним спондилітом, котрий вперше прийшов до мене в 2008 році, отримує найсучаснішу терапію, тож і живе повноцінно: стрибає з парашутом, ганяє на квадроциклах. За 8 років з моменту встановлення діагнозу без цих препаратів людина давно стала б інвалідом…
Наше завдання: довести пацієнтів до моменту, коли ліки стануть доступними
ВЗ Чому ця група препаратів така дорога і чи є їх дешеві аналоги?
— Вони дуже складні у виробництві. Коли, наприклад, аспірин синтезується хімічним шляхом у пробірках в лабораторії, то всі імунобіологічні препарати — живою клітиною. У неї вживляють антиген, який її подразнює, і внаслідок цього клітина виробляє на нього антитіло. Його потрібно вилучити, зберегти, упакувати тощо… Це — дороговартісна робота, тож ці ліки в принципі не можуть бути дешевими.
Проте на підході біосиміляри — дешевші, але не менш якісні аналоги. Корейці вже побудували заводи, де виробляють такі препарати, вартість котрих на 30-40% нижча, ніж оригінальних. Тож іще 4-5 років — і таке лікування коштуватиме вже не 1 тис. Євро, а 200-300 дол., а це суттєва різниця. А поки наше завдання — довести пацієнтів, уникаючи незворотних змін у їх здоров’ї, до того часу, коли ліки стануть доступними.
ВЗ На державному рівні це питання порушували?
— Ми стукаємо в усі двері, аби домогтися, щоб наші пацієнти отримували такі препарати за рахунок держави. На щастя, їх у повному обсязі отримують хоча б діти. Проте до цього списку варто було б додати, як мінімум, молодих людей — тих, у кого невеликий «стаж» захворювання і ще можна зупинити розвиток артриту.
Як відомо, вода камінь точить, тож сподіваємося, що держава візьметься за цю проблему. Бо не зрозуміло, чому, скажімо, хворі на цукровий діабет безкоштовно отримують інсулін, пацієнти із тяжкими захворюваннями нервової системи необхідне лікування теж, а людина з ревматоїдним артритом — ні? А це ж хворі, які часто не можуть виконати звичайні повсякденні дії: розчесатися, почистити зуби. Це стан, що обмежує будь-яку діяльність, не тільки професійну, а й побутову.
Ми домагаємося, аби хоча б пацієнти з анкілозивним спондилітом — найчастіше це молоді чоловіки працездатного віку, котрі через хворобу втрачають роботу, родину тощо, — мали можливість отримати найсучасніше лікування, як у розвинених країнах світу. Там це — уже стандарт. Всіма навичками і технологіями застосування подібних препаратів ми володіємо, але для боротьби з ревматологічною патологією потрібна фінансова підтримка з боку держави.
Простіше і дешевше запобігти, аніж фінансувати лікування наслідків
ВЗ У скільки захворювання кістково-м’язової системи обходяться бюджету України?
— У цілому це — величезний тягар для держави. На захворювання кістково-м’язової системи страждають понад 4,5 млн осіб. Тобто практично кожна 9-а людина не може нормально жити і працювати. Але ми акцентуємо увагу на тому, що набагато простіше запобігти виникненню незворотних змін, аніж потім лікувати їх. Не всі усвідомлюють масштаби проблеми.
Європейці, наприклад, давно зрозуміли, що набагато простіше — і дешевше! — не допустити інвалідизації хворого, аніж потім виплачувати грошові допомоги та пенсії. А це зумовлює ще й непрямі витрати: пандуси, ціпки, візочки, те, що має полегшувати життя інвалідів, крім того, робочі місця для них, які теж субсидуються державою…
Загалом, економічний тягар для держави від таких захворювань складається із трьох частин: перша — прямі витрати на послуги охорони здоров’я, друга — прямі витрати внаслідок інвалідизації хворих із ревматоїдним артритом та анкілозивним спондилітом, і третя — непрямі витрати у зв’язку із втратою працездатності.
ВЗ Чи є наочні приклади в цифрах?
— За даними 2014 року, загальні втрати, спричинені ревматоїдним артритом та анкілозивним спондилітом, що включають споживчі послуги, виплати з інвалідності та тимчасової непрацездатності, а також втрати від зниження зайнятості, сягнули майже 1,091 млрд грн. Витрати, пов’язані з лікуванням цих недуг у 2014 році, перевищують середні витрати на лікування в разі їх відсутності на 807,2 млн грн.
Тож тільки в 2014 році держбюджет України втратив близько 604 млн грн, що становить близько 1,2% від загальних витрат на охорону здоров’я. У той самий період ВВП країни недоотримав як мінімум 203 млн грн у вигляді додаткових непрямих втрат лише від двох згаданих хвороб. І якщо достукатися до наших державотворців, донести їм, що краще витрачати хоча б частину цих грошей на лікування ревматологічної патології на початкових етапах, то ми збережемо здоров’я і працездатність людей і зекономимо неабиякі кошти.
Анастасія ПОЙДА, спеціально для «ВЗ», м. Запоріжжя