1 Вересня, якого так чекали батьки та діти, відбулося попри ризики коронавірусу. Дитячий колектив – справжній клондайк різних інфекцій, адже, приходячи до школи чи дитячого садочка, малюки можуть передавати один одному збудників захворювань, які мають найлегші шляхи розповсюдження.
Про найрозповсюдженіші інфекційні захворювання дитячого віку, епідеміологічний підйом яких, зазвичай, розпочинається з початком навчального року, розповідає Голова Національної технічної групи експертів з питань імунопрофілактики, дитячий лікар-інфекціоніст, кандидат медичних наук, доцент кафедри дитячих інфекційних хвороб та дитячої імунології НМАПО імені П. Л. Шупика Федір Лапій.
Вірус Коксакі – «рука-нога-рот»
Федір ЛАПІЙ, Голова Національної технічної групи експертів з питань імунопрофілактики, дитячий лікар-інфекціоніст, кандидат медичних наук, доцент кафедри дитячих інфекційних хвороб та дитячої імунології НМАПО імені П. Л. ШупикаПершими в списку найконтагіозніших стоять інфекції, які передаються повітряно-крапельним шляхом. Отже початок навчального року є передумовою того, що захворюваність буде поступово підвищуватись: це стає помітним зазвичай в середині вересня, за півтора-два тижні після першого дзвоника. Відомо також, що домінуватимуть ентеровірусні інфекції, які мають різноманітні прояви захворювання. Найчастіше з родини ентеровірусів згадують вірус Коксакі, симптоми якого добре відомі: висока температура, кашель, розлад роботи шлунку, блювота, біль у м’язах, головний біль. «Рука-нога-рот» – так інколи називають вірус Коксакі через його найголовніший симптом – раптову екзантему з локалізацією у порожнині рота і між пальцями рук та ніг, яка з’являється на 3-4 добу хвороби. Ця характерна висипка допомагає встановити правильний діагноз.
Оскільки Коксакі – це група різних вірусів, вони можуть спричиняти захворювання з різною симптоматикою, у тому числі дуже подібною до застуди. До того жВсі відомі види Coxsackievirus (а їх близько тридцяти) виділені в дві підгрупи: А –викликають захворювання слизових оболонок ротової порожнини і очей, і В – вони уражають серце, печінку і підшлункову залозу, тож іноді можуть спричиняти тяжкі ускладнення. Тому важливо, аби від самого початку захворювання дитина знаходилась під належним лікарським контролем.
Специфічної противірусної терапії для цього захворювання не існує, воно лікується так само, як інші гострі респіраторні вірусні інфекції: адекватний режим пиття, запобігання зневодненню (за потреби застосовується водно-електролітна терапія), зменшення больового синдрому (для ротової порожнини краще використовувати топічні препарати у вигляді гелю) і контроль температури. Якщо температура підвищується і дитина при цьому почувається гірше, можна знизити її за допомогою ібупрофену або парацетамолу, але в жодному разі (!) не застосовувати аспірин. Зазвичай, дитячий організм долає вірус за 5-7 діб.
Кір, паротит, кашлюк та дифтерія: альтернативи щепленню не існує
Незабаром в Україні розпочнеться епідемічний сезон гострих респіраторних захворювань (ГРЗ), що у поєднанні з пандемією COVID-19, викликає неабияке занепокоєння серед населення та у медиків. Як запобігти коінфікуванню та захистити від цього дітей? Які з ГРЗ домінуватимуть цього року прогнозувати не можливо, але необхідно запобігти тим ризикам, яким можливо. Приміром, значна частина інфекційних хвороб, які дуже швидко розповсюджуються в дитячих колективах і можуть ставати причиною для локальних епідемій, є вакцинокерованими. Тож зараз як раз час згадати, про кір, епідемічний паротит, кашлюк та дифтерію, які досить часто спалахують в Україні в осінньо-зимовий період. Врятувати здоров’я, а інколи й життя від них може лише профілактичне щеплення. Так, кількість випадків захворювання на кір традиційно зменшується влітку, проте це не означає, що хвороба пішла назавжди з наших широт. На жаль,через тенденцію падіння охоплення вакцинацією проти цієї хвороби можемо очікувати спалаху кору цього сезону. У дитячих колективах інфікування відбувається легко і швидко, тож не можна нехтувати реальною можливістю уникнути захворювання, особливо в умовах пандемії. До слова, вірус кору передається значно легше, ніж SARS-CoV-2.
Нині в Україні також зростає кількість випадків виявлення епідемічного паротиту (свинки), збудником якого є параміксовірус. Сама хвороби перебігає досить легко на відміну від її можливих ускладнень, серед яких: панкреатит, запалення щитоподібної залози і статевих залоз, яке може у майбутньому стати причиною непліддя. Епідемічний паротит може уражати і центральну нервову систему (ускладнитися менінгітом або енцефалітом).
Через незадовільний рівень охоплення населення профілактичною імунізацією реальну загрозу представляє й кашлюк, часте ускладнення якого – запалення легень. В такому разі дитина потребуватиме стаціонарного лікування, що, зрозуміло, за нинішніх умов, є потенційною загрозою коінфікування коронавірусом.
Ще одна смертельно небезпечна інфекційна хвороба, яку можна легко попередити щепленням – дифтерія. Збудником цього гострого інфекційного захворювання є коринебактерія (дифтерійна паличка), яка виробляє екзотоксин, що викликає фібринозне запалення слизової оболонки ротоглотки. При дифтерії розвивається інтоксикаційний синдром, через що уражаються нирки, серцево-судинна та нервова системи. Відомо, що хвороба здатна викликати тяжкі функціональні зміни, часто не сумісні з життям. А передається вона повітряно-крапельним шляхом або через побутові предмети. В цьому контексті важливо усвідомлювати, що, коли ми, приміром, говоримо про кір, то колективний імунітет, справді, дуже допомагає не вакцинованим людям, а от сподіватися на нього при дифтерії не доводиться.
Педикульоз, гельмінтоз, короста та стригучий лишай – ніякого самолікування
Переважна більшість захворювань (інфекційних, паразитарних і не тільки) – це «хвороби брудних рук». Адже, більшість гельмінтів, приміром, не передаються від людини до людини. Існують гельмінти, які можуть загрожувати життю людини , викликаючи стронгілоїдози, ехінококози тощо, натомість вони майже не зустрічаються на території нашої країни. Натомість у нас частим діагнозом є ентеробіоз (гострики), але така глистяна інвазія не може надто зашкодити здоров’ю дитини, а тим більше, бути небезпечною для життя. Основний механізм зараження – фекально-оральний (руки, забруднені яйцями гельмінтів поверхні). Основними симптомами (хоча здебільшого, ентеробіоз перебігає асимптомно) є: свербіж (діти частіше визначають його як біль) перианальної ділянки, порушення сну, зниження концентрації уваги протягом дня, дратівливість, легка нудота (залежно від інтенсивності інвазії).
Серед інших гельмінтозів найрозповсюдженішим є аскаридоз. Вважається, що ним інфікована чверть населення планети. Найчастіше захворювання з’являється від контакту з землею –достатньо з’їсти невеличку грудку, землі, що залишилась на погано вимитих овочах чи зелені, або випити забрудненої води. Від людини до людини аскариди не передаються, тож немає потреби в санації всієї сім’ї у разі виявлення паразитів у одного з членів родини.
Лікування будь-якого захворювання, у тому числі паразитарного, має призначати лікар. Адже від лікарських засобів, які застосовуються для терапії гельмінтозу, шкоди може бути більше, аніж від самих гельмінтів. Ці хімічні фармакологічні препарати мають тератогенний та канцерогенний ефект, і зловживання ними може навіть призводити до розвитку токсичних гепатитів.
До розповсюджених паразитних захворювань серед дитячого населення відносять також педикульоз – інфестація головною вошею та коросту – інфестація коростяним кліщем. Провідним симптомом обох недуг є свербіж у місці укусу паразита (воші або коростяного кліща).
Виявити педикульоз не складно – дитина розчісує шкіру голови (потилицю, скроні). Лікування педикульозу може призначити лікар або провізор в аптеці. Сьогодні існує багато різноманітних антипедикульозних шампунів, у тому числі на рослинній основі. Більшість з них продаються відразу з гребінцем (бувають із лазерною насічкою) для вичісування гнид. Отже, особливих проблем не має виникнути. Однак, слід знати, що головні воші виробили стійкість до деяких інсектицидів, тож, одноразове застосування спеціального шампуню може бути не ефективним – потрібно, як мінімум, слідувати інструкції і через певний час повторити процедуру.
Розпізнати коросту у дитини дуже просто все за тією ж сверблячкою і характерною папульозною висипкою. Традиційна локалізація у дітей шкільного віку – між пальцями рук і ніг, на стегнах, талії, сідницях і статевих органах. Лікується короста препаратами місцевого застосування. Обов’язково потрібно обробити також одяг, постільну білизну, м’які меблі (для запобігання реінфікування).
Ще одна дитяча хвороба – стригучий лишай, або мікроспорія. Це зооантропозне захворювання шкіри та волосяної ділянки голови, яким діти частіше заражаються від хворих тварин. Збудником захворювання є дерматофіти – патогенні грибки Microsporum lanosum (пухнастий або котячий) та Microsporum canis (собачий). Носіями мікроспорії, окрім котів і собак можуть бути й інші тварини, приміром, хом’яки, морські свинки, коні. Мікроскопія є одним з найбільш контагіозних захворювань шкіри та волосся у дітей. Тому лікування слід починати одразу після встановлення діагнозу. Діагностичний алгоритм включає аналіз клінічних проявів ураження волосистої частини голови і гладкої шкіри, застосування методів люмінесцентної діагностики (за допомогою лампи Вуда) ураженого волосся (при освітленні воно світитиметься смарагдовим кольором) та мікроскопічної й бактеріологічної діагностики зразків поверхні вогнищ уражених волосся, нігтів чи шкіри. Після лабораторного підтвердження діагнозу лікар призначить терапію сучасними протигрибковими –фунгіцидними – препаратами місцевої дії.
Тетяна СТАСЕНКО, «ВЗ»
