Центр ПМСД Новоград-Волинського району — перший зі створених на Житомирщині — працює вже кілька місяців. Про особливості його створення і перші результати роботи — наша розмова з головним лікарем центру ПМСД Новоград-Волинського району Валерієм ПАПЕНЧУКОМ.
ВЗ Історія народження Центру мала свої особливості…
— І основна з них полягає в тому, що Новоград-Волинське міськрайТМО, будучи комунальною власністю і міста, і району, фінансується з міського бюджету. Тож після прийняття в 2011 році нового бюджетного кодексу ми не могли об’єднати всі сільські лікувальні заклади навколо центральних районних лікарень — у нас районна й міська влада не зуміли порозумітися. Тому це стало нашим першочерговим завданням.
ВЗ Як справилися з цим? Адже нормативно-правова база на той час іще не була напрацьована.
— Ми переймали досвід — їздили у Вінницьку область, звертались до Міністерства охорони здоров’я України. Тим часом вийшли відповідні накази МОЗ України, які нам допомогли в реформуванні — був розроблений штатний розпис для центрів ПМСД (не лише пілотних регіонів). Крім того, за програмою Президента розробили та затвердили розпорядженням голови райдержадміністрації заходи, які допомогли завершити створення Центру — рішенням сесії районної ради з 1 жовтня минулого року він об’єднав усі сільські лікувально-профілактичні заклади району. Тобто особливістю організації Центру є те, що відбулось це не шляхом відокремлення від центральної районної лікарні, як у пілотних регіонах (наприклад, у Вінницькій області) — ми його створювали з «нуля». Враховуючи те, що територіально Новоград-Волинський район досить великий (40 сільських рад), для передання 77 сільських лікувальних закладів на баланс Центру ми змушені були працювати з кожним сільським головою. Іноді порозуміння знайти було непросто. Але ми цей процес завершили — на сьогодні Центр об’єднує 22 амбулаторії ЗПСМ, 50 ФП і 5 ФАПів. Та проблеми на цьому не завершилися.
Переоформляти всю матеріально-технічну базу потрібно вже по-новому — на Центр, чим займаються приватні структури, які від нас вимагають великих коштів. Крім того, оскільки Центр створювався, а не від’єднувався від центрального районного лікувального закладу відразу з приміщеннями, автотранспортом, комп’ютерами, ми не можемо придбати навіть стіл чи шафу — згідно з чинною Постановою усе, що дорожче тисячі гривень, купувати за бюджетні кошти (навіть якщо вони є) не маємо права. А зараз таких цін на ринку просто не існує.
Ще одна проблема: що нам робити зараз із фізкабінетами, лабораторіями, денними стаціонарами, які є майже в кожній сільській амбулаторії. Відповідний наказ МОЗ України, на мою думку, не зовсім відповідає реаліям, тому що він не дає відповіді на це запитання — фізкабінети, лабораторії, денні стаціонари працюють і на їх закриття громада не дасть згоди. Більше того — цей крок викличе соціальну напругу.
Та основна проблема Центру полягає в забезпеченні наркотичними засобами та прекурсорами — хоча є відповідні накази, за якими можна виписувати наркотики й на рецептурних бланках, проте аптечні установи їх не виконують. Тим паче, що, не маючи ліцензії на медичну практику, ми не можемо купити відповідні бланки. Тому зараз працюємо над отриманням ліцензій: спочатку на медичну практику, потім — на використання наркотичних засобів та прекурсорів.
Крім того, маємо проблему з енергозабезпеченням і паливно-мастильними матеріалами — розв’яжеться вона лише після проходження тендерної процедури, що займає багато часу (створення тендерного комітету, оформлення документів).
І, звісно, болісне питання (зрештою, як і в усій медицині) — недостатнє фінансування. Цьогоріч для Центру воно передбачене всього на 64% від потреби.
ВЗ А як розподіляються кошти?
— На сьогодні конкретного механізму розподілу не існує — можливо, коли буде створено госпітальні округи й фінансування вторинної допомоги здійснюватиметься безпосередньо з обласного бюджету, ми перестанемо «тягнути кожух кожен у свій бік». Цьогоріч же, наприклад, у нас 65% коштів районного бюджету спрямовується закладам вторинного рівня медичної допомоги, 35% — первинного.
Але, незважаючи на це, в 2012 році завдяки субвенції з державного бюджету ми відремонтували 21 об’єкт первинного рівня на загальну суму майже 3,5 мільйона гривень. Нині заплановано ремонти ще десяти об’єктів.
ВЗ Можна вже говорити про перші результати реорганізації?
— Ми відчули, що працювати стало краще — налагоджено вертикаль і кожному визначено «зону відповідальності». А ось у селі лікар як працював, так і працює — тобто він сам вирішує, хто з пацієнтів потребує консультації фахівця вторинної рівня (вторинна ланка обслуговує хворого за направленням, проблем із цим немає). Сільський мешканець все одно звертається по допомогу спочатку до свого лікаря чи фельдшера — на цьому рівні у нас нічого не змінилось. Лікар, що у селі традиційно лікував людей від народження й протягом усього їх життя, нині пройшов перекваліфікацію, отримав сертифікат і працює тепер як сімейний лікар.
Лікарі загальної практики–сімейної медицини сільських амбулаторій проводять прийом населення на місці, за потреби направляючи їх до педіатра та акушера-гінеколога Центру. Ті ж (як і лікар загальної практики–сімейної медицини Центру) здійснюють обслуговування мешканців району, за потреби надаючи направлення на консультацію до вузькопрофільних фахівців із закладів вторинного рівня.
Проте, оскільки в Новограді-Волинському створено ще й міський центр ПМСД, виникає ситуація, коли потрібно робити розмежування потоку пацієнтів (людина звикла йти до певного лікаря, той же зараз працює або в міському, або в районному центрах ПМСД). Тому ми намагаємося робити це ще на рівні реєстратури — пояснюємо людям, що вони повинні спочатку звернутись до амбулаторії за місцем проживання.
ВЗ Чи не призвело об’єднання закладів до скорочення кадрів?
— Ми увесь медперсонал сільських лікувальних закладів зарахували до штату Центру, тобто під скорочення не потрапила жодна людина. Центр ПМСД Новоград-Волинського району — перший в області. А першим, звісно, зазвичай найтяжче — долати труднощі, досягати гарних результатів. Але саме цей досвід дозволить нам працювати так, щоб сільські мешканці залишились задоволені нашою роботою.
Вікторія ПАЛАМАРЧУК,
власкор «ВЗ»,
Житомир
