Ім’я цього лікаря відоме в усьому світі. Адже саме він і його брат Педро першими описали серйозне захворювання серця, назване на їх честь синдромом Бругада. Знайомтеся: «батько» світової аритмології — Жозеп Бругада.
ВЗ Серцево-судинні захворювання — основна причина смертності в усьому світі, а якщо говорити про країни СНД, то інфаркти найчастіше уражують молодих чоловіків. Відомо, що в Іспанії зовсім інша статистика. Яка причина цього?
— Для початку слід зазначити, що частота інфарктів не тільки в Іспанії, але й взагалі в усіх середземноморських країнах практично вдвічі нижча, ніж у північних регіонах. Із чим це пов’язано? По-перше, із харчуванням: ми споживаємо більше фруктів, овочів, морепродуктів. По-друге, зі способом життя: ритм нашого життя більш розмірений і ми оптимістичніше дивимося на світ. Але є й певна генетична складова, яка обумовлює кардіозахист. У випадку із країнами СНД усе зрозуміло: неякісні продукти, стрес, значне поширення тютюнопаління і вживання немалих доз міцного алкоголю. Але кардіологія і кардіохірургія останніми роками досягли високих результатів. Зараз практично всі проблеми із серцем можна вирішити. Те, що здавалося неможливим ще років 15 тому, сьогодні — просто варіант норми. Наприклад, практично всі діти з тяжкими вадами серця виживають.
ВЗ Тобто одразу можемо поговорити про те, як запобігти інфаркту?
Жозеп БРУГАДА, медичний директор клініки Hospital Clinic, Голова відділення аритмії, професорВЗ Побутує думка, що кожен чоловік після сорока повинен в кишені піджака носити нітрогліцерин. Це так?
— Взагалі, так. Нітрогліцерин — це ідеальний дилататор, тому при нападі стенокардії, коли звузилась якась судина, нітрогліцерин — надзвичайно дієвий засіб, який дає змогу зняти больовий синдром. Але він не вирішить проблеми. Тому після будь-якого епізоду потрібно відвідати лікаря, обстежитися і вирішити питання про встановлення стента або про аорто-коронарне шунтування. Якщо ж мова йде про власне інфаркт, коли артерія не частково закупорилася, а повністю непрохідна, і кисень взагалі не доходить до м’яза міокарда, то завдяки нітрогліцерину ви виграєте час. Саме час — найголовніший чинник і при інфаркті, і при інсульті. Тому надзвичайно важливі ідеальна система екстреної медицини та своєчасна госпіталізація: клітини міокарда, які загинули, через 45-60 хв. відновити вже не можна. Критично важливо доправити пацієнта в госпіталь і розкрити закупорену артерію протягом цієї першої години. Тоді вдасться «реанімувати» клітини міокарда.
ВЗ Але для цього важливо потрапити до «правильного» госпіталю…
— Я розумію, про що ви. Звичайно, такі пацієнти повинні оминути будь-які черги, оформлення документів та інші бюрократичні перепони.
У всякому разі в Каталонії всі госпіталі найвищого рівня складності мають відділення «грудного болю». Пацієнти навіть не проходять через ургентне відділення — одразу опиняються в залі гемодинаміки. Від моменту надходження в госпіталь і до початку ангіопластики минає не більше 15 хв!
ВЗ Яка смертність від інфаркту міокарда у вашому госпіталі?
— Щороку ми приймаємо понад 650 пацієнтів із гострим інфарктом. Яка смертність? Інфаркт — страшне захворювання: приблизно 40% пацієнтів гинуть! Але вмирають вони вдома: перед телевізором, у ванній, під час сну. Вмирають від того, що ані сам пацієнт, ані його рідні не встигають вчасно зреагувати: інфаркт провокує аритмію, а аритмія — основна причина раптової смерті. Відповідно, тут ми нічого вдіяти не можемо. Але тих пацієнтів, яких привозять у наш госпіталь вже з аритмією, — ми рятуємо. Практично всіх: смертність від інфаркту у нас нижча 2%! А якщо пацієнт потрапляє в госпіталь уже в стані клінічної смерті внаслідок аритмії, у нас є всього 10 хв, протягом яких зможуть «протягнути» без кисню клітини головного мозку. За ці 10 хвилин необхідно зробити дефібриляцію. Дуже важливо, щоб не тільки госпіталі були оснащені дефібриляторами. Ми працюємо над тим, щоб перетворити Барселону в безпечне для серця місто: на сьогодні всі аптеки нашого міста мають ці прилади. Аптеки в Барселоні, а їх усього 1024, — на кожному кроці, якщо точніше — кожні 250 метрів. Так що в будь-якого мешканця міста в кроковій доступності є дефібрилятор. Я, до речі, приїхав на цю зустріч після бесіди з мером Барселони, під час якої ми обговорювали встановлення в наступному році в абсолютно усіх публічних місцях — на ринках, стадіонах, у лікарнях, торгових центрах — дефібриляторів.
Професор готується до проведення радіочастотної абляції
ВЗ На жаль, нашій країні ще дуже далеко до цього. А що кожен українець може зробити для свого серця вже зараз?
— Я можу дати дві поради: киньте палити і слідкуйте за вагою. Дія нікотину на судини така, що вони втрачають еластичність, «тверднуть», а на цих затверділих артеріях починають накопичуватися атеросклеротичні бляшки. Це прямий шлях до інфаркту. А скинувши 10 кілограмів, ми можемо знизити артеріальний тиск на 10 мл рт. ст., зменшити на 10% ризик виникнення цукрового діабету і на 10% — кількість ліпідів у крові. Тому стежити за своєю вагою — обов’язок кожного. А що стосується популярної середземноморської дієти — це, звичайно, чудово, але для більшості країн не реально. Необов’язково зациклюватися тільки на овочах, фруктах і рибі, головне — баланс. Нічого кримінального немає в тому, щоб з’їсти іноді шматок торта і навіть чизбургер з «МакДональдсу». Головне, в міру: якщо сьогодні ви скуштували червоне м’ясо — не споживайте його найближчими днями, замініть курчам, кроликом або рибою. Харчуватися краще 4 рази на день, їжа має бути різноманітною і легкою. Відносно ж алкоголю, кардіолог має бути категоричним прихильником середземноморського варіанта: келих (але не більше!) вина — це навіть корисно! Так що передусім змінюйте свої звички, далі — покладіться на лікарів і регулярно обстежуйтеся. А ще — намагайтеся ставитися до життєвих проблем з оптимізмом, незважаючи на всі труднощі. Для серця таке важливе відчуття щастя!
ВЗ Які види спорту допоможуть уникнути інфаркту?
— Як і в дієті, тут потрібно керуватися здоровим глуздом. Надто напружені заняття теж шкідливі. Я б радив щодня активно рухатися хвилин по 40: плавати, швидко ходити, підніматися вгору, по сходах. Без рекордів, але так, щоб піт виступав.
ВЗ А ви самі керуєтесь цими правилами?
— Так і знав — обов’язково про щось таке запитаєте! Не виходить у мене протягом робочого тижня, на жаль. Але заняття спортом у суботу та неділю — це святе!
ВЗ Ви є, мабуть, найвідомішим у світі фахівцем з питань «первинної» аритмії, а ваше відділення аритмії в Hospital Clnic — еталонне на міжнародному рівні. Що головне в порятунку таких пацієнтів?
— Багато людей навіть не здогадуються про те, що в них аритмія. А виявити її можна завдяки такому елементарному дослідженню, як електрокардіографія (ЕКГ). Проблема в тому, що не всі люди регулярно проходять ЕКГ — навіть коли помічають «перебої» в роботі серця. Але якщо патологію встановлено, найдіє-віший метод лікування — радіочастотна катетерна абляція. Аритмія — це щось на зразок короткого замикання. А дії під час абляції подібні до роботи зварювальника: спочатку виявляємо вогнище, у якому виникає це коротке замикання, а потім його руйнуємо.
ВЗ Отже, можна стверджувати, що ви є найпочеснішим «зварювальником» Європи? Скільки абляцій виконуєте за рік?
— Близько 1 тис. Ми проводимо до 2 тис. досліджень у тих випадках, коли діагноз аритмії вже встановлено, але потрібно з’ясувати тип і особливості патології. Для цього здійснюємо ретельне обстеження, найчастіше ще й генетичне. Деяким хворим достатньо медикаментозного лікування, інші потребують встановлення електрокардіостимулятора або дефібрилятора (їх ми встановлюємо близько 800 на рік), а решті показана абляція, після якої можна назавжди забути про тахікардію та аритмію.
Жозеп Бругада проводить суспільні бесіди
ВЗ Ви стояли біля витоків абляції. Це був початок 80-х років минулого сторіччя, і тоді використовували іншу енергію…
— Так, ми першими виконали радіочастотну абляцію. Відтоді методика вдосконалювалася і змінювалася.
З точки зору ефективності методу, виживаності хворих і кількості ускладнень процедури ми домоглися вражаючих результатів. І все завдяки великому досвіду: на сьогодні я провів понад 30 тис. таких операцій. Багато з них — у дітей, часто — зовсім маленьких. У нас дуже грамотно побудована система охорони здоров’я: у всій Іспанії є всього два «референтні» центри з абляції у дітей. Це дає змогу забезпечити критичну масу випадків. Абсолютно безглуздо виконувати три дитячі абляції на рік. Щоб досягти дійсно високих результатів, потрібно здійс-нювати мінімум три такі операції на тиждень, тому один день тижня в мене присвячений тільки дітям.
Я щасливий від того, що мені довірили майже всі тяжкі випадки аритмій в Іспанії. Я наполегливо відстоював і відстоюю спрощення методик: за умови правильного підходу, як правило, достатньо одного катетера для абляції. Якщо використовуєш п’ять, то всі ризики теж множаться на п’ять. Тому я намагаюся все робити з одним катетером і, як правило, за десять хвилин. Планувати операцію потрібно дуже ретельно, а діяти — впевнено і швидко.
ВЗ Яка ймовірність тяжких ускладнень і смерті при цій процедурі?
— Прийнято вважати нормальним показник смертності до одного випадку на 2 тис. пацієнтів. Але так бути не повинно! Усі 30 тис. хворих, яким я виконав абляцію, живі. Проте це не означає, що ми завжди досягаємо стовідсоткової ефективності. Іноді трапляються дуже складні випадки, що знижує ефективність лікування. Але смертність точно має бути нульовою.
ВЗ Вашим ім’ям названо синдром, який ви разом з братом відкрили в 1991 р…
— Ми просто подивилися на проблему «незамиленим» оком: звернули увагу на те, що в чотирьох із наших пацієнтів, які перенесли клінічну смерть, але були реанімовані, відзначається загальна ознака на електрокардіограмі, і подумали: тут є якийсь зв’язок. Почали вивчати, далі представили результати нашого дослідження на міжнародному конгресі з кардіології, і колеги з усього світу почали надсилати нам повідомлення про подібні випадки. Потім серед наших пацієнтів виявилася родина з 20 осіб, у 9 із яких ми виявили зазначені ознаки. Нам вдалося провести генетичне дослідження і визначити причину — генетичну мутацію натрієвого каналу. Відтоді ми змогли по-новому поглянути на аритмію. До цього світ не знав, що багато типів аритмії виникають через мутації натрієвих каналів. Наше відкриття дало старт новим. Це, мабуть, було важливіше, ніж відкриття самого синдрому.
ВЗ Лікарю, ви не тільки видатний кардіолог, а й медичний директор університетської клініки Hospital Clnic — найшанованішого медичного закладу в Іспанії та одного з найвідоміших в Європі. Лікарі просто б’ються за місце у вашій інтернатурі. Завдяки чому вашій клініці вдалося досягти таких результатів?
— Коли я проводжу співбесіду з претендентом на місце лікаря, одразу повідомляю, що нам не потрібні прос-то хороші лікарі. Ми чекаємо, що фахівець, якого ми виберемо, буде блискучим лікарем, відмінним викладачем і неординарним дослідником. Тільки якщо він поєднує в собі ці три риси, зможе влитися в наш колектив. І це не риторика: якщо ви не володієте здатністю передавати свої знання чи зацікавленість, яка відрізняє справжніх дослідників, — ви просто помилилися госпіталем: тут вам нічого робити, і ви ніколи не підніметесь кар’єрними сходами.
Жозеп Бругада зі студентами в Мозамбіку
ВЗ Ви в цьому сенсі — приклад для наслідування. Адже на ваших плечах соціальна діяльність, організація конгресів, керівництво науковими співтовариствами, фондом, дослідницька діяльність і публікації, викладання в університеті та в інтернатурі. Ви взагалі спите?
— Ще й як сплю! Взагалі я на робочому місці вже о 7:30 і раніше дев’ятої вечора ніколи не звільняюся…
У відпустці не буваю. Але з минулого року частину своєї «відпустки» проводжу в Мозамбіку, де безкоштовно оперую дітей з аритмією 3 рази на рік… Так і відпочиваю.
ВЗ А що, на вашу думку, найголовніше в особі лікаря?
— Бажання служити людям. А далі — цікавість, про яку я вже говорив. Без неї не можна рости, розвиватися, відкривати нове, а це дуже важливо в нашій професії. Лікар без зацікавленості — це як слідчий без підозріливості. Кожен пацієнт повинен пробуджувати в лікареві бажання вести розслідування, і тут важлива увага до деталей. Крім того, важливі сміливість, здатність приймати рішення і нести за них відповідальність.
ВЗ У вас є традиція влаштовувати вечерю для своїх колишніх аспірантів…
— Так, цього року на Сан-Франциській вечері було 125 моїх аспірантів з усього світу. Це дуже приємно… Але найбільша моя радість — пацієнти.
Нещодавно відвідати мене прийшов хлопчик, який 12 років тому народився на 32-му тижні гестації з масою тіла 1540 г із тяжкою формою аритмії. Потрібно було ризикнути і зробити абляцію, інакше б він просто загинув. Це був найменший пацієнт у світовій історії. І у нас все вийшло!
І бачити цього хлопчика — найбільше щастя для мене…
Тетяна ПРИХОДЬКО, «ВЗ»
