В Україні дедалі більше дітей потребують психіатричної, психологічної чи неврологічної допомоги. На жаль, однією з причин цього є збільшення протягом останнього десятиліття кількості новонароджених із критично низькою масою тіла. У таких дітей виникає чимало проблем зі здоров’ям, зокрема неврологічних.
ВЗ На Житомирщині — один із найвищих показників виходжування новонароджених із критично низькою масою тіла. Однак це спричиняє збільшення кількості малюків з неврологічними порушеннями. Чи можна стверджувати, що такі діти отримують належну допомогу з раннього віку?
Олександр ГУСАК, головний лікар КУ «Житомирська обласна психіатрична лікарня №1 Житомирської обласної ради», Заслужений лікар України, віце-президент ГО «Асоціація лікарів Житомирської області»Наша область — чи не єдина в Україні, де дітям, котрим необхідна психіатрична, психологічна чи неврологічна допомога, приділяють прискіпливу увагу від народження й надають комплексну допомогу. Для цього створено своєрідний ланцюжок, перша ланка якого — безпосередньо в пологовому будинку, де дитина після виявлення в неї психоневрологічних розладів одразу потрапляє під спостереження спеціалістів. За потреби її переводять у відділення реанімації новонароджених місцевої лікарні або відділення для недоношених новонароджених чи відділення анестезіології з ліжками для інтенсивної терапії новонароджених обласної дитячої клінічної лікарні, де, звісно, малюка супроводжують фахівці різного профілю. Друга ланка — спостереження дитини неврологом в амбулаторному режимі та коригування психоневрологічних порушень, третя — супровід фахівцем дитячого психоневрологічного відділення Житомирської обласної психіатричної лікарні №1, четверта — реабілітація. Таким чином, дитина весь час перебуває під опікою спеціалістів та отримує належне лікування.
ВЗ Розкажіть дедальніше про місце вашого закладу в цьому ланцюжку.
— Психоневрологічне дитяче відділення Житомирської обласної психіатричної лікарні №1 є структурним підрозділом Центру порушень психічного розвитку та належить до закладів третинного рівня надання високоспеціалізованої психіатричної, психотерапевтичної, психологічної допомоги дітям з розладами психіки та поведінки. Спершу це було дитяче психіатричне відділення, відкрите в 1975 році на базі лікарні, однак у 2014 році його реорганізували в психоневрологічне. Нині тут 42 ліжка, із яких 12 — для денного перебування пацієнтів і 30 — цілодобового. Щороку в нас лікуються понад 700 дітей, більшість — із сільської місцевості.
ВЗ Чи існує потреба в розширенні відділення?
— Так, про це свідчить той факт, що за 7 місяців нинішнього року навантаження на відділення досягло 105%, а батьки записують дітей, які потребують нетермінової допомоги спеціалістів, у чергу на проведення консультацій і можливого лікування. Звичайно, дітей у гострий період захворювання та тих, кому діагноз встановлено із запізненням, госпіталізують одразу.
ВЗ Діти якого віку можуть у вас лікуватися?
— Реорганізацію відділення з психіатричного в психоневрологічне здійснено недарма, адже нині маємо право брати на лікування дітей із неврологічною патологією з більш раннього віку, тоді як у психіатричне відділення могли потрапити лише пацієнти віком понад 4 роки. Для чого зроблено такий крок? Дитина, якою з раннього віку займаються спеціалісти, краще соціалізується у суспільстві, аніж та, що потрапляє в поле зору фахівців 5-6-літньою, тобто практично сформованою.
ВЗ Чи достатньо фахівців, аби працювати з такими вимогливими пацієнтами, як діти?
— На жаль, нині спеціалістів відповідного рівня для надання належної допомоги маленьким пацієнтам бракує. В області працюють 11 психіатрів, із яких 8 — у Житомирі. Сьогодні дитячий психоневролог або дитячий психіатр повинен бути в кожному районі. Лише тоді можна говорити про доступність медичної допомоги для дітей, які її конче потребують. Прикро, але у зв’язку зі складною кадровою ситуацією таким хворим із районів пізно встановлюють правильний діагноз, тривалий час вони не перебувають на обліку й не отримують відповідної допомоги. Зрештою, до фахівців обласної психіатричної лікарні вони потрапляють у 7-8-літньому віці, коли їх уже важко соціалізувати.
ВЗ Тобто проблема ранньої діагностики, попри всі зусилля, залишається досить гострою?
— Саме так, і це підтверджує як аналіз стану захворюваності дітей на Житомирщині, так і ситуація в інших областях. Аби виправити її, ми почали активно впроваджувати методики, котрі застосовують в усьому світі. Зокрема, двоє психологів нашого відділення навчалися методикам АDOS на базі центру OS Ukraine в Києві. Крім того, у 2015 році п’ятеро наших спеціалістів переймали досвід польських колег із нейропсихологічної клініки в м. Ополє, дізналися, як працюють центри реабілітації у Польщі.
ВЗ Чи вдалося впровадити щось із побаченого за кордоном?
— Ретельно проаналізувавши все побачене, ми вирішили реорганізувати ще й структуру відділення. Так, раніше тут функціонували 2 блоки: амбулаторно-консультаційний і для стаціонарного перебування дітей віком від 4 до 18 років без батьків. Нині відділення складається із 3 блоків: амбулаторно-консультаційного, де є вільний доступ до будь-якого спеціаліста (невролога, психіатра, психолога, логопеда), денного перебування, у якому надається лікування та консультативна допомога з повернення дитини у звичне для неї середовище, і стаціонарного лікування, де маленький пацієнт може перебувати разом із мамою. Загалом 30 ліжок залишилися у блоці стаціонарного перебування дітей, а 12 — денного. Як показав час, нині така структура є найоптимальнішою, і в цьому Житомир — одне із перших міст в Україні. До речі, після перебування дитини в нашому відділенні фахівці супроводжують її й надалі та обов’язково запрошують на повторний курс, аби мати змогу оцінити результати лікування в динаміці.
Ми не лише реорганізували відділення, а й змінили концептуальні підходи. Primum non nocere — перш за все не зашкодь — головний принцип медичної допомоги. У психіатрії це фундаментальне правило потребує, щоб дитячий психіатр передусім турбувався про безпеку дитини (пацієнта). Наші спеціалісти налаштовані на раннє виявлення патології й активне втручання за відповідними стандартами, прийнятими в усьому світі, тобто із застосуванням мінімальної кількості медикаментів, а також логопедичної та педагогічної корекції. Крім цього, після реорганізації відділення дітям доступні й елементи реабілітації.
ВЗ Чи не почуваєтеся самотніми, докладаючи стільки зусиль для допомоги таким дітям?
— Важливою складовою психоневрологічної допомоги людям з особливими потребами є її скоординованісь між різними закладами. Наприклад, спеціалісти нашого психоневрологічного відділення тісно співпрацюють із відділенням ранньої медико-соціальної реабілітації КЗ «Житомирський обласний спеціалізований будинок дитини для дітей-сиріт та дітей, які залишилися без піклування батьків». Малюкам з певними порушеннями але без ознак інвалідності після діагностики стану здоров’я надаються рекомендації, після чого їх направляють до цього відділення, де вони проходять відповідну реабілітацію.
Також у районах створюються невеликі центри соціальної реабілітації таких дітей, але існує певна проблема: туди можуть потрапити лише хворі, яким встановлено інвалідність. Тому бажано, аби певна кількість місць у подібних закладах була відведена для дітей без такого статусу. Це дало б змогу провести своєрідну профілактику тяжких наслідків хвороби і подальшої інвалідності.
Наш досвід довів: наполеглива співпраця батьків і спеціалістів дає позитивний результат, і дитину можна вберегти від інвалідності. Наприклад, у пацієнта виявлено певні когнітивні порушення, однак їх класифікують як невиражені когнітивні зміни.
Дитина не отримує групи інвалідності, але ж вона хвора і потребує допомоги, тим більше, такі малюки є перспективними, і заняття з ними можуть дати позитивні результати.
ВЗ Які саме заняття окрім традиційного лікування проводяться у вашому відділенні?
— Медичний персонал відділення розробив і реалізовує на практиці методики організації лікувально-розвивального дозвілля хворих, зокрема проводимо тренінг, під час якого діти намагаються готувати їсти. Ми прагнемо навчити їх самообслуговуванню. Переконані: краще докласти більше зусиль, шоб навчити дітей цим навичкам у ранньому віці, аніж потім залучати багатьох спеціалістів для їх обслуговування та реабілітації. На жаль, нині значно менше коштів виділяється на вузьконаправлені бюджетні програми, однак згодом доводиться суттєво фінансувати ті самі інтернати, у яких доглядають таких пацієнтів.
Частковою реабілітацією пацієнтів займаються як психологи і педагоги з відповідною освітою, так і медсестри, оскільки вони цьому навчені. Це один із перспективних напрямків нашої роботи. Крім того, особливістю нашого відділення є те, що ми приділяємо велике значення навчанню батьків допомогати своїм дітям.
У дорослих нерідко виникають запитання, як правильно займатися з дітьми, як їх краще соціалізувати тощо. Про все це вони можуть дізнатися на заняттях «Школи батьківської компетенції» при відділенні, котра працює вже близько 2 років. За цей час ми переконалися: коли до реабілітації дитини долучаються обоє — і мати, і батько — її стан значно поліпшується. Під час зустрічей присутні ознайомлюються з теоретичним блоком теми, а потім батьки можуть розповісти, із якими проблемами зіткнулися саме вони. Крім того, такі заняття допомагають батькам познайомитися один з одним, зблизитися родинами, адже в багатьох — проблеми подібні, і вони, як ніхто, можуть зрозуміти переживання один одного. Завдання цієї унікальної для нашої області «Школи» — допомогти батькам усвідомити, що їх дитина хвора, та, незважаючи на це, сім’я повинна жити сьогоденням, а не минулим.
ВЗ Чи задовольняють маленьких пацієнтів та їх батьків умови перебування у вашому закладі?
— Звісно, позитивним змінам у роботі відділення значною мірою посприяв той факт, що у 2014 році тут було розпочато ремонт, якого приміщення не бачило з 1975-го. До того умови перебування дітей у лікарні були вкрай незадовільними: відсутність належного температурного режиму, зношені мережі водо- і теплопостачання, санітарно-технічне устаткування, та ще й стан покриття підлоги наражав дітей на ризик травмування.
Ми зверталися із цією проблемою до депутатів обласної ради VI і VII скликань, і вони не залишили лікарню без допомоги. Ремонт було проведено в три етапи, зокрема із заміною тепломережі, водогону, сантехнічного устаткування, підлоги, вікон тощо. Усього з обласного бюджету на ремонт відділення спрямували майже 3 млн грн. Крім того, у приміщенні повністю оновлено меблі та відповідний інвентар, оснащено кабінети. Посприяли у цьому й благодійники.
Переконаний: спільними зусиллями ми змінимо не лише стіни нашого закладу, а і його наповнення, як кадрове, так і методологічне. Звісно, для цього потрібно багато й наполегливо працювати, аби не тільки в окремо взятому закладі, а й на рівні держави змінювати підходи до лікування маленьких пацієнтів, впроваджувати нові сучасні практики, забезпечувати комплексність психоневрологічної допомоги та її надання з раннього віку.
Наталія ХОМЕНКО, спеціально для «ВЗ», м. Житомир
