Закон «Про екстрену медичну допомогу», який мав надати поштовх реформуванню служби, прийняли ще у 2012 році. Планів було багато, однак що саме вдалося реалізувати — інше питання. У цьому самому році стартували чергові зміни у сфері екстреної медичної допомоги. Чи не залишаться й вони лише на папері?
ВЗ Спочатку про найголовніше: чи достатньо працівників, автомобілів, медикаментів й обладнання, аби повністю забезпечити реформування екстреної допомоги на Житомирщині?
Анатолій СОВА, головний лікар КУ «Центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф» Житомирської обласної радиЩодо забезпечення транспортом, то в автопарку — 173 машини швидкої допомоги, потребуємо іще щонайменше 90. Фактично 90% наявного транспорту час іти на пенсію. Востаннє держава забезпечувала нашу службу автомобілями ще у 2014 році. Сьогодні маємо лише 42 машини, яким близько п’яти років, решта — значно старші. Та й пробіг нових автівок за ці чотири роки — мінімум 220 тис. кілометрів у кожної! В автопарку є й славнозвісні УАЗи, завдяки яким можна проїхати практично по будь-якому бездоріжжю, що дуже актуально для Полісся. «Наймолодшому» такому автомобілю — десять років, а «найстарший» 1995 року випуску.
Звичайно, звертаємося до представників усіх рівнів влади, аби вирішити транспортне питання, однак поки що безрезультатно. Щоправда, завдяки спонсорам протягом останніх років вдалося поповнити автопарк кількома машинами. Хоча місцева влада нас підтримує, як може. Так, цьогоріч депутати обласної ради виділили на потреби центру додатково 19 млн грн, зокрема на пальне, зарплати, запчастини тощо.
ВЗ У чому причина дефіциту кадрів у Центрі екстреної медичної допомоги та медицини катастроф?
— Відверто кажучи, ми завжди мали потребу в лікарях, у яких служба екстреної допомоги ніколи не користувалася популярністю. До нас ідуть хіба що фанати цієї справи, адже бути медиком на швидкій — не робота, а спосіб життя. До того ж спеціалізованого вищого навчального медзакладу, котрий готував би фахівців саме для цієї сфери, в Україні немає. Зі 105 наявних бригад лише 16 — так звані лікарські, у їх складі один лікар та двоє фельдшерів. Зважаючи на те що хоча б у половині бригад бажано мати лікарів, нам не вистачає близько сотні таких спеціалістів.
На жаль, уперше за роки незалежності відчули й дефіцит фельдшерів, передусім в Ємільчинському, Попільнянському і Чуднівському районах. Завдяки наявності в області трьох навчальних медзакладів, які готують відповідних фахівців, такої проблеми раніше взагалі не виникало. Чим це можна пояснити? Низькою зарплатнею та відсутністю соціального захисту працівників. Багато фахівців виїжджають на заробітки за кордон чи в той же Київ. Звичайно, ми ведемо перемовини з громадами, шукаємо спонсорів, які, наприклад, фінансово сприяли б залученню спеціалістів до роботи в місцевих бригадах екстреної допомоги.
Парадокс, але однією з головних причин зменшення кількості бригад швидкої допомоги є нестача… водіїв. Нині в штаті таких фахівців — усього 460, за потреби у 520. Причому найбільший їх дефіцит спостерігаємо в Житомирі. Знайти претендентів на таку роботу складно. По-перше, й охочих небагато, зважаючи на невисоку зарплатню, а по-друге, до водіїв швидких і вимоги відповідні: стаж, наявність певних категорій, уміння провести поточний ремонт машини. Нестача водіїв — проблема не лише Житомирщини, а й усієї України.
ВЗ А як щодо забезпечення бригад екстреної медичної допомоги медикаментами й обладнанням?
— Це чи не єдиний пункт, до якого практично нема претензій. За рахунок державної медичної субвенції ліками ми забезпечені повністю. Намагаємося, аби кожна бригада мала глюкометр, хоча це й дорого. До слова, років із десять тому Житомирщина стала першою областю в Україні, у якій було придбано глюкометри для швидких. Звичайно, певні прогалини все одно є. Так, кардіографами забезпечені лише на 70%, з дефібриляторами ситуація гірша — 40% від потреби. Однак варто зазначити, що всі машини, які їдуть на виклик, оснащені кардіографами, а лікарські бригади обов’язково мають дефібрилятори.
ВЗ У Міністерстві охорони здоров’я заявили про внесення змін до Класифікатора професій, зокрема про запровадження професій парамедика й екстреного медичного техніка. То коли замість «фельдшер» вживатимемо слово «парамедик»?
— Професія парамедика притаманна американській системі охорони здоров’я. Ці фахівці забезпечують підтримку функцій життєдіяльності хворого та транспортування його до медзакладу, однак не надають кваліфікованої медичної допомоги. Уперше про таке нововведення стало відомо у 2017 році, а у 2019-му посади парамедиків планують впровадити в рамках пілотного проекту в п’яти областях та Києві. Житомирщини в цьому списку немає.
Та й дипломованих парамедиків в Україні практично не існує. Лише цьогоріч у медичних вишах Черкас і Тернополя відкрили факультети, де навчатимуть таких спеціалістів. Загалом це близько 300 студентів. Фельдшерів же нараховується 15-16 тис. Звичайно, можна просто перейменувати фельдшера на парамедика, а водія — на екстреного медичного техніка, однак що від цього зміниться? У професії парамедика є свої плюси, наприклад, у них хороша практична підготовка, натомість у фельдшерів — кращі теоретичні знання.
ВЗ Нині нерідко можна почути від громадян нарікання на те, що довелося довго чекати на швидку…
— Відповідно до Закону «Про екстрену медичну допомогу» в місті на екстрений виклик автомобіль повинен приїхати протягом 10 хвилин, у сільській місцевості — упродовж 20 хвилин. Тривалість очікування за неекстреним викликом становить близько однієї години. Наприклад, підвищення температури чи тиску не вважається екстреним випадком. Трапляється, що всі бригади — на виїзді, тому про оперативність у таких ситуаціях також говорити складно: не покинути ж одного хворого напризволяще, аби швидко домчати до іншого? Окремо варто поговорити про виклики до безхатьків, що часто бувають невиправданими. Приїжджаючи на виклик перехожих, бригада може почути від «потерпілого»: «Навіщо розбудили? Тільки-но заснув!» А в цей час на швидку може очікувати пацієнт, який справді потребує допомоги… Хоча й серед викликів до безхатьків можуть бути екстрені, особливо в холодну пору року, тому завжди реагуємо на них.
Загалом диспетчерам буває складно диференціювати виклики: іноді їм повідомляють про тривожні симптоми, насправді ж виявляється, що хворий не потребував екстреної допомоги. Трапляється й таке, що пацієнту «трохи погано», «паморочиться в голові», а в нього — інсульт чи інфаркт. Навантаження на бригади, мабуть, було б меншим, якби за необґрунтований виклик підприємству чи особі, котра його здійснила, довелося б сплатити з власної кишені. Наприклад, у Польщі подібний виклик бригади обійшовся б у 800-1500 злотих (близько 5,5-10,5 тис. грн); у багатьох європейських країнах це коштувало б 800-900 Євро. Не дивно, що навантаження там удвічі менше, ніж у наших працівників. До речі, виклик лікарської бригади центру обходиться в середньому у 600 грн.
ВЗ Чи міркуєте над тим, як змінити ситуацію й полегшити роботу диспетчерів?
— Думаємо, що завдяки створенню на базі нашої установи центральної оперативної диспетчерської служби, яка координуватиме роботу всіх бригад в області, вдасться підвищити оперативність бригад та зекономити пальне. На завершальній стадії виготовлення проектно-кошторисної документації — для цього були виділені кошти з обласного бюджету. За попередніми прогнозами, на Житомирщині така служба відкриється наприкінці наступного року. Вартість її облаштування становитиме 12 млн грн, але це поки що орієнтовна сума. Проект планується реалізувати за рахунок співфінансування з обласного та місцевих бюджетів, а також медичної субвенції з держбюджету.
Диспетчерську службу буде облаштовано в приміщенні адмінбудівлі центру. Передбачається, що тут одночасно працюватимуть 10 диспетчерів на прийом дзвінків і 5 — на передачу викликів. Подібні підрозділи вже створено в 15 областях України, тому ми активно переймаємо їх позитивний досвід і враховуємо помилки.
Наталія ХОМЕНКО, спеціально для «ВЗ», м. Житомир
