Новий рік обіцяв працівникам ЕМД підвищені зарплати, вигідні тарифи, поділ викликів на 4 групи і оновлення нормативів доїзду. Поки що задокументовано тільки нові вимоги до роботи «швидкої». Коли реалізуються стимулюючі обіцянки, які забезпечать можливість працювати по-новому?
Кому полегшає – лікарям чи пацієнтам?
Постановою КМУ від 16. 12. 2020 року №1271 затверджено чотири категорії терміновості викликів бригад ЕМД і відповідних часових нормативів реагування на них. Теоретично це має зменшити навантаження на роботу бригад, оскільки на деякі категорії викликів вони мають право не виїздити. На які саме – вирішує диспетчер. І тут виникають головні питання – чи достатньо у нього часу і кваліфікації, аби визначити стан пацієнта, котрий зателефонував на швидку, відсіявши паніку й емоції. Адже нині багато нарікань на сімейних лікарів, які дистанційно не завжди можуть правильно оцінити ступінь тяжкості хворого, хоча вони його добре знають. Чи не відмовлятимуть у виїзді бригад, аби не псувати статистику звітності обслуговуванням непрофільних викликів? Хто і як оцінюватиме правильність дій диспетчера і чи каратимуть за невмотивовані відмови у виїзді чи необґрунтовані спрямування бригад на місце події?
Олександр ЯРОШЕНКО, в. о. генерального директора КНП «Центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф у Кіровоградській області КОР»– Безумовно, правильно оцінити стан пацієнта може тільки досвідчений фахівець, – говорить Олександр ЯРОШЕНКО, в. о. генерального директора КНП «Центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф у Кіровоградській області КОР». – У нашому центрі на таких посадах працюють медпрацівники з величезним досвідом. До того ж у разі неекстреного чи навіть непрофільного виклику вони не обділять пацієнта увагою – виклик буде переадресовано на центр ПМСД чи в поліклініку за місцем проживання хворого, де після цього йому неодмінно нададуть необхідну медичну допомогу, незалежно від наявності декларації із сімейним лікарем закладу. Всі виклики і розмови з диспетчером фіксуються в електронній системі «Централь 103». Тож НСЗУ може проаналізувати, наскільки компетентним був диспетчер у визначенні екстреності та профільності виклику і зробити зауваження у разі невиправданості виїзду «швидкої» на місце події. А також може зняти фінансування у разі порушення. Поки що подібних випадків у нашій практиці не траплялося, але нас уже налаштовують на їх ймовірність.
Хто і як захистить диспетчера?
Володимир ЄЛЕНЄВ, директор ОКНП «Чернівецький обласний центр ЕМД та МК»– Ми розуміємо, що диспетчерам немає коли займатися обдзвонюванням центрів первинки, щоб переадресувати непрофільні виклики, яких доволі багато, – додає Володимир ЄЛЕНЄВ, директор ОКНП «Чернівецький обласний центр ЕМД та МК».– Тому цим займатиметься старший оперативний черговий, який отримує всю необхідну інформацію про пацієнта від диспетчера. Також у нашому закладі створений консультативно-інформаційний центр, де працюють досвідчені лікарі. Адже наразі до нас телефонує багато людей, аби лише отримати кваліфіковану пораду і не викликати бригаду додому (багато хто сьогодні побоюється приїзду медиків через ризик інфікування – станом на середину грудня 2020 року до центру надійшло 180 тис дзвінків і здійснено 98 тис виїздів, статистика ж 2019 року – 240 тис звернень і приблизно 178 тис виїздів). У таких випадках диспетчер спрямовує пацієнта до старшого лікаря консультативного центру, який надає поради. Коли лікар-консультант розуміє, що цього замало і потрібна швидка медична допомога на місці події, він знову переадресовує виклик диспетчеру, котрий і направляє бригаду. Але як свідчить практика, у 90% випадків таким пацієнтам достатньо консультації.
Оскільки найбільша відповідальність лягає на диспетчера, необхідно захистити його від безпідставних звинувачень у тому, що він прийняв неправильне рішення. На жаль, до сьогодні не запроваджено алгоритму роботи диспетчера, якого ми очікуємо від МОЗ багато років. Має бути затверджено документ, де чітко вказано, які питання повинен ставити диспетчер і якими мають бути його дії у разі тієї чи іншої відповіді пацієнта (негайно спрямовувати бригаду, опитувати далі, переадресовувати на первинку тощо).
Крок вперед, який ще потрібно зробити
Євген МОРОЗ, директор ДЗ «Український науково-практичний центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф МОЗ України»– Постанова №1271 визначає критерії розподілу звернень залежно від стану пацієнта. Однак виключно на їх підставі диспетчер не завжди зможе зробити коректний вибір, до якої категорії належить пацієнт. Тому слід якомога швидше затвердити протоколи диспетчеризації, – переконаний Євген МОРОЗ, директор ДЗ «Український науково-практичний центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф МОЗ України». – Наш заклад свого часу вже розробив такі протоколи і подав їх на розгляд в МОЗ України. За змістом вони відповідають прийнятій постанові. Також слід зазначити, що за таким же принципом працюють диспетчерські системи у країнах ЄС. Безперечно, сьогодні потрібно переглянути згадані протоколи й внести до них корективи, оскільки підхід до надання ЕМД швидко змінюється, до того ж має бути враховано вплив пандемії COVID-19.
Розробці протоколів диспетчеризації нині приділяється надзвичайно велика увага. Свідченням цього є положення Постанови КМУ від 2. 12. 2020 року №1359 «Деякі питання організації роботи оперативно-диспетчерської служби центрів екстреної медичної допомоги та медицини катастроф». Документ визначає, що протокол диспетчеризації – це уніфікована система прийому викликів, що використовується для класифікації станів пацієнта і визначення категорії та пріоритетів викликів, а також надання пост-диспетчерської підтримки відповідно до інструкцій про надання допомоги постраждалим до прибуття бригади.
Одним з головних компонентів успішної роботи системи диспетчеризації ЕМД є навчання працівників, від яких залежить цей процес. Тому затвердження згаданих протоколів має відбуватися одночасно з розробкою відповідних навчальних програм.
Щодо виконання встановлених нормативів доїзду бригад ЕМД на місце події. Зрозуміло, воно неможливе без відповідного технічного забезпечення центрів ЕМД, зокрема, достатньої кількості автомобілів. Тому оновлення автопарку служби має відбуватися постійно. Це вдасться тільки за підтримки центральної та місцевої влади.
Безперечно, не слід розраховувати на те, що всі положення постанови почнуть діяти вже сьогодні. Необхідно виконати цілу низку важливих завдань, зокрема, привести чинну нормативно-правову базу у відповідність до положень постанови. Однак головне, що вона встановлює правила функціонування системи диспетчеризації ЕМД на догоспітальному етапі. Це значний крок уперед.. Адже систему диспетчеризації можна порівняти з нервовою системою людини, яка фактично визначає послідовність та злагодженість дій кожного окремого елементу. Наразі в Україні є декілька програмних продуктів, які забезпечують роботу диспетчерської служби. Згадана постанова визначає нові правила гри, тож необхідно буде вносити зміни до вже існуючих програм, однак технічно їх можливо реалізувати. Якщо ми налагодимо цей процес, врятованих життів буде більше.
Чи реально доїхати на виклик за 10 хвилин?
Якщо раніше нормативи прибуття бригад ЕМД на екстрені виклики поділялися на «міські» (10 хвилин) та «сільські» (20 хвилин), то нині цей принцип скасовано і встановлено єдині нормативи для різних категорій викликів. Зокрема, для критичних випадків – 10 хвилин з моменту надходження звернення до диспетчера, для екстрених – 20 хвилин. Щоправда, зроблено «поправки» на обставини, які не залежать від медиків (корки на дорогах, метеорологічні умови, сезонні особливості, епідеміологічна ситуація тощо), за яких допускається перевищення зазначених нормативів, але не більше ніж у 25% та 15% випадків відповідно. Чи впишуться вітчизняні реалії у цю квоту? Медики сумніваються, оскільки основною перешкодою для вчасного доїзду бригад на місце події традиційно є соціальна, а не медична складова.
– Щоб виконати норматив по екстрених викликах, нам потрібно щонайменше збільшити кількість бригад, – переконаний Володимир ЄЛЕНЄВ. – Якщо на 10 тис населення має бути 1 бригада ЕМД, то в нашому центрі їх лише 65 (на 900 тис населення), тож вони ніяк не зможуть «долітати» на виклики у сільську місцевість за 10 хвилин. А збільшити кількість бригад можна тільки за рахунок збільшення фінансування. Якщо воно залишиться на рівні минулого року, ми цього зробити не зможемо. Адже нинішній тариф (163 грн на 1 мешканця) – це бюджет проїдання, його вистачить тільки на заробітні плати працівників, пальне і лікарські засоби. Навіть на ремонт обладнання не вистачить, не те що на його придбання чи закупівлю автомобілів та формування нових бригад. Нам обіцяли, що з 1 грудня тариф для «екстренки» зросте до 269 грн, потім перенесли обіцянку на січень 2021 року, це дійсно був би бюджет розвитку служби. Однак на разі обіцянка не виконана. Також окрім вимагати дотримання нормативів з працівників ЕМД, потрібно усунути соціальні перешкоди для їх вчасного доїзду. Бо теоретично можна додати ще одну категорію викликів – надекстрених, але як доїхати на них вчасно? Наприклад, нещодавно наша карета застрягла в «болоті» бездоріжжя і чекала підмоги від служби надзвичайних ситуацій – і це в місті, не в сільській місцевості! А в новобудовах міста бригади вночі по 20 хвилин шукають номери на висотках, щоб лише потрапити за адресою виклику. То коли вони доберуться до пацієнта? Наразі нам не погрожують суворими покараннями за подібні запізнення, бо в МОЗ розуміють наші реалії, однак «Централь 103» все фіксує і їй не поясниш «життєві обставини».
Ковід-пакети залишили замість підвищення загального тарифу?
Наприкінці минулого року з’явилася ідея скасувати так звані ковідні пакети для «швидкої», підвищивши загальну тарифну ставку. Однак думки з цього приводу серед працівників ЕМД розділилися. Поки що залишилася синиця в жмені у вигляді ковід-пакетів на період карантину. Чи ж чекати на обіцяне підвищення тарифу?
– Я – більше за підвищення глобальної ставки, ніж за ковід-пакет, – говорить Володимир Єленєв. – Можливо, що грошей ми отримаємо в такий спосіб менше, але вони не будуть «прив’язані» до епідемії та кількості захворілих у регіоні. Це будуть стабільні надходження, на які ми можемо завжди розраховувати. І головне – матимемо право ними розпоряджатися на власний розсуд, а не згідно з вимогами однієї конкретної постанови. За ковідні кошти не можна ремонтувати обладнання, купувати автотранспорт.
Наталія СТАХОВА, голова профспілки медичних працівників екстреної медичної допомоги міста Києва– У разі відміни ковід-пакету, служби ЕМД значно втрачають у фінансуванні, особливо в регіонах з високим рівнем поширення епідемії, – вважає Наталія СТАХОВА, голова профспілки медичних працівників екстреної медичної допомоги міста Києва. – Тож і ковідних доплат медики не отримуватимуть – грошей на це не вистачить. Навіть якщо підвищать загальні тарифи. Завдяки згаданим пакетам багато центрів ЕМД дійсно отримали хороше фінансування, їм вистачає і на придбання ліків та ЗІЗ, і на доплати для медиків, а подекуди навіть почали накопичувати кошти на придбання автомобілів. Я вважаю, що таких господарів, які зуміли правильно розподілити й зекономити кошти, потрібно лише похвалити. Принаймні, з листопада 2020 року, коли нам затримували виплату за ковід-пакетами, ці накопичення дуже виручали. На жаль, до цього часу не вирішено питання з доплатами для диспетчерів і фельдшерів амбулаторій – згідно з постановою вони не ввійшли до переліку тих, хто має право отримувати ковідні доплати, хоча, наприклад, фельдшери амбулатори знезаражують засоби ЗІЗ. Ми неодноразово зверталися до НСЗУ з цього приводу, нам відповідають, що все вирішує керівник центру. Однак на практиці ми побачили, як подібні «ініціативи» керівників обертаються для них проблемами – комісії перевіряючих змушують повертати кошти, які, на їхню думку, виплачені неправомірно. Хоча сьогодні вже важко розмежувати бригади на ковідні й нековідні, це не початок епідемії, коли випадки корона вірусної інфекції були поодинокими. Нині ковідні бригади постійно зайняті, і коли, наприклад, нас викликають на пологи в інфікованої вагітної чи ургентного хворого, вони не чекатимуть, доки спецбригада звільниться – виїздить звичайна. Та й на будь-якому виклику сьогодні можна «підхопити» коронавірус. Хоча диспетчер обов’язково запитує про контакти хворого, наявність симптомів, чи ПЛР-тесту, однак хворі примудряються приховувати інформацію чи не знають про те, що інфіковані.
Наразі працівники ЕМД чекають обіцяного підвищення глобальної ставки. Хоча після прийняття бюджету ПМГ менше ніж 5%, надії на суттєве збільшення зарплат згасли. Однак медики налаштовані відстоювати свої інтереси, оскільки більш екстремальних умов роботи, аніж нинішні, важко уявити. Якщо держава не оплачуватиме таку роботу належним чином – вона залишиться без медиків.
Світлана ТЕРНОВА, «ВЗ»
