Інноваційні технології світового рівня й відповідне обладнання для медицини розробляють в інституті електрозварювання ім. Є.О. Патона НАН України.
Зварювання по живому
До Київської міської клінічної лікарні №1 доправили хворого на аденому передміхурової залози. Зазвичай тяжка кількагодинна робота випадала на долю хірургів. І пацієнтам було не легше: небезпечні крововтрати, високий ризик післяопераційних ускладнень, тривалий реабілітаційний період. Ситуація різко змінилася після того, як тут застосували принципово нові підходи до оперативного втручання. А розробляли новації в установі, яка, здавалося, не має жодного відношення до медицини — в Інституті електрозварювання ім. Є.О. Патона НАН України.Фахівці технічного профілю запропонували хірургам, на перший погляд, неймовірне: замість традиційного шовного матеріалу застосувати зварний шов по живій тканині з застосуванням високочастотного струму.
Ідея цього парадоксального напрямку у хірургії зародилась у патонівців не рік і не два тому. Для практичного її здійснення потрібна була спеціальна техніка, якої у світі не існувало — і науковці її створили.
Настав час впровадження. Потрібно було об’єднати сили й можливості зацікавлених відомств. Із цією метою зібралися на спільне засідання президії НАН, НАМН України та колегії МОЗу. Домовилися створити спеціалізований центр електрозварювальної хірургії, який би освоював, відшліфовував тонкощі незвичайної технології, а з часом і став навчальним закладом із підготовки фахівців для всієї держави. Такий центр вирішено було відкрити на базі столичної клінічної лікарні №1: її очолив фахівець із новаторською жилкою, заслужений лікар України Ігор Чермак. І справа пішла.
Керівник спеціалізованого центру доктор медичних наук Сергій Подпрятов відзначає переваги: завдяки створеним в Інституті електрозварювання пристроям оперативне втручання по-новому є майже безкровним, що особливо важливо для хворих із проблемою зсідання крові. А ще й скорочення строків перебування пацієнтів у стаціонарі, часу післяопераційної реабілітації, терміну тимчасової непрацездатності тих, хто працює. І з естетичного боку: зварювання не залишає на тілі небажаного рубця. У виграші й хірурги: час операції майже удвічі коротший, аніж за традиційних методик.
— Але, як мовиться у народному прислів’ї, одна ластівка весни не робить, — кажу Сергію Євгенійовичу. — Чи впроваджується новація поза межами спеціалізованого центру?
— Так, її сприйняли хірурги багатьох столичних клінік. А як у регіонах, знають в Інституті імені Патона.
Операція без крові
В Інституті заступник генерального директора науково-технічного комплексу доктор технічних наук Георгій Маринський уточнив: у столиці їхнє обладнання для електрозварювальної хірургії, яке є технічною основою технології, вже застосовують у 23 клініках. Нововведення впроваджується і в регіонах: Донецькій, Дніпропетровській, Житомирській, Харківській, Одеській та інших областях. Розробками Інституту, захищеними патентами не лише України, а й ряду провідних країн світу, зацікавились у Росії, Китаї, Болгарії та ін.
— Працюємо у кількох напрямках, прагнемо допомогти хірургам у найскладніших випадках, — повідомив Георгій Сергійович. — Приміром, нещодавно відбулася науково-практична конференція, на якій продемонстровано цілковито нові підходи до оперативного втручання на жовчному міхурі. Пояснення давали і розробники новітнього обладнання, і хірурги, які випробовували пропоновану технологію.
Фахівці, що зібралися на конференцію, з великим інтересом стежили за ходом демонстраційної хірургічної операції — то був воістину революційний підхід до заміни існуючої трудомісткої й затратної методики, яка застосовувалась десятиліттями.
Демонстрували складний випадок занедбаного захворювання: жовчний міхур інфікований і запалений, спайкою з’єднаний із печінкою, реальна загроза перитоніту. Тільки й пильнуй, щоб не пошкодити печінкову тканину, а тут ще й загрозлива для життя пацієнта кровотеча, яку складно зупинити традиційними способами. І з боку фармакотерапії: запалення вимагало застосування антибіотиків, а це додатковий тягар для ослабленого організму оперованого.
Досі якщо і вдавалося виконати таку операцію без ускладнень, хворий ще місяць-півтора перебував у стаціонарі, відновлюючи сили. Нерідко такі хворі ставали інвалідами.
Не рік і не два билися над гострою проблемою інфікованого, запаленого жовчного міхура батьки новітньої технології, про яку йдеться, — інженер Інституту ім. Є.О. Патона Василь Гвоздецький та науковець-експериментатор із Інституту клінічної та експериментальної хірургії Юрій Фурманов. До успішного клінічного фінішу дійшли вже їхні послідовники нинішнього покоління.
А тепер повернімося до демонстраційного залу науково-практичної конференції, влаштованої Інститутом ім.Є.О.Патона.
Кровотеча, запальний процес завдавали хірургам багато клопоту. А тут, під час показової операції, все було інакше. Боротьба з запаленням, дезінфекція операційного поля здійснювалися з допомогою сконструйованого в Інституті безконтактного термохірургічного пристрою. Конвекційний потік інфрачервоних променів за заданої температури повітря здатний не лише продезінфікувати зовнішні поверхні операційного поля, а й проникати углиб живої тканини. Більше того, променевий потік справляє й коагулятивну дію — зупиняє кровотечу.
Цей безконтактний пристрій може стати у пригоді у багатьох випадках. Приміром, у невідкладній медицині, медицині катастроф. Тяжкі травми, спричинені за дорожньо-транспортних пригод та інших складних ситуацій, завжди пов’язані з великими втратами крові,що нерідко закінчуються фатально. Методи й засоби, якими користуються десятиліттями, є неефективними, та й незручними у надзвичайних ситуаціях. А безконтактний термохірургічний пристрій діє швидко й надійно,не потребує навіть джерел струму — працює на власному акумуляторі. І важить менш як півкілограма.
І трохи економіки
Висока лікувальна ефективність інноваційних розробок на основі запатентованого вітчизняного обладнання незаперечна. Вигідні вони і з погляду економіки. Ось, скажімо, той же термохірургічний пристрій, приборкувач кровотеч і дезінфектор — його собівартість не перевищує кількох тисяч гривень. А якщо підрахувати затрати на лікування того ж гнійного холециститу? За традиційними методиками хворому не обійтися без антибіотиків. Вартість одних цих ліків перевищує ціну пристрою, застосування якого дає змогу обійтися без антибіотиків — не лише дороговартісних, а й небажаних для організму хворого.
Василь КАЛИТА,«ВЗ»
