Скільки вирує епідемія, стільки й лунають звинувачення на адресу НАМНУ у небажані госпіталізувати киян з COVID- 19. При цьому ніхто не зважає, що високоспеціалізовані клініки створені для інших цілей і в них немає ні фахівців, ні умов, передбачених у ковід-пакетах. Забезпечити це, а також 300% доплат немає з чого – ні НСЗУ, ні місто не погоджуються платити клінікам за спрямованих до них хворих. Чому чиновники замість коштів шукають крайніх і підставляють медиків та пацієнтів під удар?
Черга вже настала?
ВЗ Чому з кожним сплеском захворюваності на COVID- 19 починають лунати докори на адресу клінік Академії, які начебто не хочуть розвантажити лікарняну мережу Києва і взяти на себе хворих?
Віталій ЦИМБАЛЮК, президент Національної академії медичних наук України, академік НАМНУ, Заслужений діяч науки і техніки України, доктор медичних наук, професор– Насправді це не відповідає дійсності. Ще на початку епідемії ми звернулися до Уряду за дозволом приймати і лікувати хворих на коронавірус. Адже ми розуміли, що вони в будь-якому разі у нас з’являться серед пацієнтів, госпіталізованих з іншими складними патологіями, особливо в ургентних випадках. І мали слушність. Як приклад — впродовж минулого року у понад 100 пацієнтів, які потрапили до Інституту кардіології імені академіка М.Д. Стражеска з інфарктом міокарду, виявили COVID-19. І ми надали їм всю необхідну допомогу, при цьому персонал не отримав жодних доплат за ризики інфікування. Однак на старті епідемії Кабмін не надав дозволу Академії на лікування пацієнтів з COVID-19. Тому ми разом з МОЗ запропонували інший варіант розвантаження лікарень міста Києва: перебрати на себе планових хворих, які потребували спеціалізованої медичної допомоги, але не могли її отримати в закладах Києва через карантинні обмеження та завантаженість пацієнтами з COVID-19. І ми виконали це зобов’язання — впродовж минулого року до наших інститутів було госпіталізовано 37,5 тисяч киян з різними патологіями. І після того, як Київ попросив нас взяти на себе ще й ургентних хворих, ми також не відмовили – майже 6 тисяч таких пацієнтів отримали допомогу в закладах Академії. Також торік до нас госпіталізували 15,5 тисяч мешканців Київської області, з них кожен п’ятий випадок — ургентний. Зауважте, без жодних доплат від Києва та області. Та й традиційно понад 60% пацієнтів наших клінік, які розміщені на території Києва – це кияни. Тож місту немає за що на нас ображатися.
Як убезпечити хворих від «обміну» інфекціями?
ВЗ Тобто розвантажити мережу лікарень можна по різному?
– У тому то й справа! Наприклад, як альтернативу я запропонував місту вивільнити додаткові ліжка під COVID-19, перепрофілювавши їх з інших спеціалізованих відділень міських лікарень. Натомість хворі, які там мали б лікуватися за профілем, госпіталізуватимуться в наші інститути, де їм нададуть високоспеціалізовану високотехнологічну допомогу – для того у нас є всі умови, фахівці, обладнання, досвід. Це можуть бути ліжка ендокринологічного, нейрохірургічного, кардіологічного, урологічного профілю тощо. Тоді вивільнений у місті резерв буде достатнім на випадок зростання захворюваності COVID-19. Однак цю пропозицію було відкинуто. Складається враження, що все відбулося, як у народній приказці: «Нам не треба ваша робота, головне, щоб ви втомилися!» Виникає питання: чому місто не хоче використовувати під COVID-19 спеціалізовані відділення своїх закладів, які гарантовано отримали б кошти від НСЗУ за «ковідні» пакети, а медики — відповідні доплати? І чому тоді вважає нормальною практикою непрофільне використання дороговартісних високоспеціалізованих клінік державного рівня?
ВЗ Відповідь знайдено?
– Все це більше наводить на роздуми. Адже киянам однаково, де лікуватися, аби лише це було в межах міста, і вони могли б отримати висококваліфіковану допомогу, яку наші фахівці точно гарантують. До того ж у такий спосіб вдалося б зберегти бодай якісь острівки надання високоспеціалізованої допомоги, відносно вільні від COVID-19, де б пацієнти спокійно могли лікувати інші патології. Адже інші хвороби (інфаркти, інсульти, онкологічні патології) нікуди не зникли, а люди вже бояться піти до будь-якої лікарні, бо майже скрізь – коронавірусні відділення. І вони праві. Скільки вже випадків, коли людина пішла на перев’язку, а повернулася з коронавірусом! Нас також, наприклад, непокоїть, що в інститутах, де лікуються пацієнти з тяжкими хворобами, в тому числі й діти, розгорнуть коронавірусні відділення. Як убезпечити хворих від «обміну» інфекцією? Тож ще на початку епідемії доцільніше було б вивільнити окремі лікарні міста під COVID-19, аби хоч якось розділити потоки хворих. Цього не було зроблено, і тепер приймають всі, стомилися всі, але «курс» незмінний – хаос сталий.
Чому принцип «гроші за пацієнтом» дав збій?
ВЗ Місто надалі наполягає на тому, аби академія виділила 500 ліжок не для планових чи коморбідних хворих, а саме для пацієнтів з коронавірусом?
– Так. При цьому ще й на кожному кроці “повідомляється”, що Академія цього робити не хоче. І жодного слова про те, що у наших клініках немає відповідних умов для лікування «ковідних» пацієнтів у такій кількості. Одна справа, коли до інституту потрапляє з десяток хворих на COVID-19, ми ще якось можемо їх ізолювати, знайти кошти на ліки та захист персоналу. А якщо це буде масове й постійне надходження пацієнтів, наших потужностей і можливостей не вистачить! Бо чиновники не хочуть оплачувати таке лікування в закладах Академії. Тобто хворих забирайте, але лікуйте, як хочете. А для того, аби ми працювали з COVID-19 в такому ж режимі, як інші заклади, потрібно, по-перше, отримати дозвіл Кабінету Міністрів на надання цього виду допомоги. Особливо це стосується інститутів, котрі ввійшли в пілотний проєкт і отримують кошти виключно під конкретні послуги, за які й звітують в рамках пілоту (а лікування COVID-19 не входить до їх переліку). По-друге, ми маємо з якихось джерел отримати відповідне фінансування на закупівлю медикаментів, кисневих концентраторів, захисних костюмів тощо. Бо наші заклади – державні установи, у яких фінансування детально «розписане» до кінця року. І принцип «гроші ходять за пацієнтом» не працює — НСЗУ не укладає з нами договори, а місто також категорично відмовляється виділяти кошти.
ВЗ І чим пояснюється така відмова?
– Тим, що це буде порушенням закону. Хоча зазвичай риторика простіша: ми вам нічого не винні, ви нам зобов’язані. А чому ж тоді нас підштовхують порушувати закон щодо пілотного проєкту, у який увійшли заклади НАМНУ? Адже в рамках цього проєкту вони не мають права витрачати виділені їм кошти на лікування коронавірусної хвороби (такі тарифи не були розроблені і цей вид допомоги взагалі не був передбачений у пілоті). Якесь однобоке у нас трактування закону! Бо якщо, наприклад, коронавірусному пацієнту потрібно провести гемодіаліз, а в нашій клініці такої можливості немає, міські заклади погоджуються надати цю послугу хворому, але за умови, що Академія за це заплатить. І це при тому, що пацієнт — киянин! Ось так кошти «ходять» за пацієнтом – в один бік.
Просто госпіталізувати чи таки лікувати?
ВЗ Дехто вказує, що в Академії був майже рік, щоб підготуватися й відкрити «другий фронт» у війні з пандемією.
– Аби ще й вказали, де на це можна було взяти кошти! А чому місто не використало 8 місяців, щоб підготуватися до нового сплеску епідемії, який прогнозували фахівці? Я не хочу вдаватися до взаємних звинувачень, бо це ніколи не йшло на користь справі. Тут потрібно об’єднувати зусилля, шукати спільні рішення. Бо доки чиновники відвойовують свої принципи, намагаються «переламати» невигідні їм думки, страждають медики, які опинилися на передовій, і пацієнти, яким не забезпечили належних умов лікування. Як я можу гарантувати одужання хворого на COVID-19 у непристосованому для такого лікування закладі, де немає навіть кисню? Це нонсенс! Особливо зважаючи на надзвичайно тяжкий перебіг коронавірусної хвороби у більшості госпіталізованих нині пацієнтів. Тому на всі звинувачення у небажанні допомогти таким хворим я відповідаю: «Я не хочу робити могильники з інститутів НАМНУ!». Бо там немає кисневих точок, а подекуди й кисневих концентраторів, які досі не були потрібними в такій кількості, медикаментів, персоналу з досвідом лікування коронавірусних хворих. Хто відповідатиме, якщо вони помиратимуть? Смертність у наших інститутах, де лікують надскладних пацієнтів, не перевищує 2%, а в деяких не досягає й 1%. Тож ми звикли відповідати за якість лікування і не втрачати пацієнтів через обставини, яких можна було не допустити. А неготовність закладу – одна з таких причин. Так само я непокоюся про своїх працівників, які звільняться з роботи, бо ризикуватимуть життям за мізерні зарплати. Це зневага до медиків, коли їм не доплачуватимуть за ризики, як іншим колегам.
Процес пішов?
ВЗ Якщо за рік з містом не вдалося дійти згоди, можливо, потрібно, аби третейським суддею виступили вищі інстанції?
– Ми обійшли всі інстанції! І, зрештою, знайшли порозуміння й підтримку в Офісі Президента України. Тож 27 березня Уряд прийняв рішення про те, що наші заклади мають право працювати з ковідними хворими. А 31 березня Кабмін прийняв рішення про виділення на ці потреби 55 млн 400 тис. грн. Натомість деякі міські чиновники і народні депутати вже розповідають у телеефірах, що Академія отримала 60 млн грн на СОVID-19 і невідомо куди їх поділа. Наче їм невідомо, що доки згадане рішення не пройде через бюджетний комітет, Мінфін та інші бюрократичні процедури, коштів ми не отримаємо. До того ж, як говорив свого часу академік Ромоданов, талон на галоші — це ще не галоші. 1 квітня відбулося засідання бюро Президії НАМН України, на якому було створено штаб для вирішення оперативних питань лікування хворих на СОVID-19 у наших установах.
Щоб фінансувати одних, доводиться забирати кошти з інших
ВЗ Якісь перші рішення вже прийнято?
– Так, ми розділили всі заклади, які прийматимуть хворих на коронавірус киян, на кілька «ліній». До першої потрапили Інституту епідеміології та інфекційних хвороб ім. Л.В. Громашевського (виділено 30 ліжок) та відділення на 60 ліжок Національного інституту фтизіатрії і пульмонології ім. Ф. Г. Яновського. І вони наразі вже приймають таких пацієнтів. Зокрема, на сьогодні до Інституту фтизіатрії і пульмонології їх госпіталізовано 63, до Інституту епідеміології та інфекційних хвороб – 31. Принаймні, підготовка цих закладів потребує менше зусиль – там є спеціально навчені фахівців і спеціальне обладнання. Дооснащуємо інститути кисневими концентраторами. Все це робимо за власні кошти, які знімаємо з інших інститутів. Тож частину співробітників доводиться відправляти в неоплачувану відпустку, вдаємося й до інших непопулярних кроків. Іншого виходу поки що у нас немає! В цілому ж по Академії ми вже заповнили 167 «ковідних» ліжок. Ще 212 підготовлені й вільні, однак тільки 86 з них мають кисневу підтримку.
До другої «лінії» боротьби з коронавірусом готові Інститут хірургії і трансплантології ім. О.О.Шалімова, Інститут серцево-судинної хірургії ім. М.М.Амосова, Інститут кардіології ім. акад. М.Д.Стражеска, Інститут нейрохірургії ім. акад. А.П.Ромоданова, Національний науковий центр радіаційної медицини та Інститут ендокринології та обміну речовин ім. В.П.Комісаренка. Ці заклади можуть надати ще 440 ліжок, якщо будуть забезпечені коштами на придбання медикаментів, ЗІЗ, «ковідні» доплати медикам тощо. На всяк випадок передбачаємо й третю «лінію», до якої ввійдуть Інститут травматології, Інститут отоларингології, та Інститут урології. Адже ми не знаємо, скільки триватиме пандемія і яких сплесків від неї ще очікувати.
Жити одним днем не вийде
ВЗ На скільки вистачить виділених Урядом коштів і за якими тарифами їх нараховували?
– Кошти виділені на 2 місяці для забезпечення лікування COVID-19 на 500 ліжках. Розрахунки проведені за тарифами НСЗУ – 27, 5 тис. грн за одного пацієнта. Туди мають входити всі витрати на лікування плюс доплати лікарям. Але це мінімальні кошти. Тож якщо розраховувати на подальшу підтримку академічних інститутів у боротьбі з COVID-19, слід врахувати їхню специфіку і спроможність надавати допомогу найскладнішим пацієнтам з коморбідною патологією. Відтак і розрахунки мають бути іншими. До того ж у багатьох пацієнтів із супутніми захворюваннями після перенесеної коронавірусної хвороби вони загострюються. Також виникають тяжкі постковідні ускладнення, які часто потребують саме високоспеціалізованої допомоги, і такі пацієнти також можуть бути спрямовані до наших клінік. Ми готові їх прийняти, і не тільки киян. Але вже зараз потрібно розробляти відповідні тарифи на їх лікування, подбати про належне забезпечення закладів. Ми готові до надання таких послуг і будемо боротися за кожне людське життя. Але ризикувати ним не маємо права. Тому замість безпідставних докорів і звинувачень чекаємо конкретних кроків плідної співпраці.
Світлана ТЕРНОВА, «ВЗ»
Дізнайтесь більше: Клініки НАМН України прийматимуть хворих на COVID -19. Чи не паралізується робота інститутів?
