Про наближення перспективи запровадження обов’язкового страхування професійної відповідальності лікарів в Україні заговорили на найвищому рівні. Планується й прийняття відповідного закону. Його проєкт ще блукає в кулуарах Парламенту, однак пропозиції щодо того, які питання він має регулювати, уже надходять від медичної громадськості. Що потрібно врахувати в першу чергу? Про це — наша розмова з генеральним директором Асоціації «Страховий бізнес» Вячеславом Черняховським.
ВЗ Наскільки актуальною на сьогодні є проблема незахищеності лікарів від судової тяганини?
Вячеслав ЧЕРНЯХОВСЬКИЙ, генеральний директор Асоціації «Страховий бізнес»Водночас декриміналізація посилить незалежність інституту судмедекспертизи. Адже сьогодні експерти стають на бік лікаря, бо розуміють, що він не заслуговує на таке суворе покарання, яке передбачене чинним законодавством, оскільки насправді не міг запобігти негативним наслідкам, або ж не все від нього залежало. Однак розбиратися в цьому будуть роками. Натомість декриміналізація ненавмисних дій лікаря, що призвели до тілесного ушкодження середнього ступеня тяжкості, переведе «розбірки» між лікарем і пацієнтом у площину матеріальних збитків. І всі від того виграють: пацієнти не «вибиватимуть» роками відшкодування, лікарі збережуть роботу, нерви, «честь мундира» та гроші. Навіть суди будуть менше завантажені, оскільки більшість питань вдасться вирішити на досудовому етапі. І судмедекспетри розумітимуть, що не калічать долю лікарів і не розоряють їх своїми висновками. Головне — правильно прописати й організувати всі процеси.
ВЗ Страхування професійної діяльності — надійний захист репутації та гаманця лікаря?
— Безперечно, і лікарі, і медичні заклади зможуть розраховувати на захист своїх фінансових інтересів і репутації, адже можна буде застрахувати завдання шкоди здоров’ю чи смерть хворого через ненавмисні помилкові дії лікаря під час діагностики або лікування, а також інші ситуації, що можуть виникнути внаслідок помилки медпрацівника. Але для цього потрібно забезпечити низку важливих умов.
По-перше, слід чітко визначити мінімальні страхові суми для різних категорій медпрацівників і клінік. Нині розмір завданих пацієнту збитків оцінює суд. Наприклад, згідно із Цивільним кодексом України, компенсація за смерть годувальника нараховується залежно від його заробітку, віку та кількості його утриманців. І це можуть бути доволі великі суми, які вже сьогодні сягають сотень тисяч гривень. А моральна шкода взагалі оцінюється і у 30, і 50, і у 250 тис. грн. Чи можуть пацієнти розраховувати на виплату таких компенсацій? Хіба що від потужних клінік. У державних закладах скажуть: платити нічим. Приватно практикуючі лікарі також не в змозі оплатити такі суми зі своїх доходів. Хіба що їм доведеться продати житло, але часто там мешкають інші члени родини, тож суд зможе примусити лікаря сплачувати пацієнту по кілька тисяч гривень упродовж десятків років. Кого це влаштує? Потрібна певна градація й для різних клінік залежно від потужності, складності, специфіки лікування, кваліфікації та складу лікарів тощо. Адже, наприклад, якщо в закладі працюють 5 лікарів, кількість допущених ними помилок впродовж року, ймовірно, буде набагато меншою, ніж у клініці, у штаті якої — 100 лікарів.
По-друге, держава повинна встановити фінансову гарантію для захисту всіх пацієнтів у вигляді певної мінімальної суми виплат. Наприклад, у розмірі 5-10-річного заробітку пацієнта, а можливо, й більше. Зрозуміло: ця сума варіюватиме для різних категорій населення залежно від їхніх доходів та щороку автоматично переглядатиметься, приміром, з огляду на розмір мінімальної зарплати в країні. Щоб страхування ефективно працювало, потрібно чітко прописати і порядок відрахувань, процес проведення експертизи. Наприклад, передбачити, що передусім виплачуються компенсації в разі смерті пацієнта, потім — у випадку настання інвалідності тощо.
ВЗ Усе це має бути враховано при запровадженні обов’язкового страхування професійної відповідальності медичних працівників?
— Обов’язкове страхування в державі запроваджується тільки тоді, коли в ньому виникає велика соціальна потреба. Адже це лише один із механізмів забезпечення матеріальної гарантії на випадок настання несприятливих подій. До речі, досить простий і зрозумілий механізм, який можна легко перевірити. Однак не обов’язково ним обмежуватися. Можна встановити інші правила. Наприклад, вимагати від клініки забезпечити певну суму гарантійного депозиту або ж створити банківську гарантію для лікаря. Зрештою, застосувати інші механізми дотримання вимог щодо забезпечення безумовного виконання відповідних зобов’язань.
Безперечно, отримати банківську гарантію складніше, ніж страховий поліс. Та й обійдеться вона дорожче. Однак якщо власник клініки це може собі дозволити, чом би й ні. Чесно кажучи, український досвід впровадження багатьох обов’язкових видів страхування змушує сумніватися в ефективності обов’язкового виду страхування професійної діяльності лікарів. Зазвичай це негнучкий механізм — встановлюється він винятково постановами Уряду. У нього можна втрутитися, наприклад, зменшивши ліміти на догоду чиїмось інтересам, унаслідок чого страхування перетвориться на профанацію. Тобто наразі потрібно забезпечити обов’язок мати поліс страхування професійної відповідальності, а держава має встановити лише основні позиції: хто, скільки і як виплачуватиме компенсації, а також контролювати наявність полісу. Це можна зробити, змінивши кілька статей у чинних законах.
Можливо, не потрібно приймати спеціальний закон, адже страхування професійної відповідальності лікарів нічим принциповим не відрізняється від страхування відповідальності представників інших професій. Тобто доцільніше говорити про обов’язковість вимог до системи компенсації та встановлення фінансових гарантій з боку держави. Також їхній розмір має бути достатнім для компенсації завданої шкоди. Варіантами фінансового покриття можуть бути банківська гарантія, прямий гарантійний депозит чи ескроу-рахунок або ж страхування. Тобто для впровадження інших механізмів (окрім страхування) необхідно внести доповнення до нормативних актів, у тому числі щодо використання таких компенсаційних рахунків, як «розкриття» депозиту та гарантій, залучення до роботи адвокатів тощо.
ВЗ Дехто наполягає на першочерговості запровадження ліцензування лікарів, аби легше було притягнути їх до відповідальності за заподіяння шкоди пацієнту, і вже потім «підставити плече» у вигляді страхування такої відповідальності.
— Це неправильний підхід. Адже клініка — не просто спільнота лікарів. Це ще й робота інших членів колективу. Скажімо, результати лікування пацієнта багато в чому залежать від професійності чи непрофесійності медсестри. А також від умов роботи персоналу і лікування пацієнтів, наявності відповідного обладнання, стану його зношеності, якості лабораторних досліджень тощо. Це завдання і зона відповідальності клініки. Зрештою, пацієнт може постраждати від того, що на харчоблоці лікарні було порушено технологію приготування їжі, чи через пожежу в закладі. То в цьому випадку він також має вимагати компенсації від медпрацівників?
Лише ті лікарі, котрі працюють індивідуально, відповідатимуть за наслідки своїх дій самостійно. Або, наприклад, якщо співробітник університетської кафедри працює в кількох закладах, але не належить до їнього штату, а їхні керівники не хочуть брати на себе відповідальність за «чужого лікаря», то йому доведеться оформити індивідуальну страховку. До речі, у світі вартість страхового поліса лікаря, який працює у клініці, нижча ніж у того, хто працює індивідуально. У цілому ж страхування професійної відповідальності лікарів може бути одним із дієвих інструментів забезпечення якості надання медичної допомоги в Україні.
Уважно укладайте страховий договір
Немає затвердженої методики проведення судово-медичної експертизи, результати якої є ключовими у «справах лікарів». Тому страхування професійної діяльності медичних працівників буде дієвим лише за умови вирішення згаданих проблем, що забезпечить прозорі й зрозумілі правила гри.
Олена Бабич
По-друге, у договорах страхування професійної відповідальності прописують такі умови, за яких взагалі дуже складно отримати відшкодування. Наприклад, вказано, що воно буде виплачено лише, якщо в діях лікаря не було помилки. Але ж в Україні лікарська помилка взагалі не визначена на законодавчому рівні. І можна по-різному трактувати, чи вона мала місце, чи є підстави вважати конкретний випадок страховим.
Я раджу керівникам лікувальних закладів уважно читати такі документи, перш ніж їх підписати, оскільки їхні умови можуть відрізнятися від привабливих презентацій страхових компаній. Страхові договори в інтересах своїх працівників укладають лікувальні заклади, які в будь-якому разі несуть цивільно-правову відповідальність за компенсацію шкоди, завданої їхнім працівником. Перед прийняттям рішення про підписання договору потрібно ретельно обговорювати його умови із страховою компанією. Зокрема, для того аби розуміти, на які виплати розраховувати в тому чи іншому випадку. Бо страхова компанія може обмежити їх, наприклад, 100 тис. грн, а позови пацієнтів інколи сягають 500 тис. грн.
Певна настороженість виникає і щодо ідеї запровадження обов’язкового страхування професійної діяльності лікарів. Чи буде прописано механізм, який забезпечить його ефективність? Тобто питання перше: воно буде лише обов’язковим чи й дієвим? І друге: за чий рахунок відбуватиметься? Пацієнта, роботодавця чи самого лікаря? Адже обов’язковість процедури не означає її безкоштовність.
Окрім цього, потрібно передусім «узаконити» поняття лікарської помилки, хоча це слід зробити навіть без прив’язки до професійного страхування.
Також наразі за багатьма нозологіями відсутні клінічні протоколи, а значна їх частина недосконала. До того ж українські лікарі сьогодні вже мають можливість використовувати міжнародні клінічні настанови. Який документ брати за основу, аби перевірити, чи не помилився лікар? Зазвичай судові експерти за відсутності вітчизняних протоколів спираються на міжнародний або й власний досвід. Інша проблема: немає затвердженої методики проведення судово-медичної експертизи, результати якої є ключовими у «справах лікарів». Тому страхування професійної діяльності медичних працівників буде дієвим лише за умови вирішення згаданих проблем, що забезпечить прозорі й зрозумілі правила гри. Інакше отримаємо черговий «закон як дишло».
У договір про добровільне страхування професійної відповідальності мають бути внесені відомості про: Світлана ТЕРНОВА, «ВЗ»
